У сакуровий бум, коли земля спрагло вдихає нові сили, тоді як «п’янким» ароматом квітне весна, Людмила Мандзич, яку знають як маму Люду, що доброти вділила не одному солдату, сама народивши воїна, нагадала: «Четверта річниця початку війни на Сході України! Вічна пам’ять загиблим Героям! Хай Бог береже і захищає живих!»
Війна ще надто далека від Ужгорода, вона сприймається крізь призму віддаленого вибуху, який чуєш, та не бачиш, що є. Аж доки не поцілить. У тебе. Або твою сім’ю.
Розказати про війну можуть тільки ті, хто знає, бачив і чув. Живуть з нею щодня, навіть після війни. Все сказане б’є правдою, дещо нецензурною, тою, яку так хочемо приховати:
Війна — це коли ти вже майже рік воюєш, а додому продовжують приходити з воєнкомату.
Війна — це коли ти виконуєш свій обов’язок, а сцикливий мусор вдома шиє тобі нову справу.
Війна — це коли на складах гниє купа зброї і техніки, а ти бігаєш з ремонтним калашматом і їздиш на розй…му нісанчику, купленому волонтерами.
Війна — це коли починаєш бачити різницю між баригами і ідеалістами.
Війна — це коли на гражданці твоїй дівчині різні шакали кажуть: «Покинь його, якщо зажмуриться, будеш страждати» і мовчки сподіваються зайняти твоє місце.
Війна — це коли ти їдеш з надією жмурити сєпарів пачками, а більшу частину часу обл…ш або копаєш унилі дирки в землі.
Війна — це коли всі тебе уявлять гордим воїном, а в реальності ти більше схожий на бомжа.
Війна — це коли ти борешся з собою, коли страх, лінь, біль, інстинкт самозбереження кажуть тобі: «Ні! Не треба!», а ти робиш крок вперед і відчуваєш, що ти правий.
Війна — це коли тобі кажуть:«Ви смертники! Я за вас свічку в церкві поставлю!», а ти з зневажливою ухмилкою продовжуєш робити свою справу.
Війна — це коли мінометний обстріл скидує всі маски і показує, хто є хто – хто герой, а хто х..ло.
Війна — це коли ти ставиш розтяжку і розумієш, що якщо ти щось затупив, то можеш відправитись на небо.
Війна — це коли врятована дворняга стає єдиною згадкою про людяність.
Війна — це коли практика руйнує всі міфи і байки.
Війна — це коли закон природнього відбору повністю не працює. Всі тупі, криві, косі, тотальні довб…би доживають до кінця, а розумні і хоробрі хлопці кладуть свої кості.
Війна — це коли розчаровуєшся в матеріальному, коли бачиш спалені хатки мільйонерів, мусорів і депутатів, розуміючи, що немає сенсу накопичувати барахло, що варто цінувати інші речі – хоробрість, любов, дружбу, вірність, добро.
Війна — це коли ти часто чуєш лицемірні відмазки.
Війна — це коли ти втрачаєш побратимів під час шаленого обстрілу, а у новинах тобі п…р з прес-центру АТО каже: «Втрат немає, все тихо».
Війна — це коли бачиш контраст, коли приїжджаєш на ротацію і бачиш ці похмурі лиця, порівнюючи те, що ти пережив і унилі проблемки маленьких людішок.
Війна — це коли в соцмережах герої п…ть про священну війну проти «москалів», а самі тихенько відкупляються від призову.
Війна — це коли кожен намагається тебе повчати.
Війна — це коли люди, які панічно бояться висоти, лазять по дахах і шукають позицію для ПТУРа.
Війна — це коли пожежами можна милуватися.
Війна — це коли граєш в лотерею зі своїм життям. Снаряга, навики, звання і статуси не врятують тебе від випадкового осколка.
Війна — це коли лізеш на дах, який прострілюється, щоб дозвонитись до рідних.
Війна — це коли вишколені і озброєні армійці, яких привезли тобі на зміну, кажуть вчорашнім школярам і студентам – «Пацани, не їдьте, без вас нам п…да!»
Війна — це коли частина людей хоче нажитись, частина хоче перемогти, а решті просто пох…й.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.