Охоронець для школярика

Лариса Романюк, "Старий Замок"  13 грудня 2011 20:55  3111873 02028
Охоронець для школярика

Навряд чи для когось таємниця, що сьогодні школи й дитячі садочки багато в чому залежать саме від батьківських щедрот. Хоча держава і декларує безплатну освіту, але, на жаль, повсюдно забезпечити нормальні умови навчання дітям не може. 

Мами і тати, дбаючи про своїх чад, регулярно сплачують різноманітні внески: на ремонти, опалення, групи продовженого дня тощо. Зрозуміло, вони хочуть, аби їх діти навчалися в теплих приміщеннях, були ситі і на час перебування в навчальному закладі були в безпеці. З останнім пунктом, виявляється, у нас не так просто. Далеко не ко­жен дитсадок чи школа мають повноцінну охорону. 

Охоронець-спортсмен чи сторож-пенсіонер?

За словами начальника управління освіти Ужгородської міської ради Мар’яна Комарницького, у навчальних закладах є вартові, але вони отримують мінімальну зарплатню. За ці гроші ще й мають виконувати низку інших обов’язків, наприклад, підстригати кущі чи підмітати подвір’я. Чиновник відзначив, що й отакі невеликі кошти не так просто забезпечити. Логічно, що молоді дужі чоловіки не поспішають влаштовуватися сторожами до освітніх установ. Тому досить часто йдуть на таку службу люди похилого віку. І радше стежать за збереженням шкільного майна, аніж за безпекою дітей. За словами чиновника, якщо на території школи є професійний охоронець, якому платять більш-менш пристойні гроші, то й приглядати за учнями він буде набагато уважніше.

Ужгородка Олена, мама семикласника, каже, що в школі, в якій вчиться її син, за порядком стежить приватна охоронна фірма. За таку послугу батьки щомісяця платять 8 гривень. За словами жінки, вона, зокрема, не хоче, аби територією закладу могли швендяти сторонні люди. Тепер знає, що та­кого немає. Тому грошей їй аж ніяк не шкода, адже розуміє за що саме платить. Головне, зауважує Олена, аби охоронцем був міцний чоловік, а не літня жіночка чи дідусь-пенсіонер. Адже останніх не сприймали всерйоз навіть молодші діти, а про зайшлих хуліганів і казати ні?чого. Крім того, вона помітила, що й уроки її синові тепер прогулювати важче, адже охоронець стежить за тим, куди саме виходять діти з території школи і при потребі доводить це до відома чергового вчителя чи класного керівника.

Так, приватні охоронні фірми стежать за безпекою малечі у НВК «Престиж» та Ужгородській гімназії. Для того ж, аби виділити кошти на власну охорону з спецрахунку начального закладу, потрібне рішення ради школи або батьківського комітету.

 Директор НВК «Престиж» Наталія Гриценко розповідає, що після кількох випадків проникнення сторонніх на територію навчального закладу, зокрема психічно хворої людини, вони разом із батьками учнів вирішили найняти приватну охорону. Про безпеку школярів вона дбає вже п’ять років. Щороку директор радиться з батьками, чи потрібно й далі фінансувати цю послугу. Але наразі навіть мови немає про те, аби ліквідувати сторо?жу. 

У закладі працює також троє штатних вартових, які охороняють територію школи та її майно з 19.00 до 7-ї ранку. Далі ж передають чергування приватним охоронцям. За словами директора, останні відповідають саме за життя і здоров’я дітей, а не за матеріальні цінності. Пані Наталія відзначає, що охоронці працюють у школі вже тривалий час, тому знають в обличчя всіх дітей і батьків. Тож будь-яка стороння людина одразу привертає їхню увагу. Також сторожові при потребі можуть посадити дитину в таксі. Був навіть випадок, коли, за рішенням суду після розлучення, колишній чоловік мав право забирати свою дитину зі школи тільки у певні дні. Охорону про це проінформували,  і вона контролювала «графік». 

