Наталія Панова: «Жінка повинна бути самодостатньою»

uzhgorod.in  1 березня 2012 15:54  15146832 17105
Наталія Панова: «Жінка повинна бути самодостатньою»

 Які потаємні слабкості  мають відомі особи краю? Чим вони займаються поза об’єктивами телекамер? Що роблять їхні діти у час, коли батьки вирішують долі сотень закарпатців — усе це та чимало іншого ви зможете дізнатися на нашому сайті. Адже лише із читачами uzhgorod.in публічні люди ділитимуться секретами свого успіху.

     Нині  досягнути значних професійних  висот жінці  непросто, особливо, якщо вступаєш у двобій із сильними чоловіками. Як це вдалося молодій, тендітній і водночас сильній особі — далі у відвертій розмові з начальником Управління Державної виконавчої служби в Закарпатській області Наталією Пановою.

     Кабінет пані Наталії зустрів приємним ароматом запашних квітів. Як виявилося, днями  вона відсвяткувала день народження. Скільки років відзначила — не секрет, бо вважає, що це не те, із чого варто робити таємницю. Головне, на її переконання, аби жінка гарно почувалася, доглядала за собою і не вірила жодним забобонам. 

     Пані  Наталія обожнює керувати авто, вважає, що навички водіння нині мають бути в кожної людини, яка прагне все встигати. У всіх починаннях її підтримує люблячий чоловік Ален, а тримає в тонусі -- їхня донька Лоренца-Ізабелла. Разом із нею Наталія Володимирівна освоїла катання на ковзанах. Своїми вподобаннями завжди дивує друзів та колег, котрі щоразу цікавляться, звідки в керівника такого серйозного підрозділу є час і наснага. 

 Досьє:

 Наталія Панова. 32 роки

 Очолює Управління Державної виконавчої служби Закарпатської  області. 

 Заміжня, виховує 8-річну доньку, разом із якою обожнює  кататися на ковзанах та займатися  випічкою.

 У 2003 році закінчила  юридичний факультет УжНУ 

 Боротьба  за місце під сонцем

     Як  зізнається сама пані Наталія, через свій вік їй неодноразово доводиться руйнувати стереотипи. «Як бачите, вже кілька подолала: я доволі молода жінка, котра впродовж кількох років очолює серйозну державну структуру. Погодьтеся, якби на момент призначення мені було не менше 50-ти, то наше суспільство мене краще сприйняло б (посміхається — Авт.). А так, коли ти молода і на щось претендуєш -- потрібно боротися за своє місце під сонцем!

     А ще мені здається, що керівникам-чоловікам не легко спілкуватися з керівниками-жінками, адже потрібно коректно підбирати слова та вислови, щоб не образити. З такою колегою не поговориш по-чоловічому. Щоб «вирішити питання».

     Аби завоювати повагу і певний статус, жінці спершу потрібно було довести, що вона знає  роботу і вміє її виконувати. «Коли прийшла в органи державної виконавчої служби, мені  довелося пропрацювати майже на всіх посадах, тому знаю специфіку кожної з них. Я з легкістю можу зробити роботу будь-якого спеціаліста, саме через це мене не можна обдурити, хіба тільки я цього захочу, — жартує. — Очоливши службу, поставила перед колективом мету: хочу, аби наша область за всіма показниками стала кращою». Підлеглі переконували, що це неможливо. Але перед тим, як ставити завдання, спершу Наталія Володимирівна опрацьовувала його сама, а відтак і бачила, що це все реально. І вже нині в загальному рейтингу органів державної виконавчої служби за різними показниками Закарпатська область посідає почесні місця в першій п’ятірці.  

     «Жінці  завоювати авторитет  лідера удвічі важче  ніж чоловіку»

     «На моїх очах багато людей ставали керівниками. Серед них були і хороші, і не дуже, окремі так і не спромоглися впоратися із покладеними на них завданнями», — розповідає.  На власному досвіді Наталія Володимирівна переконалася, що потрібно вміти організувати всю роботу колективу так, аби знайти для кожного саме ту роль, з якою він справляється на «відмінно». «От це, на мою думку, і є головне завдання  керівника. Та передусім потрібно здобути  авторитет та повагу серед своїх підлеглих. Мова про те, що не здобувається якимось насильницькими методами, адже існує такий вислів: «не посада красить людину, а людина посаду». Жінці завоювати цей авторитет удвічі важче, ніж чоловіку. Ну так, напевно, склалося історично.

