«Для нашого театру потрібна енергетика гір»

Лариса РОМАНЮК, "Старий замок"   26 жовтня 2012 09:50  9423237 123776
«Для нашого театру потрібна енергетика гір»

Переконані луганські театрали, які хочуть створити на Закарпатті мистецьку комуну

У нашій області хочуть створити не просто новий театр, а справжнісіньку театральну комуну, яка у майбутньому має всі шанси стати унікальним міжнародним центром театрального туризму. Втім, найцікавіше у всій цій історії те, що розвивати згаданий вид мистецтва саме в такому несподіваному форматі взявся не наш земляк, а людина аж зі сходу України.

Випускник Харківського інституту мистецтв, колишній директор і головний режисер Сєвєродонецького міського театру драми Олександр Шмаль розповів «Замку», чому саме на Закарпатті вони планують цей цікавий та новаторський мистецький проект. 

Закарпатці – генетично толерантні
– Розкажіть, будь ласка, про творчу групу «Art&Гарт»

– Театральну майстерню «Art&Гарт» створено у 2004 році. Кістяк її творчого складу – студенти мого акторського курсу Луганського державного інституту культури і мистецтв.
У ТМ «Art&Гарт» 2004-2008 років вельми щаслива доля. Першу ж виставу «godo» за п’єсою Семюеля Беккета одразу визнали і глядачі, і фахівці. Уже через рік після «godo» ми зняли фільм «Sтрах off!». За чотири роки вдалося створити шість вистав, ще дві кінострічки («BezgluzdЯ» і «Хармс») та цілу низку відео-треків до спектаклів «Ecstasy: Гамлет – Чайка» і «Замок у Швеції».

 – Чим ваша майстерня відрізняється від інших мистецьких об’єднань?
– Відмінність «Art&Гарт» від численних театральних студій – в естетиці, принциповому професійному спрямуванні, в тому, що у нашому арсеналі власна драматургія, власна музика, авторська сценографія. А ще – робота цієї театральної майстерні фундувалася і фундується на багаторічних наукових дослідженнях у галузі театру об’єктивного мистецтва. Це зумовлено моєю роботою у вищому навчальному закладі, де, окрім керівництва акторськими курсами, я вже десятий рік викладаю теорію драми і техніку сцени.  

Ви просили в обласного управління культури Закарпатської ОДА про підтримку у вирішенні питання надання вашій групі вільних будівель поблизу Ужгорода або Мукачева для того, аби створити там театральну комуну. Чому обрали для цього саме нашу область? 
– Це питання водночас і просте, і принципове. Глядач має отримати максимально якісний продукт, а творці задля цього повинні мати умови, за яких вони здатні гарантувати цю високу якість продукту. Тому, задля отримання максимальної ефективності об’єктивному театру потрібні гори. Це по-перше. По-друге, якщо вже відверто, менталітет Східної України, так уже склалося, тяжіє саме до традиційної культури, якщо одразу виключити із поняття традицій автентичну духовність.
Щодо комуни. Ми вважаємо, що не варто силоміць ізолювати актора від цивілізації, але варто створити умови для повсякденного духовного й професійного зростання. Протягом тисячоліть такими сакральними умовами вважаються вільний горизонт, гірське повітря і синя височінь, якої рукою можна дістатися.
І, врешті-решт, поряд із Закарпаттям – Європа. Мова не стільки або не тільки про рівень життя, можливість креативної  і взаємовигідної співтворчості, а, насамперед, про генетичну толерантність, якою зумовлене невимушене співіснування театрів ледь не протилежних естетичних та духовних уподобань. 
– Ваша ініціатива знайшла підтримку місцевої влади?
– Так. Закарпатське обласне управління культури, Юрій Глеба підтримують наш проект з огляду, до речі, саме на його унікальність. Ми усвідомлюємо, що наша співпраця повинна бути взаємовигідною. Тобто, з будь-якою гілкою місцевої влади маємо будувати стосунки саме на таких засадах.
– Чи зверталися ви з проханням про фінансову підтримку до місцевих меценатів та бізнесменів, скільки приблизно коштів вам потрібно, аби проект нормально запрацював, та чи, можливо, вже хтось зголосився допомогти?
– Саме це питання зараз найголовніше. Почнемо з того, що не йдеться про «допомогу» у звичному сенсі цього слова, тобто про однобічні пожертви. Ми не на паперті і не йдемо до провідних бізнесових структур із протягнутою рукою, а пропонуємо проект, у якому обидві сторони мають свій зиск. Важливо те, що він комплексний. Наша задумка передбачає гармонійну сполуку цілої низки складових. 
Економія на будь-якій із них призведе до відчутного зниження його ефективності в цілому.
Є одна вирішальна умова: інвестор або має довіряти партнерові, або бути доволі обізнаним щодо театру. Бізнес-партнер повинен усвідомлювати, що інтелектуальна власність – повноцінний вклад до уставного фонду. Ми розраховуємо на те, що бізнесові структури відгукнуться вже на наші інтерв’ю,  на інформацію нашого нового сайту artandgart.com. Якщо ні, то будемо звертатися особисто до найбільш вірогідних спонсорів і шукати взаємовигідного порозуміння з ними. 

 Містичний збіг обставин
– Проект ТМ «Art&Гарт»  отримав і підтримку Міністерства культури України, Національної спілки театральних діячів України, Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса, тобто, так би мовити, «академічних» інстанцій. Але, як свідчить досвід, не так часто державну підтримку здобувають саме такі новаторські, авангардистські задуми. Як вам вдалося отримати «зелене світло» на такому високому рівні?
– Наважуся на свою точку зору. Звісно, що вона суб’єктивна. Власне, це ледь не детективна історія. Ініціатором нового проекту була група випускників мого акторського курсу. Найбільш активна з них – Тетяна Антоненко. Вже після того, як вона зуміла віч-на-віч зустрітися з міністром культури, потім із директором Центру Курбаса і, нарешті, начальником управління культури Закарпаття, стало зрозуміло, що все це дуже серйозно. А коли виявилося, що людина, яка очолить театр – Павло Бодров, має угорське коріння, що він, власне, не Павло і не Бодров, а Пал Олаг, що мріє про Закарпаття, дихає Закарпаттям, не може жити без Закарпаття – відбулася нарада, яка призначила мене художнім керівником проекту, а Пала Олага – моїм стовідсотковим спадкоємцем. Ми вперше зіштовхнулися з ситуацією, коли емоційна складова перевищувала усі інші, коли в усіх кандидатів до закарпатської трупи ТМ «Art&Гарт» сльози виступали на очах від містичного збігу безлічі нібито випадкових обставин, які не були випадковими, але засвідчували рідкісний збіг зірок.
– Чи правда, що всі учасники проекту готові залишити свої міста та почати роботу в сільській місцевості? Хто ці представники нової генерації акторів?
– Якщо говорити відверто, у кожного з нас своє життя: свої сім’ї, своя основна і додаткова робота, звичка до мегаполісів. Тому не так усе просто і романтично. У будь-якому випадку кращі наші актори та провідні фахівці потребують особливої уваги та поваги. Втім, можна не сумніватися, що, розпочавши життя на Закарпатті, вони віддадуть усі сили та вміння новій роботі. Надто довго ми чекали на можливість реалізувати давно омріяний проект.
– На вашу думку, що дасть у майбутньому активний розвиток проекту як Україні в цілому, так і Закарпаттю зокрема? 
– Працюючи над концепцією нового проекту, ми насамперед думали над його креативною  складовою. Тобто, виходили саме з того, що він має бути доцільним, перш за все, для Закарпаття. Причому, йдеться і про доцільність для області, і про інвестиційний зиск для бізнесу. Так народилася ідея створення не просто театру, а унікального міжнародного центру театрального туризму. Таким чином, окрім власне театру, до МЦТТ мають увійти: гірська туристична база, інвестиційна доцільність якої у Закарпатті не викликає сумніву, міжнародна школа акторської майстерності на бізнес-основі, школа духовного виховання тощо. Туристичний тур повинен бути розрахований на 5-6 днів. На нашу думку, це ексклюзивна пропозиція. Нічого подібного ми не знаємо. І не лише в Україні.
Наразі цим переліком усе сказано. Ціновий формат МЦТТ визначає інвестор, але ми вважаємо, що навіть за умови, скажімо, чотирьох-п’ятизіркового Центру варто передбачити доволі демократичний хостел, здатний прийняти театральну молодь з усієї Європи та України. Акторська школа створює додаткову привабливість проекту, бо ми – за угодою з управлінням культури Закарпатської обласної держадміністрації – готові виділити декілька безкоштовних місць обдарованій молоді навколишніх міст і сіл. Окрім того, сподіваюся, окремо обговоримо з управліннями культури та освіти області благодійну програму культурно-освітнього співробітництва з сільськими школами. 
Тобто ви сподіваєтеся на те, що проекту таки бути?
– Не сподіваємося, а впевнені, що Міжнародний центр театрального туризму із театром ТМ «Art&Гарт» відбудеться. І вже через рік ні в кого, хто підтримав наш проект і хто стане його інвестором, не буде жодного сумніву стосовно доцільності цього сміливого рішення.

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарі (1)

Анастасия  13.11.12 11:38

Я искренне верю, что всё получится!!!

Всего комментарів 1
]]>