Відеокамера проти наркотиків

Проте, за словами Мар’яна Комарницького, маємо заклади, у яких для початку потрібно хоча б установити огорожу. Наприклад, 12-а, 15-а й найбільша школа області – 8-ма – досі не огороджені. Зрозуміло, що при великому бажанні ніякий паркан не стане перешкодою для охочого потрапити на територію закладу, але принаймні собаки туди не забігатимуть. Крім того, це хоч якесь, нехай і умовне попередження, що  «Стороннім вхід заборонено!».

Директорка ужгородської ЗОШ № 8 відзначає, що неогородженість – одна з насущних проблем закладу. Але бюджетних коштів на цю потребу не дають. Тож вони порадилися з батьками й вирішили, що зроблять це самотужки, принайм­ні обнесуть територію дротяною сіткою. Але наразі точно не визначені межі  шкільної площі, тому взятися  до роботи не можуть. Зокрема й через це ЗОШ № 8 уже чотири роки пильнує приватна охоронна структура. Директор каже, що сторожові о 7.30 ранку відкривають ворота й зустрічають дітей, а далі майже щогодини обходять територію закладу й контролюють ситуацію. За такий сервіс батьки щомісяця платять 9 гривень. Проте гроші дають не всі родини. Тому керівник зауважує, що  заледве дотягують, аби зібрати потрібну місячну суму – 6000 гривень. 

Сьогодні в закладі вчиться 1069 дітей. На думку педагога, належна охорона такій великій школі потрібна. До речі, доки тут не з’явилися приватні сторожі, хулігани часто били вікна будівлі, столяри не встигали замінювати скло. Тепер такого майже немає, ба навіть стіни ніхто не розма­льовує. Крім того, й самі учні менше бешкетують, адже знають, що за ними постійно наглядають. Присутність охоронця в школі стримує їх від хуліганства. Так що ефект від такої роботи відчутний. Єдине, що турбує керівничку, – це соціальний бік справи. Адже через те, що не всі батьки можуть щомісяця платити за послугу навіть такі невеликі гроші, дітки можуть почуватися некомфортно серед ровесників.

Охороняє малечу приватна структура і в НВК «Пролісок». Навчально-виховний комплекс – прямісінько у центрі міста, тож тут вона однозначно незайва. До речі, діткам у закладі видають спеціальні перепустки, без яких їм просто не дають вийти за територію школи.

 А от в ужгородському дитячому садку «Ластовічка» дбають про безпеку дітей власними силами. Завідувачка закладу Віра Жменяк каже, що в них немає приватних охоронців, тільки звичайний сторож, який до того ж виконує функції двірника. Однак через те, що садочок маленький, за дітками легко встежити, бо ж усе як на долоні. А батьки, відзначає Віра Семенівна, і так постійно допомагають «Ластовічці», тож навантажувати їх ще більше не хочеться.

 Разом із тим, керівниця закладу зауважує, що вони пильно стежать за тим, аби сторонні не заходили на територію садочка. Не пускають сюди навіть «не своїх» мамочок із колясками, які не проти б прогулятися гарно впорядкованою місциною.

 Марія Дмитренко, бабуся першокласника, вважає, що охорона шкіл – це державна справа. Адже освіта в Україні безплатна, проте гроші батьки за щось дають пос­тійно. З жінкою важко не погодитися: про таке важливе питання, як безпечний шкільний простір, держава має дбати насамперед. Та дуже сумнівно, що найближчим часом з бюджету виділятимуть кошти на вирішення  проблеми. Тобто, якщо хочете, аби школа, в якій вчиться ваша дитина нормально охоронялася, – платіть зі своєї кишені.

 До речі, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України у листі №1/9-259 від 11.04.11 «Щодо посилення боротьби проти розповсюдження та вживання психоактивних речовин» звернулося до керівників загальноосвітніх, професійних та вищих навчальних закладів з рекомендацією: «з метою запобігання розповсюдження наркотичних засобів у навчальних закладах та поблизу них рекомендує встановити камери спостереження та засоби оперативного зв’язку з правоохоронними органами з метою затримання осіб, які розповсюджують наркотики тощо».

Звичайно, відеоспостереже­ння в школах було б не зайвим, адже, зокрема, допомогло б запобігати шкільним крадіжкам. Але в нас на такі рекомендації профільних міністерств можна взагалі не зважати, адже грошей на цю новацію держава з бюджету так і не виділила. 

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>