     Підлеглі  дуже тонко відчувають, як налаштований керівник, як він ставиться до роботи. Якщо вони визнають, що ти лідер і погоджуються з твоїми ідеями та методами в роботі, то це є запорукою успіху справи, яку ти робиш».

     Існує переконання, що успішна кар’єра жінки вимагає від чогось відмовлятися. Наталія Володимирівна з цим не погоджується. «У нас вдома немає ні няньки, ні домогосподарки. Домашніми справами займаюся сама. Звичайно, допомагають рідні, Господь дав гарних молодих бабусь і дідусів, — продовжує. — Одним словом, якщо є бажання все зробити і все встигнути, тоді все вийде, хоч ти керівник структури, хоч просто її рядовий працівник. І працювати треба так, аби вчасно все виконувати, а не засиджуватися допізна після роботи і не залишати справи на вихідні».  

     Вдома я не керівник, вдома  я — жінка і мама

     Аби робота не впливала на особисте життя і воно було не на останньому місці в житті подружжя, пані Наталія розповідає, що разом із чоловіком вони запроваджують  певні традиції, як-от: щодня обідають усією сім’єю вдома, щоп’ятниці у колі рідних традиційно вечеряють.

     «Відверто кажучи, на роботі мені сповна вистачає керування — тут я повністю реалізовую свої задатки керівника, а вдома в мене  інші повноваження (посміхається — Авт.), тому планує дозвілля і задає тон мій чоловік. Він працює дипломатом, і саме завдяки його роботі ми разом об’їздили майже всю Європу. Країни, в яких нам удалося побувати, для себе умовно поділила на такі, в які б іще раз хотіла поїхати, й такі, котрі достатньо було побачити лише один раз для загального розвитку. Відкриттям для мене стала Північна Європа. Найбільше сподобалася Швеція. Я просто не уявляла, як там гарно!

     А розчарувала … Швейцарія. Були і  в Цюриху, і в Женеві. Чи погода була не та, чи настрій не той, чи не справдилися мої очікування. Одним  словом, туди я б іще раз не поїхала».

     У мандрівках подружжя куштувало страви різних країн світу і навіть уміє чимало з них приготувати. «Ален дуже смачно готує, і ми з ним розділили обов’язки: я готую щоденну їжу, а він балує нас стравами італійської кухні чи чимось екзотичним».

     Жінка розповідає, що коли відчуває натхнення, то разом із донькою займається випічкою. «Це, можна сказати, і є моїм хобі. Мабуть, немає такого, що б ми разом не змогли спекти. Та найкраще в нас виходить штрудель з яблуками, який уже традиційно збирає в нас вдома гостей, — продовжує пані Наталія. — Щоразу, як щось напечемо, друзі дивуються, коли я це все встигаю зробити?! Посміхаючись, відповідаю: коли є бажання, людина може зробити все!».

     Із  плином часу та зміною життєвих обставин, у кожному періоді життя в людини народжуються різні мрії, переконана пані Наталія. Нині, як мама і дружина, вона  зізнається, що прагне лише, аби її сім’я була здорова, а вдома панували спокій та взаєморозуміння.

     «Жінки різні. Є й такі, що у всьому покладаються на чоловіків, інші все беруть на себе. На мою думку, повинна бути гармонія у взаєминах, оскільки тільки біля справжнього чоловіка жінка відчуває себе лагідною, виваженою, мудрою, не дивлячись на те, чим займається чи який спосіб життя обрала для себе».

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарі (1)

Сергій  29.12.12 14:17

А чому автор інтервью не спитав пані Ппанову, чому вона намагається через суд заборонити журналістам писати про її "витівки" із землею?

Всего комментарів 1
]]>