Закарпатські письменники й поетки на карантині (ФОТО)

Оксана Штефаньо, фото з Фейсбука  3 червня 2020 17:59  58212944 0215180
Закарпатські письменники й поетки на карантині (ФОТО)

Творчі люди особливо чутливі до змін. Тому ми вирішили опитати закарпатських письменників (- иць) та поеток (- ів), чим займаються на карантині. Ми надіслали запитання, а вони відповіли. Особливого представлення наша «шістка» не потребує, бо добре відома читачам, й представляє Закарпатську організацію Національної спілки письменників України.

Оксана Луцишина, письменниця, поетка, публіцистка й перекладачка, викладачка Техаського університету в м. Остін.

Закарпатські письменники й поетки на карантині (ФОТО) (Луцишина (2))

 "Перші тижні це було як вмістити у себе гору, таке собі memento mori, яке ми відганяємо від себе, і я не маю на увазі себе чи ще когось особисто, а взагалі, як культура, як цивілізація. Був такий час страху, навіть жаху – о Боже, а що далі, як тепер, чи скоро від карантину розвалиться економіка, чи вже треба починати звикати до апокаліпсису і пост-апокаліпсису, чи вже ховатися від банд мародерів, чи ще ні?.. Але поступово я збагнула, що потребувала цієї зупинки, раптом нікуди не летіти, нікуди не бігти. На це літо була якась неймовірна купа планів і перельотів, не кажучи вже про дедлайни, - ділиться Оксана. - І я відпустила це все з полегшенням. Ну і почала вчитися жити у новому світі: перш за все, як це не смішно звучить, у просторі квартири. Виявилося, що я давно вже розучилася, наприклад, готувати їсти, бо весь час їла щось на ходу або десь за межами дому. Що розучилася працювати вдома за письмовим столом. Весь час сиділа по кав’ярнях, бо думала, що тільки там до мене приходять якісь ідеї. Виявилося, що це неправда, що весь цей кав’ярняно-гіпстерський міф про себе – лише міф. Що людина набагато пластичніша, ніж гадає про себе. Що можна прекрасно перевчитися і пристосуватися, і так навіть краще виходить. Інша річ – що небезпека насправді нікуди не зникла, і мене трохи дивує, що багато хто плутає кінець карантину з кінцем загрози. І тут на нас чекають нові відкриття. Я думаю, все ж буде мінятися, або принаймні коригуватися, соціальна поведінка, побут, звички, ну і так далі. Тому не хочу поки що узагальнювати цей досвід, волію побути в моменті «тепер».

Мирослав Дочинець, письменник, директор видавництва "Карпатська вежа"в Мукачеві.

Закарпатські письменники й поетки на карантині (ФОТО) (Дочинець (2))

 "Карантинний розклад для прозаїка – благодатна схима. Пишеш, «висиджуєш» свої тексти, як і раніше, і не відриваєшся на клопітні зустрічі, презентації, фестивалі, конференції. У спокійному режимі дописав і видав роман «Діти папороті», над яким працював останні два роки,- ділиться. - І дивно, в тотальному паралічу книгарень за три тижні розлетілося по Україні і поза межі 800 примірників. Небачено досі зросли замовлення онлайн й інших книжок. Хоч інтернет-книгарню відкривай. Утішні звістки із закордону: перекладено дві мої книжки в Грузії та Литві. Багато і в смак читалося, думалося, мандрувалося горами. За цей час навів лад у саду і впорядкував нарешті власну бібліотеку, в якій понад п’ять тисяч видань. А контакт із читачами й не переривався, скоріше навпаки – і в них, і в мене більше вільного часу. А інтернет вас зв’язує миттєво. Ще раз утвердився в істині: світ біля тебе і в самому тобі цікавіший, ніж ми звикли гадати в шаленому ритмі публічного життя".

Галина Малик, дитяча письменниця, авторка першої української інтерактивної дитячої книги для iPad, перекладачка, редакторка.

Закарпатські письменники й поетки на карантині (ФОТО) (Малик (2))

«Не думаю, що "карантин" походить від слова "кара"). Бо мені вдалося доробити дещо з відкладеного (наприклад, нові книжки для київського видавництва «Крокус» та харківського «Ранок»), почати роботу над новим перекладом із сербо-лужицького діалекту сербської мови, перечитати те, до чого не доходило, відкрити в собі талант пекаря (до вашої уваги світлини в моєму Фб), прихистити голубеня, яке врятувала від кицьки моя донька і, як завершальний акорд – подарувати купу своїх книжок дітям із дитячих закладів Сваляви. А далі буде…».

