Улюблений «Золотий ключик» як культове місце для ужгородців (ВІДЕО)

21 березня 2019 17:53  245196207 0198187
Улюблений «Золотий ключик» як культове місце для ужгородців (ВІДЕО)

Ужгородець Тібор Лендєл на сайті prozak.info поділився ностальгічними спогадами про легендарне та улюблене місце мешканців нашого міста.  

«Важко пояснити, чому в Золотому ключику були черги за кавою...

Побачив сьогодні у соцмережах старе відео про кав'ярню "Золотий ключик" і вирішив поділитися тими ностальгічними спогадами, які гріють душу. Зараз важко уявити кав'ярню, яка б мала таку шалену популярність, яку мала кав'ярня "Золотий ключик" в Ужгороді. 

Мої спогади про цю кав'ярню сягають 70-х років. Тоді в Ужгороді у кожній порядній родині була кавоварка і каву пили вдома. Зранку, якщо пройтися міськими вуличками, то майже з кожного помешкання йшов аромат смаженої кави. Тоді не було так багато кав'ярень, як це є зараз і не було особливої культури вживання кавування в кав'ярнях. 

Але "Золотий Ключик" був особливим місцем. Це феномен. Тут не було якогось цікавого інтер'єру, не було навіть сидячих місць, а просто високі барні столики, за якими люди пили каву стоячи. Кава була досить смачною. Можливо, завдяки чудовому смаженню. Тоді цим займався такий собі Людвіг Товт, якого дуже поважали відвідувачі кафе. А ще тут були угорські кавові апарати.

У ті часи в місто приїжджали тисячі туристів. Група за групою. Був навіть спеціальний туристичний потяг. Але туристи в цю кав'ярню не ходили. Тоді в СРСР взагалі ще не було культури кавування, а ті туристи, які щось знали про каву, пили її у себе вдома зовсім не такою. Наша кава для них була "термоядерною", тобто небезпечно міцною. 

А от місцеві вважали "Золотий ключик" найкращим місцем для зустрічей. Можливо, через те, що розташований він був у самому центрі, або як казали - "на хресті", на перетині нинішніх вулиць Корзо та Волошина. У кав'ярні можна було зустріти не тільки чиновницьку еліту міста, але й художників, музикантів та багато відомих людей. При цьому, кав'ярня була дуже демократичною, бо окрім відомих людей, тут пили каву і звичайні мешканці, здебільшого студенти. Тоді випити каву коштувало всього 9 копійок. Тільки наприкінці 70-х вартість кави  різко зросла до 30-ти копійок, але тим не менше, тут все одно стояли черги за кавою. 

Занепад кав'ярні стався на початку 90-х, з розвалом СРСР. Це були доволі сумні часи. Згодом Продторг просто продав це приміщення і кав'ярня припинила існування. 

Зараз в місті навряд чи є якась кав'ярня, яка мала б такий шалений успіх, але, у свою чергу, у нас є багато кав'ярень, які дуже атмосферні та приємні для відвідування. Ужгород зберігає славу кавового міста і це радує. Це певна наша особливість.»  

 
Теги: Ужгород, легендарнее кафе, ностальгічні спогади, Тібор Лендєл, "Золотий ключик", 70-і роки

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає