Корреспондент: Неробочий настрій. Україна значно відстає від решти країн за продуктивністю праці

26 лютого 2012 15:33  4266659 06931
Корреспондент: Неробочий настрій

Один з найнижчих рівнів продуктивності праці тягне українців на дно світової цивілізації. Весь світ працює ефективніше, ніж Україна і з нею три десятки відсталих країн Африки та Середньої Азії, пише Максим Біроваш у №6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року.

Михайло Бродський, голова Держслужби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, в неділю, 29 січня, на своїй сторінці в Facebook вивісив цікаве запитання: "Чому у нас продуктивність праці вдвічі нижча, ніж в Європі та Америці?".

Незважаючи на вихідний день, лише за кілька годин чиновник отримав 150 коментарів, які й розвіяли туман над ребусом Бродського. На думку українців, які відповіли на це запитання, скромний ККД вітчизняного робітника – це похідна від монополізації і, як наслідок, технологічної відсталості української економіки.

Скромний ККД вітчизняного робітника – це похідна від монополізації і, як наслідок, технологічної відсталості української економіки

Вони недалекі від істини. Ці два якоря надійно утримують Україну практично на самому дні рейтингу Міжнародної організації праці за рівнем продуктивності – на 88-му місці з 121-го можливого. Позаду українців лише 19 африканських і кілька не дуже розвинених азіатських країн.

За словами президента Центру ринкових реформ Володимира Ланового, такий невисокий рейтинг українців цілком закономірний для економіки, яку контролюють лише кілька фінансово-промислових груп.

"Монополістові нема чого вкладатися в технології, адже і так все буде зроблено просто великою кількістю робітників, які отримають менше грошей, ніж їх більш технічно оснащені колеги за кордоном", – зазначає експерт.

Ще однією причиною низької продуктивності праці в Україні підприємці називають зарегульованість бізнесу

Тим часом, ще однією причиною низької продуктивності праці в Україні підприємці називають зарегульованість бізнесу. За словами Євгена Пашковського, генерального директора будкомпанії Марті Україна Ел Ел Сі, повільність чиновників може зірвати будь-які виробничі плани.

"В результаті те, як будують в Україні, – це занадто довго для нашого швейцарського офісу", – порівнює будівельник.

Справа техніки

Планетарний лідер у продуктивності праці – США, аутсайдер – Конго. Між двома цими полюсами цивілізації розмістилася Україна. На жаль, ближче до Центральної Африки, ніж до Північної Америки. Україна пропустила вперед всі держави Східної Європи і навіть деякі африканські країни, такі як Марокко, Туніс і Єгипет.

Показник цей визначається розміром ВВП, що припадає на кожного громадянина, що працює. Так, наприклад, на одного українця-працівника припадає ВВП в розмірі $ 9,5 тис., що більш ніж удвічі менше, ніж у Росії, втричі менше, ніж у Вірменії, і в чотири рази – ніж у Греції, яка переживає важку кризу. Від американців українці за ефективністю праці відстають у сім разів.

"Україна з її величезною кількістю зайнятих на виробництві безнадійно відстає від таких країн, як, наприклад, Чехія чи Словаччина, де кількість зайнятих громадян в рази менша, але продуктивність на сучасних підприємствах набагато вища", – каже Павло Розенко, колишній перший заступник міністра праці і соцполітики.

Серед галузей національної економіки, що відстають, – металургія. Це та галузь, яка приносить країні найбільшу валютну виручку і яку повністю контролюють найбагатші бізнесмени України. За словами Сергія Притоманова, виконавчого директора Всеукраїнського об'єднання обласних організацій роботодавців підприємств металургійного комплексу, якщо в перерахунку один українець, зайнятий у чорній металургії, у 2009 році в середньому виплавляв до 150 т, то в країнах Західної Європи цей показник становить близько 575 т.

Україна перебуває серед аутсайдерів значною мірою через свою технічну відсталість. За інформацією експерта компанії CASE Україна Євгена Дубогриза, в більшості країн, на відміну від України, замість застарілих мартенівських печей використовуються сучасні конвертори.

В Європі працюють на модернізованих підприємствах, а в Україні у переважній більшості все як у 1960-х, мало не ручна праця

Ярослав Рущишин, директор швейної компанії Тротолла, – представник легкої промисловості, але кадрові проблеми його галузі нічим не відрізняються від промисловості важкої. "В Європі працюють на модернізованих підприємствах, а в Україні у переважній більшості все як у 1960-х, мало не ручна праця, – каже львівський підприємець. – Там не побачиш закрійниць і швачок-мотористок, як у нас, всі ці операції виконує робот, а ручна праця залишається лише для створення елітних речей. Тобто у них працює в рази менше людей, ніж у нас, але в підсумку роблять більше".

Схожа ситуація з продуктивністю в агропромисловому комплексі. За словами Володимира Лапи, виконавчого директора Українського клубу аграрного бізнесу, на полях і фермах батьківщини зараз зайнято більше 10% працездатного населення країни, що в рази більше зайнятості в АПК в сільськогосподарських державах Європи. "У розвинених європейських країнах 2% вирощують продукти для решти 98%, – розповідає Лапа. – Тобто у них один трактор робить те, що у нас три".

