Вся Україна стежить, чи впорається зі сміттям Закарпаття

Сергій Попович, "Старий Замок"  13 грудня 2011 20:28  3311872 02027
Вся Україна стежить, чи впорається зі сміттям Закарпаття

13 районів нашої області пропонують поділити на чотири основні субрегіони – Ужгородський, Мукачівський, Виноградівський і Тячівський. У  кожному –  збудувати по одному полігону, а на Міжгірщині й Рахівщині спорудити дві перевалочні станції, – це основні положення проекту стратегії поводження з відходами на Закарпатті  найближчих 15 років.

  Розробили її в рамках проекту ЄС «Управління відходами – Європейський інструмент добросусідства та партнерства» й останнього листопадового дня в Ужгороді щодо неї влаштували громадські слухання.

Cаймон Поу, керівник проекту, зазначив: «На слухання представили кінцевий варіант стратегії для системи поводження з відходами. Наразі інші райони й області України очікують, стежачи, наскільки вдало впровадять стратегію на Закарпатті. Ця робота – результат співпраці населення області, представників Міністерства екології й природних ресурсів України, експертів, організацій, церкви.

Ігор Маркелов, радник Міні­стерства екології, поінформував, що планові видатки на реалізацію екологічної політики зростуть наступного року вдвічі – з 320 до 616 мільйонів гривень. 2012-го втілюватимуть національну програму очищення України від небезпечних відходів, передбачено  онлайн-моніторинг.

На Закарпатті для реалізації проекту пропонують створити міжмуніципальну організацію на обласному рівні. Для користувачів зростуть тарифи: якщо наразі краянин щомісяця у середньому  сплачує 4 грн, то ця сума зросте до 11 грн.

  4 мільйони тонн забрали 214 гектарів

Всі ми, закарпатці, «виробляємо» все більше і більше сміття. За останніми даними, 360 тисяч тонн у рік! З них сам лише Ужгород – 86,4 тисячі тонн, Мукачево, Хуст, Берегово, Чоп разом – 94 тис. І це тільки той неотріб, що обліковується.

В області нині зареєстровано й офіційно затверджено 304 місця видалення відходів, 295 сміттєзвалищ та 9 полігонів твердих по­бутових відходів (ТПВ), – повідомив «Замку» начальник держуправління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області Андрій Погорєлов. Легальні смітники в нашому й без того малоземельному краї займають понад 214 га. На них складовано понад 4 млн тонн непотребу: побутових відходів, тирси, полімерних матеріалів. А несанкціонованих і необлікованих звалищ – близько тисячі! І навіть їх природозахисники називають кращим варіантом, бо як немає смітника, то непотріб із сіл, особливо гірських, йде просто у річки й потічки.

З «узаконених» 304 місць видалення відходів паспортизовано лише 80 або 26 %. Усі такі площі майже вичерпали свої потужності – заповнені на 75–85 %, чверть з них не відповідає санітарним нормам та природоохоронним вимогам. Майже на всіх бракує систем утилізації фільтрату, порушується технологія захоронення, неналежним чином провадиться рекультивація.

Чи не всі сміттєзвалища без проектних паперів, робоча документація на будівництво тільки трьох із дев’яти полігонів про­йшла Державну екологічну експертизу (біля Ужгорода, Мукачева, с. Боржави Берегівського району).

Сортування непотребу, ви­луче­ння й переробку вторинної сиро­вини на Закарпатті не проводять. Хоча, особливо на міських звалищах, 25–40 % становлять харчові відходи (на сільських – 10 %), паперу, картону – 10–15% (по селах – до 5%), склобою – 10–12 %, металу – 10–13 %, де́рева – 3–5 %, гуми, шкіри – 2–3 %, синтетичних полімерів – 5–7%.

