Минулого тижня в мистецькому центрі «Галерея Ілько» презентували проект «Локальна історія», засновником якого є львів’янин Тарас Чолій, а реалізовує «Українська Галицька Асамблея». Модерував зустріч керівник Закарпатського осередку «Пласт» Андрій Ребрик.
Проект стартував у 2013 році, й команда молодих людей з того часу досліджує минуле крізь призму історії окремих місцевостей, міст та сіл. Їздять селами (поки тільки Львівщини) й збирають свідчення автохтонів, які були сучасниками й очевидцями важливих історичних подій минулого століття, каже Тарас Чолій. Проводить також аудіо, – та відеофіксацію спогадів старожилів та рятують історії світлин та документів, адже нерідко люди не знають їхньої справжньої цінності. За плечима дослідників 2 тис. населених пунктів, 5 тис. Інтерв’ю та 20 тис. відсканованих світлин.
Своєрідним доповненням проекту став випуск журналу «Локальна історія» (у друк вийшов вже 5-й номер). Його головний редактор Віталій Ляска додав, що,на жаль, в Україні майже нема історичного видання. Тому вирішили заповнити цю нішу. «Локальна історія» – якісне видання про минуле й сучасне, його творять фахові історики, журналісти. Один із дописувачів, 83-річний фольклорист та українознавець із Словаччини Микола Мушинка, який був присутній на зустрічі, не приховував радості, пригадав, як свого часу клали магнітофон на встелений соломою віз, запрягали батькових коней й їхали записувати фольклор.
Відрадно, що останній номер журналу присвячений 80-річчю проголошення Карпатської України та загалом Закарпаттю. Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе, яка на кілька хвилин прийшла на подію, зазначила, що історія України складається із історії її людей. Вона сама, до речі, є внучкою головного коменданта «Карпатської Січі» Дмитра Климпуша. Й хоча вона ніколи не бачила дідуся, але знає все про нього та долю його братів. Саме про це розповідає на сторінках журналу.
Тут також дослідження закарпатця, а нині відомого столичного молодого історика Українського інституту національної пам’яті Олександра Пагірі про передумови та феномен КУ, про які влучно розповів за кілька хвилин. Саме Олександр разом із директором згаданого Інституту, дослідником визвольного руху Володимиром В’ятровичем напередодні приїзду в Ужгород влаштували на Хрещатику в Києві фотодокументальну виставку про Карпатську Україну.
Тут колонка від письменника Андрія Любки «Закарпаття: далекий і трохи дивакуватий родич?», «Пласт за Карпатами» Андрія Ребрика, «Із Поділля за Карпати: князь Федір Корятович» Йосипа Кобаля, закарпатський модернізм від урбаністів і дослідників Ліни Дєгтярьової та Олега Олашина, матеріал про розкопки тіл січовиків на Верецькому перевалі, про Івана Силу та карпатських бокорашів, про місію Егана….
Завершився захід у музеї-кафе «Снек», де відбувся показ фільму «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1938 -1939 рр.)», який своїй появі завдячує вже згаданому Тарасу Чолію та його команді (історичним консультантом став Олександр Пагіря, а режисером Тарас Химич). Фактично це єдиний сучасний документальний фільм про ті історичні події. Тут все оригінальне – мова січовиків, музика, місця зйомок, а події коментують свідки тих подій (окремих із часу виходу фільму (2012 р.), вже, на жаль, нема), чехословацьких жандармів зіграли реконструктори із Чехії. Використані також безцінні відеокадри 1939 року громадського діяча Каленика Лисюка, котрий із сином Петром прибув на Закарпаття із США. В одному із боїв він втратив сина, а його “Трагедію Карпатської України”, змонтували у 1940-му у кіностудії Василя Авраменка у Нью-Йорку.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.