Відділ кадрів

Зростанню продуктивності праці перешкоджає висока ступінь монополізації економіки. Три-чотири фінансово-промислові групи контролюють будівельний ринок, автопром, паливний сектор, гірничодобувний комплекс, енергетику, всю важку промисловість і транспортні послуги. За останні п'ять років в Україну не прийшло жодної великої транснаціональної корпорації, слідом за якими зазвичай приходять технології та фінанси.

В таких умовах, каже Лановий, відсутня головна рушійна сила модернізації – конкуренція. Традиційно в усьому світі конкуренцію створює відкриття ринків для великого капіталу. Таким шляхом пішла, наприклад, Ірландія. На початку 1990-х ця країна була найбіднішою економікою континенту. Сусіди Ірландії називали її "хворою людиною Європи". На початку 2000-х кельти здійснили неймовірний стрибок, створивши рівні умови для розвитку міжнародного капіталу.

Схожі історії успіху відбулися з Польщею, Словаччиною, Сінгапуром і багатьма іншими країнами, де монополії були зруйновані припливом капіталу, який, окрім конкуренції, приносив ще й нові технології.

Лібералізація підвищує продуктивність не тільки в самому секторі, куди приходить капітал, але й у суміжних галузях

Причому лібералізація підвищує продуктивність не тільки в самому секторі, куди приходить капітал, але й у суміжних галузях. За даними Ани Фернандес зі Світового банку і Кароліни Паунової з Організації економічного співробітництва та розвитку, прямі іноземні інвестиції в сектор послуг в Чилі відразу ж забезпечили 5%-й приріст продуктивності в промисловості. У Чехії – 4%-й.

За підрахунками професора Київської школи економіки Олександра Шепотила, з відкриттям ринків послуг в Україні продуктивність в харчовій промисловості і автомобілебудуванні зросла на 9%.

А поки у більшості секторів Україна йде іншим шляхом. Близькі до влади мультимільйонери контролюють більшу частину національної економіки. Конкуренція в ключових галузях катастрофічно низька.

Після того як власники найбільших виробництв отримали своє лобі в уряді України, вже ніхто не зажадає від них витрачати гроші на модернізацію

"Після того як власники найбільших виробництв отримали своє лобі в уряді України, вже ніхто не зажадає від них витрачати гроші на модернізацію, – упевнений Розенко. – Їх і так все влаштовує: платять працівникам копійки, а продають свою продукцію за європейськими цінами".

За словами Пашковського, на рівень продуктивності в країні також впливає зарегульованість дозвільної системи. Процес отримання потрібного дозволу, розповідає він, може легко вибити будь-яку компанію і з найбільш налагодженого виробничого ритму. А це означає, що в таких умовах підвищувати продуктивність важко.

Зараз, за ​​даними дослідження Doing Business 2011, у списку 184 аналізованих країн Україна посідає 179-те місце за простотою отримання дозволу на будівництво. Щоб почати будівництво в Україні, потрібно пройти близько 20 дозвільних процедур, які можуть затягнутися більш ніж на рік – на 374 дні. Для порівняння: у Данії для початку будівництва потрібно пройти шість погоджень, а максимальний термін отримання повного пакета таких дозволів в Сінгапурі становить 25 днів. У підсумку через штучні затяжки страждає продуктивність.

Робочий момент

Михайло Воронін, мабуть, один з найвідоміших українців у швейному бізнесі. Він виробляє чоловічі костюми і продає їх по всій країні, а також шиє на експорт. Кілька років тому київський підприємець з'їздив до Китаю і побачив фабрику своєї мрії.

Сучасне обладнання, рухливий персонал, який надзвичайно ефективно використовує робочий час. Після цього відрядження в холдингу Вороніна взяли курс на китайську оперативність і навчання роботи на новому обладнанні.

Наблизитися до китайських швидкостей, але при цьому випускати вироби високої якості Вороніну дозволила закупівля сучасного обладнання.

Експерт: Модернізація – наш пропуск на зовнішні ринки, де конкуренція постійно зростає

У силу модернізації повірила і директор невеликої будкомпанії Коопмонолітбуд Інна Немченко. Вона спеціалізується на будівництві дорожнього покриття, для чого і купила в лізинг сучасний асфальтоукладальник за 1,5 млн грн. Тепер замість бригади з десяти осіб на дорожні роботи Немченко досить відправляти чотирьох працівників. Продуктивність праці збільшилася вдвічі, зарплата оператора чудо-машини теж подвоїлася.

"Модернізація – наш пропуск на зовнішні ринки, де конкуренція постійно зростає, – резюмує Лановий. – Для того щоб у бізнесу було бажання інвестувати в модернізацію, потрібно покінчити з монополіями. Одним словом, повинна бути ринкова економіка, і крапка".

Джерело: http://ua.korrespondent.net

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>