Дім для бездомних. У притулку «Барбос» в Ужгороді дружків і мурчиків рятують любов’ю (+ ФОТОРЕПОРТАЖ)

У притулку для тварин громадської організації "Барбос", розміщеному на околиці Ужгорода, перебувають більше 130 кішок і собак: від маленьких до старожилів.

Жора – з найменших У ній із 10 см та грамів зо 200 ваги. Ми не планували її знімати в цій фотосесії: кошеня перебувало в карантинній кімнаті. Але ось же ж бадьоренько біжить по ганку – втікачка! Нам просто в руки! Так Жора і стала обличчям, тобто, мордочкою, Акції добра від закарпатських рятувальників.

Барбос 1

Їй до вподоби на плечі співробітника Управління ДСНС України в Закарпатській області Федора Філіпа. Навіть трохи погризла йому погон…

Барбос 2

А на плечі Наталки Ісайчик – психолога Управління – надзвичайно лагідне кошеня з пухнастими вушками, яке одразу почало мурчати. «Найменшим ми зазвичай не даємо імен – сподіваємося, що їх швидко візьмуть у сім’ю і назвуть на свій смак!», – кажуть у «Барбосі».

Барбос 3

«Якщо ви хочете, аби на вас чекали вдома, раділи й цілували не за щось, а лише за те, що ви просто є, – тоді вам треба взяти додому тварину», – закликають у Службі порятунку і запрошують вподобати собі хвостатого друга з притулку. «Надзвичайні тварини від рятувальників» – спільний проект обласного УДСНС, зоозахисної громадської організації «Барбос» та фотографа Сергія Гудака. І саме тому ми сьогодні тут – на околиці міста в єдиному в області притулку для тварин «Барбос».

Барбос 4

Фотосесія приносить масу добрих емоцій. Це весело і дуже зворушливо, адже з тваринами. Але з сумним післясмаком…

Барбос лапа

Зараз у притулку перебуває понад 130 «хвостів», як їх називають тут: котів і собак. Від мікроскопічної Жори (так, це кицька, просто, вочевидь, з добрим апетитом, того і Жора) до старожилки Герди. У Жори, яку в «Барбос» принесла жінка, яка відібрала кошеня від малих нелюдів (вони запхали тваринку в пакет і кидали каміння), є чимало шансів отримати родину: вона маленька і «няшна». А у біло-чорної собаки їх майже нема – Герда дуже погано пересувається, і, хоч і спокійна та лагідна, є дещо недовірливою: її знайшли на узбіччі з переломом стегна, тварина точно була чиясь, але, постарілу, викинули, й, швидше за все, самі і побили…

Барбос 5

Герда, яка «усміхається» Наталці, полюбляє погрітися на сонечку, вона доживає тут віку, так само як і деякі інші. Як от Чуча. Не так давно улюбленицю всього притулку й старожилку з радістю прилаштували в хорошу родину і … через кілька днів дізналися новину: собака проломила вольєр і стіну гаража та втекла. За три дні дісталася сюди, і собачій радості не було межі. Так, своїм домом вона вважає притулок «Барбос».

Барбос Іра

А для Іри Азізян, голови Громадської організації «Барбос», це місце є мрією. «Я з 6 років мріяла опікуватися притулком для тварин. Тому і кажу: мріяти треба обережніше: бажання збуваються!», – сміється дівчина. Сюди вона приходить з донечкою-немовлям. Для Лії собачий гавкіт і нявчання котів, які не завжди вирізняються вишуканою поведінкою – перша колискова. Іра ж, і спілкуючись з нами та приділяючи увагу кожній тварині, встигає зробити купу господарських справ: від уколів «карантинникам» і до перекладання дошок на подвір’ї – тут завжди є робота.

Три роки як на ділянці на околиці Ужгорода, неподалік так званих «Чорних озер» і очисних споруд Водоканалу, є притулок «Барбос». Міська влада виділила землю й облаштувала перші вольєри. Зараз заклад працює на волонтерських засадах – на пожертви небайдужих. Сама громадська організація діє років із 7. «Бо складно дивитися на те, що бачиш на вулиці. А самотужки несила всім допомогти. Тому й з’явився «Барбос». Можна взяти одне кошеня, 2, 3, гаразд, і 10 чи 15, як у мене колись було вдома, а дві твої дорослі собаки мають на це свій погляд… А ще збиті, травмовані, хворі тварини?..», – ділиться Ірина. Вона каже, що кілька разів збивалися з ліку, рахуючи, скільки собак і котів пройшло через «Барбос»: колись перевалило за півтисячі тварин, а от зараз за журналом у притулку цифра вже в понад 600 тільки собак.

Барбос Чача плюс

«Сьогодні «Барбос» – це 15-20 людей, котрі постійно долучаються. Семеро нас волонтерять власне в притулку. Інші допомагають у різний спосіб. Когось я називаю в жарт «Служба доставки тварин» – дівчата не відмовляють із транспортом: «Алло, Олю, у нас знову збитий собака, виїжджай!». Наша Наталка проводить заходи з дітьми: майстер-класи, розмовний клуб, уроки… Хтось підтримує з купівлею препаратів, хтось привозить їжу», – розповідає Ірина, яку таки важко «спіймати» на місці. Ми ідемо до головних вольєрів з собаками. У другому – ті, які навряд кудись підуть з притулку, окрім Чучі це й Муха і Джиммі…

«Цей собака не підійде до краю вольєру, це асоціальна тварина: вона колись жила в самотньої бабусі і ніколи не була надворі, лише коли хазяйка померла», – каже Іра. А ось Роксі – життєрадісна і привітна – цілком може прикрасити чиєсь життя і подвір’я. Як і Фінік: енергійний пес з рудими і чорними плямами на морді стане прекрасним компаньйоном і охоронцем будинку.

Барбос Фінік

«Як справу з безпритульними тваринами вирішувати цивілізовано? Це не так про сам притулок і його фінансування. Насправді все залежить від людей. Якби не безвідповідальність, не «плодильщики», які сподіваються на «добрі руки», але примножують кількість вуличних тварин, ця проблема не була би така масштабна. Зараз 90% безпритульних тварин Ужгорода вже стерилізовані, вони не розмножуються. Нових на вулицю постачають люди. Які виганяють і викидають. З 70 собак, які зараз є в притулку, бездомними в класичному розумінні є, може, 10. От Роксі була з ошийником, Бімка був в ошийнику, я можу продовжити…», – розповідає Ірина. 

 «Так, не втомлюєшся дивуватися. Найгірше, коли розумієш, що травми собаки – не випадкові, а людських рук справа», – говорить Іра. Одна з найвідоміших історій притулку – про пса Сліппі. Він був побитий так, що втратив очі. Утім, не втратив довіри до людей. Собаку приютила волонтерка притулку Світлана, і обоє щасливі, а сліпота не заважає собаці бути веселим і життєрадісним.

Своїх майбутніх друзів тут чекає цілий загін дзвінкоголосої собачої малечі, й дехто цілком може бути зіркою не однієї фотосесії. Від білосніжного чорноносика – до собаки кольору молочного шоколаду з кумедними вухами і дуже розумними очима… Кожен з них точно стане найкращим подарунком дитині: ну просто щастя з хвостом!

Барбос Шоколадка

«Ми не приймаємо хазяйських собак. Але бажаючих нам «здати» тварину, звісно, не бракує. Дзвонять: «Пес туї підкопав, пес курок поїв, заберіть…». На мої питання про те, як виховують собаку і що роблять для того, аби тварина була адекватна, мовчать. Так само багато охочих «здавати» нам кошенят, приносити по порції раз на кілька місяців. Але ми не готель для тварин», – наголошує Ірина.

…А в цьому приміщенні мешкає радість із пазурами: котячий гуртожиток має свої закони і своїх «зірок».

Барбос Мурчик

Щойно відчиняються двері – Мурчик уже на верхівці огороджувальної сітки: він дуже хоче до рук. Хоче любові. Її потребує кожен кіт і кицька тут, незважаючи на те, що хтось у поганій формі, а в декого, навпаки, вражаюча краса і зверхній вигляд.

Барбос Королева

Любов – це загалом про «Барбос». Як і відданість справі. 7 днів на тиждень, щодня кожного сезону і за будь-якої погоди: тут нема вихідних. Приготувати, нагодувати, вигуляти, прибрати, помити, зробити уколи, закапати очі, утеплити вольєри і клітки, прийняти новачків на карантин і владнати всі справи з ветеринарами… Кожна тварина потрапляє сюди після обстеження; профілактика, обробка від паразитів, лікування інфекцій та інших хвороб, щеплення, врешті стерилізація – обов’язкові для всіх «хвостів». Вони потрапляють сюди із зачиненої коробки на смітнику (як це часто буває з виводками кошенят), з узбіч після ДТП, врятованими від садистів, врешті, від недбайливих чи жорстоких господарів… І всі вони всі мають шанс на життя і заслуговують на любов.

У «Барбосі» вважають: маленьке і крихке життя таке ж цінне, як і будь-яке інше, а хоч і велике й людське. І, схоже, це розуміння також і робить людей людьми…

Приходьте сюди – відчуйте! А зараз – подивіться на світлинах.

3I3G5636
3I3G5628
3I3G5667
3I3G5600
3I3G5494
3I3G5195
3I3G5196
3I3G5555
3I3G5473
3I3G5522
3I3G5477
3I3G5611
3I3G5645
3I3G5664
3I3G5574
3I3G5556
3I3G5200
3I3G5539
3I3G5642
3I3G5481
3I3G5470
3I3G5567

P.S. Зараз «Барбос» має потребу в будівельних матеріалах: треба розширити приміщення, господарське і «котогуртожиток». Завжди актуальна допомога в допомозі ветеринара, оплаті ліків, щеплень і стерилізації. Ніколи не зникає необхідність у м’ясних продуктах і сухому харчі. А найкраще ж – взяти в родину вихованця: щастя з хвостом… Ось їхня сторінка у facebook. Телефон Ірини: 066-488-04-80.

Будьте першим, додайте коментар!

Залишити відгук