Спідмінтон: дешевше, ніж теніс, цікавіше, ніж бадмінтон

Ростислав Рогожа, "Старий Замок"  10 серпня 2012 16:01  103218674 119176
Спідмінтон: дешевше, ніж теніс, цікавіше, ніж бадмінтон

Поки у Лондоні розпочиналася та набирала хід Олімпіада, в ОСК «Юність» змагалися прихильники не олімпійського, але дуже цікавого і ще досить екзотичного для нашого краю виду спорту – спідмінтону (швидкісного бадмінтону). Що це таке та відколи розвивається на Закарпатті – наша розмова з Олексієм Пилиповим – членом команди «Саламандра», яка стала організатором солідного міжнародного турніру в Ужгороді.
 − Насамперед, що таке спідмінтон?
− Це такий собі швидкісний бадмінтон (від англійського speed − швидкість). Утім, гра подібна більше на суміш тенісу, сквошу і трохи бадмінтону. Адже грають на корті ракеткою, що схожа на сквошову, але воланчиком, що удвічі важчий від простого бадмінтонного.
− Це все ж окремий вид спорту чи лише вид бадмінтону?
− У світі спідмінтон (або ж спідбадмінтон) уже визнаний окремим видом спорту, хоча виник лише років 10-12 тому в Німеччині. У багатьох країнах Європи має офіційний статус, проводяться чемпіонати. Однак в Україні почав розвиватися лише 2 роки тому. Знаково, що Ужгород був одним із перших міст, яке підхопило цю модну гру (як і ще в багатьох екзотичних видах спорту, закарпатці й у цьому серед лідерів. – Авт.). І саме у нас відбувся найперший на території України спідмінтонний турнір! 
− Що треба, аби у нас спідмінтон визнали окремим видом і можна було реєструвати федерацію? Та які прогнози − коли це станеться?
− Потрібно, щоб більш ніж у половині областей країни культивувався цей вид. А наразі лише декілька міст мають клуби. Утім, відзначу, що це дуже цікавий вид спорту, який динамічно розвивається. Адже він доступніший, ніж теніс, де потрібен якісний корт та сітка. Відповідно й дешевший, та ще й волан зношується не так швидко, як тенісні м’ячі. Також спідбадмінтон цікавіший та менш вибагливий, ніж бадмінтон, адже не залежить від погоди: воланчик достатньо важкий, не реагує на вітер.
− Які правила гри, розміри площадки та реманент?
− Правила прості. Площадка для професійного матчу має бути трохи більшою за 22 метри: нейтральна зона на 12 метрів 8 сантиметрів та дві рівновіддалені 5-метрові половини поля. Завдання − щоб волан упав на території суперника. Сітки, зауважу, немає. Якщо гравець недобив і м’яч потрапив до нейтральної зони, його опонент отримує очко. Виграє матч той, хто переміг у 2 сетах, набравши до 16 очок. Основний «засіб» спідмінтону − спеціальна ракетка, яку можна замовити через Інтернет. Вони майже такі, як для сквошу, але з коротшою ручкою і спеціальним вигином. 
− Тобто матч триває менше, ніж у кортовому тенісі?
− Звичайно. В середньому гра завершується за 20-30 хвилин. Тому за день гравець, що пройшов усю турнірну дистанцію, може зіграти 5-7 матчів. Хоча є протистояння й до години! Загалом, про красу і цікавість спідбадмінтону можна розповідати довго. Краще, як то кажуть, один раз побачити. Ми тренуємося по вівторках та четвергах в Ужгороді позаду «Юності» із 19.00 чи 19.30. Тож, запрошуємо подивитися на тренування та ігри!
− А скільки людей нині в обласному центрі Закарпаття займається цим видом та чи є серед них діти?
− Поки що нас небагато. Загалом, не більше 20 фанатів цієї справи. Із них десь 7-8 − діти віком до 16 років.
Розкажіть про змагання, які завершилися цими вихідними в Ужгороді.
− Це найбільші міжнародні змагання на пострадянській території. Вони зазначені в міжнародному рейтингу і за них начисляють максимум рейтингових пунктів. 
Цього року на турнір з’їхалися спортсмени із 7 країн. Загалом − 57 учасників. Дуже добре, що маємо такий спорткомплекс, як «Юність», адже головний зал можна розділити на 7 кортів для спідбадмінтону. Тож за день здатні провести масштабний турнір.
− Які результати в українців та наших краян, зокрема?
− Ми виступили дуже добре: 4 медалі у господарів та ще одна – у представника Дніпропетровська. Золото у класі ветеранів (+40) виборов Костянтин Онофрійчук (Дніпропетровськ). У категорії дітей до 18 років Едуард Полончук став другим. У категорії «діти до 14»  Степан Софілканич посів ІІІ місце. А у найбільш конкурентній, «відкритій», категорії Михайло Мандрик здобув бронзу. Також серед ветеранів «+50» Олександр Цюкало з Ужгорода став третім. У парному змаганні дует Мандрик-Полончук піднявся на ІІ сходинку п’єдесталу.  
− Які найближчі плани та чи відвідують українці європейські турніри, якщо вже завойовують медалі на домашніх міжнародних змаганнях?
− Ужгородці − одні з кращих гравців країни, тож природно, що вони їздять на Європу. Але там конкуренція значно вища, ніж на нашому змаганні. До медалей ми ще не дотягувалися. Взагалі, з України лише Онофрійчук одного разу «зачепив» бронзу на серйозному турнірі в Угорщині, де було 120 учасників. Тож нам треба ще тренуватися й набиратися досвіду. Крім того, шукаємо ентузіастів та спонсорів для цього виду спорту – будемо раді будь-якій допомозі. До того ж, у нас у грудні знову серйозні змагання в «Юності».

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарі (1)

Вася  18.11.12 0:56

Старше 40 и старше 50 - не ветераны. Это категории такие.

Всего комментарів 1
]]>