Хвойні дерева з Червоної книги як герої новорічних свят (ФОТО)

 Лічені дні залишилися до Нового року. Місто поринуло в особливу  атмосферу:   вулиці прикрашені святковою ілюмінацією, хтось  шукає подарунки і, звичайно,  вибирає  головну героїню свята — ялинку.

Традиція прикрашати хвойні дерева з’явилася в нашому краї на початку ХХ століття. Та в той час вона ще не мала такого негативного впливу на навколишнє середовище, як зараз. Зрубані   ялини чи ялиці   використовувалися для обігріву приміщення, в селах — як корм для домашніх тварин, тощо. В наш час після святкування   більшість дерев,  а непродані ще й до Нового року,  опиняються на смітнику, повторно використовується дуже мало ялинок.  Споглядаючи цю сумну картину, яка повторюється з року в рік, багато людей уже відмовляються від зрубаних дерев і  купують штучні чи ялинки в горщику. Зараз  продаються  невеличкі деревця ялини канадської,  які  декілька років можна тримати в приміщенні, а потім висадити в дворі.  У горщику можна придбати й місцеві види  хвойних, щоб згодом повернути їх в природу.

фото1

Крім звичних для нас смерек та ялиць,  у  флорі нашого краю зустрічається  ще один особливий вид шпилькових  — тис ягідний.  В минулому він  був однією з лісоутворюючих порід у Карпатах. Через цінну деревину його скрізь масово вирубували. Це унікальне дерево  дуже  повільно росте,  тому й потрапило  в Червону книгу України. В природі Закарпаття найбільша кількість, більше тисячі екземплярів, збереглася в Угольському буковому масиві Карпатського біосферного заповідника.

фото2

 “Що це за ялинки такі цікаві?”  — часто запитують  відвідувачі Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького, які вперше бачать цей вид шпилькових.  Вічнозелені кущі тису ягідного, які зростають на подвір’ї Ужгородського замку, весною та літом нічим  не виділяються від інших. Хоч їх і називають ялинками, зовні вони більше схожі на ялицю, лише хвоїнки в них знизу не сіруваті, а світло-зелені.    Особливими тиси стають восени, коли, замість звичних для хвойних дерев шишок, вони рясно вкриваються яскраво-червоними,  круглими, схожими на ягоди,   плодами з незвичною назвою арілюс.

фото3

Тоді вони найбільше привертають до себе уваги. Ці шишкоягоди  утворюються на гілочках жіночих особин, у чоловічих вони відсутні. Плоди дуже до  смаку птахам, зокрема повзикам.  Вони ховають  їх на зиму, тому часто соковиті ягідки можна побачити у щілинах кори інших дерев  замкового парку.

фото4

Тис не боїться загазованості, тому підходить для озеленення в містах. Завжди зелені, кулястої чи пірамідальної форми, кущі прикрасять любу паркову композицію. Старі дерева, віком понад 400 років, можна побачити й в Ужгороді, а в природі вони живуть  більше 3000 років.

фото5

Однак поводитися з цією рослиною слід обережно: в його хвої, насінні, корі і деревині є токсичні речовини. Лише в яскраво-червоній м’якоті плодів отрути не має. З  тисового дерева  колись виготовляли зброю. Згідно легенди, ядра, які використовували при обороні Хустського замку, теж були з тису. Його деревина надзвичайно міцна,  важка і тверда, може, як камінь, тонути у воді,   століттями пролежати у землі і не згнити, тому в народі тис ягідний називають  “негній-дерево”.

фото6

У гірському лісовому поясі Карпат зростає рідкісна сосна кедрова європейська. Із усіх хвойних вона піднімається найвище в гори. Це могутнє дерево заввишки  20-25 м з розлогою  кроною схоже на кедр, тому часто його називають кедр європейський, хоч насправді між соснами і справжніми кедрами багато відмінностей. У сосни кедрової  в пучку зібрано 5 хвоїнок довжиною 5-9 см, а в кедрів набагато більше. Форма і розміщення шишок в них теж відрізняються. Сосна кедрова має сильні фітонцидні властивості. У шафі, виготовленій з неї, ніколи не заводиться міль, тому  деревина цієї сосни завжди цікавила людину.  На жаль, в минулому її теж інтенсивно вирубували.

фото_7

Поряд із сосною кедровою деколи зростає модрина польська. У Червоній книзі України їй надано статус зникаючого виду.  У 2001 році Національний банк України випустив срібну монету номіналом 10 гривень, присвячену модрині польській. Обидва види в природі  України  зустрічаються тільки в Закарпатській та Івано-Франківській областях і охороняються державою.

Як бачимо, основною причиною зменшення чисельності цих дерев є вирубка лісів. На жаль, в наш час ставлення  людини до природи не змінилося. Кожне  видання Червоної книги України поповнюється новими видами трав’янистих та деревних рослин, тож чи варто заради свята знищувати таку велику кількість молодих дерев?

Будьте першим, додайте коментар!

Залишити відгук