Небезпечні відходи збирають 6 суб’єктів підприємницької діяльності, 14 мають ліцензії на поводження зі вторинною сировиною. Серед сміття, що має загрозу для здоров’я людини, – зокрема, люмінесцентні лампи, акумулятори, батарейки. Усі підприємці не переробляють такий непотріб, а вивозять його на утилізацію за межі Закарпаття. За інформацією фірм, які дістали ліцензії в Мінприроди України на збирання відходів як вторинної сировини, протягом 2010 року на утилізацію за межі області відправлено: 466,3 тонни поліетилену, 1837,29 т макулатури, 117,6 т склобою, 23,6 тисяч штук відпрацьованих люмінісцентних і ртутних ламп, 26,1 т свинцевих акумуляторів.

Значно краще, ніж раніше, справи з відходами деревооб­робки – на Закарпатті вже є 17 виробництв із тирсобрикетування, чимало підприємств використовують тирсу для власного теплозабезпечення.

0,01 % фінансування

У багатьох районах, насамперед гірських, не вистачає землі на смітники. Особлива проблема – на території заповідників. Недавній черговий скандал із засиллям пет-пляшок і непотрібу біля Теребле-Ріцького водосховища теж пов’язаний із тим, що села, які вище за течією, зокрема й чимала Колочава, на заповідній території і там немає можливості виділити землю під звалище.

Інша біда – нестача коштів. Обласна програма поводження з твердими побутовими відходами на 2009–2011 роки, схвалена ще 2009-го, профінансована лише на 4,2 %, а з місцевих бюджетів на проблему відходів знайшлося... лише 0,01 % запланованих сум. Екологи кажуть, що проблема не тільки в грошах, а й у тому, що місцева влада не використовує наданих законодавством можливостей.

Вистачає і глухих кутів, з яких складно знайти вихід. Наприклад, Виноградівщина однією з перших в області почала працювати з фірмою «АВЕ» й показала приклад, як можна рятуватися від сміття. Однак тепер австрійські інвестори зіткнулися з тим, що не можуть (не з власної вини) виконувати зобов’язання перед місцевими громадами – «АВЕ» надає послуги зі збирання сміття, а полігон –у підпорядкуванні тутешнього комунального підприємства. Звалище не відповідає санітарним й екологічним вимогам, тож вивозити сміття на нього не можна, і фірма буквально не має куди подіти непотріб.

Ну, і насамкінець – ніде дітися від низької культури населення у поєднанні з неефективним за­стосуванням механізмів пока­рання за забруднення довкілля.

Міністерський локомотив

Головний еколог Закарпаття, начальник держуправління охорони навколишнього природного середовища Андрій Погорєлов каже, що вирішення проблеми поводження з побутовими відходами державне управління вбачає в організації централізованого збору сміття в усіх населених пунктах області. Кількість звалищ, враховуючи малоземелля і туристично-рекреаційне спрямування розвитку Закарпаття, треба зменшувати, наявні довести до ладу, по можливості рекультивувати. Слід нарізно збирати ТПВ, сортувати й переробляти їх. А ще ліпше – у гірських районах створювати пункти збору твердих побутових відходів, а в низинних частинах – будувати сучасні полігони, сміттєперобні заводи.

На поліпшення ситуації у сфері поводження з побутовим і виробничим непотребом мають постійно працювати контрольні служби – державної екологічної інспекції в Закарпатській області й санітарно-епі­де­мічних органів.

«Активно до вирішення проблеми  відходів долучається Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, завдяки допомозі з центру ми за останні два роки майже розв’язали питання з ХЗЗР, нині вилучаємо тільки залишки, які «знайшлися» вже після не надто старанно виконаної раніше інвентаризації на місцях. Дуже багато зроблено й щодо вирішення на Закарпатті проблеми преміксу, яка тяглася багато років. Крім того, бачимо ініціативи міністра Миколи Злочевського – в усій Україні запроваджується система супутникового моніторингу, яка дасть змогу контролювати використання земель, видобуток корисних копалин, вирубування лісів і звалища сміття, пропонуються цікаві новації, які дозволять дати лад з використаними автомобільними шинами. Досвід роботи нашої області з Міністерством, громадськими активістами і керівниками районів, міст і сіл уже довів: узявшись разом, зможемо вирішити і таку, здавалося б, глобальну проблему, як впорядкування відходів».   

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>