Бульбашкові ліки

Тетяна ЛІТЕРАТІ, "Старий Замок"  26 липня 2012 17:10  24217665 018156
Бульбашкові ліки

Мешканці Закарпаття настільки звикли до джерел із мінеральною водою, що вже й не усвідомлюють усієї унікальності цієї живиці. А дарма, бо саме з допомогою «мінералки» ми могли би значно поліпшити своє здоров’я та забути про вживання ліків.

Уся фармакологія – у воді

Мало хто знає, що у нашому краї є джерела з усіма мінеральними водами світу. Близько піввіку їх вивчає досвідчений медик Майя Лендьел, котра свого часу працювала заступником директора НДІ «Курортологія». Майя Пилипівна розповідає, що загалом існують 34 типи мінеральної води і всі вони представлені у Закарпатті. Деякі родовища знаходяться дуже близько до поверхні землі, всього на глибині 150-200 метрів, а інші слід шукати на глибині кілометра. Саме від глибини родовища залежать складові живиці, адже, проходячи підземними пластами, вона насичується різноманітними мікро- та макроелементами і стає власне цілющою.

«Якщо кожній людині підібрати ту воду, яка підходить саме для її організму, то можна сміливо закривати всі аптеки – вони нам просто не знадобляться, – переконана Майя Лендьел. – Однак нині проблема в тому, що медики не вміють правильно призначати цю воду. Навіть у спеціалізованих санаторіях хороших спеціалістів таки бракує». 

Жінка розповідає, що колись у селі Розтока Іршавського району шукали нафту, натомість зі свердловини полилася термальна вода, настільки метанова, що просто горіла на повітрі. Її можна би було успішно використовувати як лікувальну, зокрема для хвороб опорно-рухового апарату. Але сповна це родовище так і не розробили, тож Закарпаття має великий потенціал у цьому питанні.

Ще одними не до кінця оціненими водами є Соймівська і Келечинська. Зокрема Соймівська багата на кальцій, а в Келечинській у великій кількості міститься двовалентне залізо, тож вона просто незамінна при лікуванні анемій, інших хвороб кровотворного характеру, а також при реабілітації людей, постраждалих від впливу радіації. Та й загалом, за словами Майї Лендьел, мінеральна вода є природним антибіотиком, здатним завдяки своїй флорі подолати всі віруси.

Санаторій «Верховина» доводять до банкрутства?  

Однак, за словами людей, котрі працюють у сфері використання мінеральної води, живиця вже деякий час є нічим іншим, як просто комерцією. Масовий розлив у пластикові пляшки не робить її надто корисною для нашого здоров’я, бо споживати її треба розумно. Та й самі родовища часто страждають від людського «господарювання», адже мінеральне джерело не відновлюється, тож, одного разу забруднивши або використавши неграмотно, можна втратити його назавжди. 

А ще, як не дивно, закарпатці часто не мають доступу до санаторіїв, розташованих на території нашого краю. Відпочивати у них за повну вартість путівки для багатьох є справою непідйомною у фінансовому плані, скористатися ж пільговою путівкою від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності можуть далеко не всі.

Зокрема, директор представництва ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Любов Бурак під час прес-конференції фактично звинуватила Фонд соціального страхування у тому, що санаторій «Верховина» у селі Сойми Міжгірського району (це саме там, де реабілітація проходить із допомогою вже згадуваних Соймівської та Келечинської вод) уже другий рік майже не приймає відвідувачів. І це в той час, як гематологічне відділення обласної лікарні просто переповнене людьми, котрим необхідне лікування унікальною мінеральною водою.

За словами Любові Бурак, нині, фактично у розпал відпочинкового сезону, «Верховина» заповнена лише на 30%, а все тому, що знову не пройшла тендер на закупівлю путівок. «У соцстраху нам кажуть, що цей санаторій не користується попитом, що там немає належних умов для відпочинку, що туди ніхто не хоче їхати. Але це неправда, хворим потрібен цей санаторій. Хто там був хоч один раз, незмінно відзначає, що стан його здоров’я покращився, бо лікування Келечинською мінеральною водою і справді здатне творити дива, – зауважила представниця «Укрпрофоздоровниці». – Ремонту у санаторії може й не вистачає, але в цілому умови непогані, в номерах є всі зручності, які необхідні для нормального відпочинку». 

Любов Бурак припускає, що таким чином «Верховину» можуть штучно доводити до банкрутства, поступово роблячи заклад непотрібним для людей із кровотворними хворобами. А все для того, щоб мати змогу продати його в приватні руки, як це трапилося з не менш відомою колись здравницею «Гірська Тиса», яка нині, подейкують, належить дуже поважній столичній особі.

Аби не робити поспішних висновків, телефонуємо в обласне представництво Фонду соціального страхування. Його керівник Ігор Сегляник озвучує свою версію ситуації, що склалася нині з санаторієм «Верховина». Каже, що переможців тендеру визначають не в Закарпатті, а в центральному представництві у Києві, а програла тендер «Верховина» тому, що  мала великі борги із заробітної плати, перед податковою тощо. «Повірте, нам також хочеться, аби люди могли знову відвідувати цей заклад, адже ми знаємо, що нині хвороби крові займають одне з чільних місць в Україні, а у «Верховині» є реальна можливість із ними боротися, – зазначив Ігор Сегляник. – Зараз ситуація потроху вирішується. Наскільки мені відомо, «Укрпрофоздоровниця» виділила 150 тисяч гривень на покриття санаторієм усіх своїх боргів, тому на четвертий квартал ми плануємо замовити у «Верховину» 40 путівок». 

Згадав начальник обласного осередку Фонду соціального страхування і про загальний стан санаторію, сказавши, що нині люди задоволені лікуванням у ньому, однак обурені умовами проживання. «У «Верховині» всього 10 номерів приведені до ладу, інші ж далеко не впорядковані. Тому багато пацієнтів не задоволені. Зараз біля санаторію ведеться будівництво сучасної приватної оздоровниці, яка, ймовірно, теж користуватиметься відомими лікувальними джерелами Соймівської та Келечинської мінеральних вод. Гадаю, якщо у «Верховині» в найближчі кілька років нічого не зміниться, цей новий заклад може переманити всіх її пацієнтів», – зазначив Ігор Сегляник.

Бударі на джерелі
Зрозуміти, наскільки мало охоплене населення Закарпаття оздоровчим лікуванням у місцевих здравницях, можна хоча б зі статистики: на 2-й, 3-й та 4-й квартали цього року Фонд соціального страхування закупив для закарпатців 2296 путівок, серед яких 1432 – у закарпатські санаторії.

Цікаво, що куди охочіше до нас на оздоровлення їдуть з інших областей України і навіть з країн-сусідок по колишньому СРСР. Заради них, а точніше заради збагачення від їхнього приїзду, наші люди готові провадити бізнес на повному деструктиві – без дозволів, абияк, забудувавши джерела і природоохоронні території. 

Саме так, користуючись висловом «після нас – хоч потоп», ведуть справи підприємці села Солочин Свалявського району. За інформацією закарпатського представництва ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», в цьому селі давно ведеться паперова війна між тими, хто охороняє джерело мінеральної води Голубинського родовища, та тими, хто забудовує санітарні зони цього джерела.

Як розповідає Любов Бурак, сільська влада села Солочин уже протягом кількох років веде пряму руйнацію санітарних зон, адже території, на яких законом заборонено будівництво, були роздані у приватні руки, згодом перепродані і нині на них височіють житлові будинки, готелі, ресторани, жоден з яких, за словами представниці «Укрпрофоздоровниці», не введений в експлуатацію, але продовжує приймати відвідувачів. «За останні 4 роки джерело «Свалявської» скоротило дебет води на 40 % – це все наслідки такого недолугого господарювання, – розповідає Любов Бурак. – Нині тамтешня сільська влада взагалі задумала неприпустиме: вона хоче провести через санітарну зону каналізаційний колектор, а це, вважайте, пряма дорога до забруднення джерела. 

Ну чому ці люди не розуміють, що не можна рубати гілку, на якій сидиш?»«Укрпрофоздоровниця» вже не перший рік звертає увагу громадськості на цю проблему, однак лише цим не обмежується. За словами директора закарпатського представництва, були організовані численні перевірки, виграні суди, однак ситуація погіршується й далі. Зокрема, Любов Бурак стверджує, що нині діє заборона суду на будівництво у межах санітарної зони джерела, є й рішення суду про знесення вже існуючих там будівель (а всього в санітарній зоні зведено 33 готелі), однак виконавча служба не зробила нічого, аби ці рішення виконати.

«Замок» звернувся за коментарем до начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Наталії Панової, котра обурилася такими заявами представника «Укрпрофоздоровниці». «Нині у нас на виконанні немає жодного рішення, яке би стосувалося забудови у межах санітарної зони джерела мінеральної води в селі Солочин, – розповіла вона. – Те, про яке згадує пані Бурак, було закрито ще 2010 року, та й стосувалося воно лише донесення рішення до відома учасників судового процесу, а не знесення будівель».

Розібратися, хто ж винен у знищенні цього джерела мінеральної води та що робити, аби подібні історії не трапилися з іншими джерелами, нині ніхто не може і, вочевидь, не хоче. Потрібен, мабуть, комплексний і, головне, грамотний підхід до господарювання у сфері надр, який захищатиме мінеральні води, навіть якщо захищати їх потрібно... від нас самих.

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>