Михайло Рошко, письменник, укладач антологій сучасної молодіжної літератури Закарпаття «Джинсове покоління» та «Корзо», декан факультету іноземної філології УжНУ:

Закарпатські письменники й поетки на карантині (ФОТО) (Рошко (1))

"Під час карантину написав велику статтю про "Степового вовка" Герман Геccе, провів багато онлайн -лекцій із зарубіжної літератури ХХ століття. Готую на запрошення Василя Кузана лекцію "Психоаналіз і література ХХ ст.", буде онлайн на ФБ. Відгуки на мої лекції як правило завжди - цілковите захоплення. Мабуть, я вродився бути лектором (у 2014 му році першим на Закарпатті зробив відеолекції і виставив їх на You Tube, - розповідає Михайло. - Вже і в Київ запросили на платформу «Prometeus». У мене там відеокурс "Модернізм і постмодернізм у зарубіжній літературі ХХ століття". Із УжНУ там тільки двоє мають такі курси (ще юрист Михайло Савчин). Нині повернувся до колись початого роману про кохання... Взагалі під час карантину з'явилася можливість більше часу працювати вдома у своєму кабінеті. Дуже люблю такий розмірений розклад... Книжки, комп'ютер для писання... Я - досить книжний чоловік (хоч людям у це не дуже віриться - знаючи мою динаміку і взагалі рухливість). Обов'язково під музику і читаю, й пишу. А ще любимо з дружиною пити вранці разом каву на балконі, а увечері з балкона милуватись заходом сонця над Словаччиною. А коли дощ - то слухаємо його, дивимося, як зрошує землю, паде на траву, на листя, на дахи... Коротше, з'явилося більше тиші, більше спокою, більше природи, більше самозаглиблення, більше думок, більше творчості, більше гармонії. А ще біля нас поселилася сім’я красивих яструбів, і ми щоранку спостерігаємо за ними, і їжачки звили гніздо поряд. І дві сім"ї фазанів ходять кожна своєю територією, і спостерігаємо за ними вранці. І все це дуже класно... Таке єднання з природою, і тиша, і спокій, і заглиблення у себе, ми нарешті чуємо себе краще... Це - гармонія життя...". Водночас Михайло каже, що дуже шкода людей, котрі хворіють, і тримають кулаки за наших лікарів і медсестричок, «співчуваємо людям, котрі сидять без зарплат. Малий бізнес, транспорт, їдальні - їм поки що складно виживати". В час карантину з'явилося більше часу на йогу, яку письменник робить щоранку.

Олександр Гаврош, письменник, драматург:

Закарпатські письменники й поетки на карантині (ФОТО) (Гаврош)

«У кожному явищі є свої плюси та мінуси. Карантин для письменника має ту перевагу, що дає нагоду повністю зосередитися над проектами, які відкладав або на котрі бракувало часу. Певна річ, що для цього потрібен ще й спокій вдома, аби була можливість концентруватися за робочим столом. У цьому мені також «пощастило», бо дружина із крихітним сином поїхала на півтори місяці на село до мами –тата. Малюку потрібне свіже повітря (бодай на городі) та й домашні харчі для зміцнення імунітету не завадять. Тож я у гордій самотині міг чаклувати над закарпатським 19 століттям, готуючи нове видання книжки «Загадковий Духнович». Окрім того, робив зарядку (це вже життєва звичка та потреба, для чого маю обладнаний спортивний куточок), слідкував за новинами та розмірковував про сенс життя. Тепер мої вже повернулися додому, тож часу на творчість одразу зменшилося вдвоє».

Мар'яна Нейметі, поетка, журналістка газети «Новини Закарпаття»:

Закарпатські письменники й поетки на карантині (ФОТО) (Нейметі)

"Карантин у мене минає в Сваляві. Тут є клаптик зеленого двору. Ну, щось таке замість парку. А ще завжди вистачає роботи, в якій твої думки деколи розчиняються повністю. А щодо всього іншого, то тут, як у відомому анекдоті: якщо ти знайшов смисл життя, поклади його на місце. Може, це не твій смисл життя, і за ним прийде той, хто його колись загубив. Я про те, що самоізоляція – це не моє. Хоча деколи просто життя зобов'язує. Неймовірно бракує живого спілкування. І взагалі, почуття поляризувалися. Десь, на одному полюсі – безмежно вдячна тим, хто допомагає. Хочеться й самій комусь чимось зарадити. Дуже скучила за дорогими мені людьми. За всіма отими їхніми милими глюками. І десь на зовсім іншому полюсі – різке небажання бути з тими, з якими тобі погано. Ну, й виникло багато творчих ідей. Але поки це такі собі прапорці на інших планетах. Хоч Ілон Маск ніби говорить, що мова через кілька років зникне зовсім. Нічого, з ким треба, ми домовимось...".


Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає