Унікальна музейна спадщина: 90-річний ювілей у музейній справі Закарпаття

Михайло Джахман  2 листопада 2019 12:36  63205109 0207248
Унікальна музейна спадщина: 90-річний ювілей у музейній справі Закарпаття

Музей – це скарбниця історичної та культурної спадщини, а музейні експонати – носії безцінної інформації про історію та культуру того чи іншого регіону. А у сучасному світі музеї виконують не тільки традиційні функції, але і стають науковими, комунікаційними та духовними центрами.

Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Тиводара Легоцького – на сьогоднішній день провідна музейна установа краю – створений постановою Народної ради Закарпатської України 20 червня 1945 року як Народний музей Закарпатської України. Основу його збірки тоді склали етнографічна та природнича колекції колишнього Земського (крайового, краєзнавчого) музею в Ужгороді. Згодом, у 1950-х рр. фонди поповнилися експонатами Мукачівського історико-краєзнавчого музею, який був створений на основі колекцій Земського музею ім. Т. Легоцького. Обидва земські музеї, експонати яких стали ядром сучасного музею, мають спільну історію і були засновані 90 років тому

Так в Ужгороді, внаслідок реорганізації Ужгородської акваристичної спілки, 22 лютого 1929 року було засноване Земське (крайове) музейне товариство Підкарпатської Русі. Серед засновників були відомі постаті нашого краю: губернатор Підкарпатської Русі Антонін Бескид, земський президент Антонін Розсипал, член земельної ради Антонін Седлачек, композитор, скрипаль граф Фердинанд (Нандор) Плотені та ін.

Унікальна музейна спадщина: 90-річний ювілей у музейній справі Закарпаття (Антонiн_Бескид_-_губернатор_Пiдкарпатс_коi_Русi,_один_iз_засновникiв_музейного_товариства_(1))

Антонін Бескид

Метою товариства було об’єднати існуючі у краї збірки пам’яток історії, культури, природи та створити музей в Ужгороді. На 1932 р. воно нараховувало майже 100 постійних членів, діяло 5 секцій (історична, природнича, етнографічна, технічна, ентомологічна). У цьому ж році вони видали збірник Земського музейного товариства (редактор і голова редакційної комісії Ян Вондрачек), у якому були вміщені статті краєзнавчого характеру та статистичні дані про діяльність організації.

Унікальна музейна спадщина: 90-річний ювілей у музейній справі Закарпаття (Титул_на_сторiнка_збiрника_Земс_кого_музейного_товариства._1932_р._(2))

Спочатку для зберігання експонатів та експозицій у 1929 р. товариству було виділено 6 кімнат у будівлі колишнього жупного управління, які раніше використовувались як тюремні камери. Тут музейники розмістили частину експонатів і відкрили музей для відвідувачів. До речі, допомогу в організації музею в Ужгороді надавали фахівці Чехословацького Землеробського музею.

У тому ж 1929 році після довгих судових тяжб між купцем Л. Зінгером, який придбав від дітей Т. Легоцького його збірку і намагався вивезти за кордон, та Чехословацькою державою було досягнуто згоди. Чехословаччина погодилася виплатити йому компенсацію 30000 крон і таким чином унікальна колекція залишилася у нашому краї. Вже того року у Мукачеві був офіційно відкритий Земський музей Т. Легоцького. Очолив заклад відомий краєзнавець та археолог Йожеф Янкович (1878-1955).

Унікальна музейна спадщина: 90-річний ювілей у музейній справі Закарпаття (Печатка_Мукачiвс_кого_музейного_товариства_iм._Т._Легоц_кого_(3))

Протягом кількох років тривали суперечки між музейними закладами Ужгорода та Мукачева з питання, котрий із них стане головним. У більш вигідному становищі опинилося ужгородське товариство, яке було забезпечене приміщеннями та підтримкою влади. У 1932 р. мукачівська та ужгородська музейні організації об’єднуються у «Підкарпатське крайове музейне товариство». З цього часу Ужгородський земський музей починає функціонувати як центральний музей краю з філією у Мукачеві. Щоби згладити суперечності, які й надалі залишалися між музеями і дозволити їм повноцінно розвиватися, у 1936 р. вирішили закріпити за ними окремі профілі: у мукачівському акцент робився на історію та археологію, в ужгородському – на етнографію та природу.

Завдяки кільком статтям, опублікованих у 1935-1936 рр., та путівнику «Průvodce sbírkami musea v Užhorodě» (1936), автором яких є член вченої ради товариства, викладач ужгородської гімназії Алоїс Маліх (1899-1958), у нас є досить детальна інформація про діяльність та структуру музею в Ужгороді. А кілька фотографій, що зберігаються у фондах Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького, дають змогу уявити, як виглядали експозиційні зали музею.

Унікальна музейна спадщина: 90-річний ювілей у музейній справі Закарпаття (Фрагмент_експозицii_Земс_кого_музею_(4))

У 1933 р. товариству під експозиційні площі передали просторі приміщення (12 кімнат) окружного суду, що розміщувався у будівлі жупанату, де музейники одразу почали побудову експозицій.

Унікальна музейна спадщина: 90-річний ювілей у музейній справі Закарпаття (Будiвля_жупанату_де_у_1930-их_рр._розмiщувався_музей_Пiдкарпатс_коi_Русi_(5)_)

На той час музейні збірки були доповнені цінними експонатами з музею товариства «Просвіта». Як вже згадувалося, основними напрямами діяльності музею був етнографічний та природничий. У музеї діяли такі відділи: 1) етнографія та сільська культура; 2) національні (етнічні) відносини; 3) природничий (палеонтологія, геологія, географія, мінералогія, ботаніка, зоологія); 4) використання природних ресурсів (землеробство, промисловість, торгівля); 5) шкільництво та освіта; 6) картинна галерея; 7) ужгородське міське відділення; 8) додаткові колекції.

Експозиційні площі музею були розподілені наступним чином. Два зали музейники відвели під народний одяг та взірці вишивок з різних куточків краю; тут же експонувалися макети дерев'яних церков. Ще у двох кімнатах був відображений побут верховинців, де відвідувачі могли побачити інтер'єр старої хати та господарських будівель. Окремо експонувався іконостас із закритої церкви з с. Нижня Вижниці та ікони на різні релігійні сюжети. У трьох наступних залах були виставлені чудові природничі колекції, переважно взірці флори та фауни Підкарпатської Русі

Унікальна музейна спадщина: 90-річний ювілей у музейній справі Закарпаття (Фрагмент_експозицii_земс_кого_музею_(6))

Окремий зал займала експозиція міського відділення музею. Тут були виставлені пам’ятки цехового ремесла, зокрема вироби ужгородських гончарів  (вази, глечики, та мальовані тарілки), які вирізнялися оригінальністю і були справжніми витворами народного мистецтва. Поряд було відтворено фрагмент гончарної майстерні та глиняна піч, у якій випалювали керамічні вироби. Історія Ужгорода у музеї була висвітлена за допомогою художніх робіт та фотографій, що відображали не тільки його минуле, а й розбудову та впорядкування міста у 1920-1930-х рр.

Унікальна музейна спадщина: 90-річний ювілей у музейній справі Закарпаття (Фрагмент_експозицii_земс_кого_музею_(7))

Офіційне відкриття оновленого музею Підкарпатської Русі відбулося 28 жовтня 1934 р. у рамках святкування в Ужгороді державного свята – 15 річниці проголошення Чехословацької республіки. Першим почесним відвідувачем музею став заступник міністра закордонних справ Чехословаччини К. Крофта. Після урочистого відкриття він прочитав у приміщенні жупанату лекцію «28 жовтня і Підкарпатська Русь»

У листопаді 1938 р після передачі Ужгорода, згідно рішення Віденського арбітражу, Угорщині, музейні колекції було вивезено на зберігання у с. Кам'яницю. Весною наступного року збірки повернули назад до Ужгорода, де вони зберігалися до закінчення Другої світової війни.

І по сьогоднішній день експонати, які були зібрані ще у 1920-1930-их рр., є прикрасою експозицій не тільки Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, а й багатьох музейних установ краю.


Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає