З вірою у Севідова і Ряшка

Ростислав Рогожа, "Старий Замок"  14 лютого 2012 17:00  3505886 06145
З вірою у Севідова і Ряшка

«Говерла-Закарпаття» готується до другої половини чемпіонату, аби виконати «сізіфів план» – видряпатися до елітного дивізіону. Дрібних і більших негараздів вистачає. Комплексного підходу до вирішення поки що не видно. Зі всіх потуг та ходів — найбільше іміджевих. Хоча і тут із двох кроків уперед доводиться ступати бодай один назад.

15 мільйонів куди?

У Закарпатських футбольних уболівальників уже розвинулася морська хвороба від двох характеристик основної команди області (не знаю вже, як правильно писати, а раптом – перейменують!). Перші коливання, які набридли до нудоти – постійні підвищення і пониження в класі. Але до цього якось навіть звикаєш. Утім, друга забавка характеризує неспроможність та безглуздість клубу як такого – мова про серіал «Санта-Барбара» зі стадіоном «Авангард». Це вимушене співіснування із постійними взаємо­звинуваченнями, скажу відверто, дістало. І «Говерла» вже давно би плюнула на стадіон і втекла кудись. Але нікуди. Для першої ліги підходить і Мукачево (тому клуб шантажує «авангардистів», лише коли грає у другому дивізіоні!), але для еліти – лише «Авангард».

Боси «Говерли» вкотре вдарили себе в груди – домовимося, укладемо контракт, 15 мільйонів виділимо! Але не домовилися, от і виникло питання: куди вкладати мільйони? Загалом, причина якась розмита: на останній прес-конференції почесний президент Іван Шуфрич розповідав, що на стадіоні забули увімкнути насосну станцію, а крім чаші з газоном та двома тренувальними полями, до переліку не увійшли й інші тренувальні майданчики, господарський двір і майстерні. Погодьтеся: міг відбутися супер-пупер-мега-прорив, але через кілька халабуд і два роздовбані газони клуб відмовився задурно прийняти те, що їм конче необхідно. Може, просто треба було знайти причину не давати 15 мільйонів, які слід вбебехати, аби вдовольнити елітарні норми ФФУ?

«Говерла» звідки?

І насамкінець прозвучала вже стандартна гучна погроза в бік стадіону і міста: мовляв, гратимемо в Івано-Франківську або Львові. І вже значно тихіше вихопилося: а може в існуванні команди й зовсім немає сенсу? Останнє – якось більш логічне припущення. Бо сюди додамо бажання знову перейменувати з наступного року клуб просто у «Говерлу». Тобто без географічного уточнення. Може, так легше буде втікати за перевал? Бо шмат гори Говерли таки на Галичині, й перереєстрована команда може знайти «газон обітованний» у місті Франка? Сподіваємося, до такого не дійде, адже вже не вперше чуємо такі погрози. Причому винними футбольні функціонери роблять усіх, крім себе: місто, стадіон і навіть уболівальників! Останні якраз висловили своє «фе» щодо перейменування, зімітувавши знамените гасло фанатів «Дніпра»: «Закарпаття» – це ми!» Ультраси також оголосили так зване «футбольне голодування» – принципово не ходитимуть на ігри. Так, клуб після «кузьмичів» втратив і останніх «горлопанів». Для кого гратимете, шановні?   

На цьому фоні якось дикувато виглядають намагання покращити спаскуджений імідж команди (пригадаємо ще і витурення з команди та заборгованість перед капітаном, тренером і символом «Закарпаття» останніх років Олександром Чижевським). Футболісти дають прес-службі стандартні інтерв’ю, де мріють зробити з нас «Барселону» й обожнюють в Ужгороді все (крім стадіону, напевно). Причому найчастіше проявляти патріотизм висувають легіонерів (закарпатців нема, а для інших — крайня західна футбольна точка переважно як вигнання).

Із позитивів відзначимо хіба представлення спортивного директора Віктора Ряшка. Найславетніший тренер «Закарпаття» за часів Незалежності тепер має титанічну місію: спершу стати щитом для гнилих помідор і паралельно пробувати налагодити в клубі роботу (хоча конкретних завдань від нього журналісти так і не почули). Задизайнили в клубі й нову емблему, і точну дату створення відкопали (20 серпня 1925). Але якщо перейменують – усьому цьому гріш ціни. Емблеми змінюються постійно, а проблеми залишаються ті самі!

Навіщо Вітер?

Останні оптимісти й конформісти, котрі захищають чахлий футбольний закарпатський продукт, тицяють пальцями на спортивні результати команди. І це досить природно. Молодець Севідов, зацементував оборону, чітко пояснив, що робити в середній лінії – і команда виривала перемоги 1:0 (напад не забивав по-людськи, бо для цього потрібна майстерність). Але чи досить буде такого в еліті? Панічним кроком виглядає придбання двох форвардів: ду-у-у-же старого Косиріна і не дуже молодого Вітера (не забиваючий охтирець, 28 років). Для порівняння: «Севастополь» (у якого шанси підвищитися досить мізерні) заманив Кузнєцова з «Карпат» (от справжній показник іміджу «Закарпаття» – навіть знаючи, що клуб гратиме через півроку в еліті, реальні футболісти вибирають щось інше!). Питали журналісти наших функціонерів, чи вважається Косирін покупкою на перспективу і чи не краще вже відтепер готуватися до битви в еліті, підтягуючи молодих і здібних. Гендир запевнив, що це неможливо, мовляв, новачки еліти в Україні посилюються лише «за фактом». Тобто вийдемо, а там і буде видно. На перспективу мало хто піде. А Косирін, мовляв, ще пограє (йому 35 у червні стукне, хто забув!).

От і розповідай після цього про підготовку до весняної частини чемпіонату. Клуб задекларував амбіції, але зробив мало чого. В Анталії потренуються, поспарингують, потім, швидше за все, сяк-так перейдуть із другого місця до Прем’єр-ліги, а далі – на круги своя (перегляньте позаторішні підшивки).

P.S. А днями «Говерла» таки підписала японця. Симовлічно. Невже приїхав навчати наших мистецтву хара-кірі?

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>