"Вандор": про довгоочікуваний альбом, творчу кухню, хриплий блюз і дідівщину

Костянтин Черкай, для Uzhgorod.in, фото - автора  13 листопада 2017 20:10  272164938 0166512
"Вандор": про довгоочікуваний альбом, творчу кухню, хриплий блюз і дідівщину

Коли я минулого разу записував інтерв’ю з Іштваном та Родіоном, вони були на самому початку створення гурту "Вандор" і  насправді все, про що йшлося, було виключно на рівні планів. Безумовно, цікавих, але ж лише планів. Сьогодні ж вирішив дізнатися, що з них на даний момент реалізовано, що змінилося, тобто наскільки просунувся "Вандор"-мандрівник на своєму шляху. отже до вашої уваги – наша друга розмова. 

– Останнього разу ми зустрічалися навесні, наприкінці травня. На той момент був оприлюднений лише один трек, "Звізди мої, звізди". Що змінилося з того часу? Було багато сирого матеріалу...

І.Х.: – З того часу ми вже зробили готову програму, приблизно на годину часу. Такого якісного, плотного матеріалу, 14-15 композицій.

Родіон: – А взагалі їх десь 25 – відпрацьованих, відрепетованих...

І.Х.: – Насправді ми не встигаємо за Родіком, де він лише час і енергію бере? З нього все якось вискакує...

Родіон: – Остання композиція взагалі написана в Словаччині...

– Так-так, я слідкував за соцмережами – ви вже й в Празі встигли разом побувати...

"Вандор": про довгоочікуваний альбом, творчу кухню, хриплий блюз і дідівщину (v02)

І.Х: – Так, там був невеличкий, можна сказати закритий концерт...

Родіон: – Але поки що говорити про виступи за кордоном зарано, це більш проба була.

– Найсвіжіще, що я бачив від "Вандора", це кліп "Гудачик"...

Родіон: – Це взагалі не кліп. Наш друг, Trayan Muse,  просто дав відеозапис, як він їздить Карпатами. Потягом, мотоциклом, машиною  - несуттєво. Нам здалося, що цей запис просто гармонічно лягає, пасує цій пісні.

 І.Х.: – Інколи не варто вкладати (і шукати!) великі гроші, знімати кліпи з десятками спецефектів. Наші краєвиди – бекграунд сам по собі насичений і самодостатній. І багато в чому ще не розкритий.

– Повернемося до музики. Готових пісень багато достатньо, а де послухати? Ходять чутки Бескидами, що у вас вже й міні-диск записаний, зведений і готовий...

І.Х.: – Та не брешуть люди, чесно кажучи... (сміється). Так, ми записали 7 композицій, зібрали їх в невеликий альбом. В нього ми втиснули ті пісні, що вже повністю готові, "вилизані".

Родіон: – І головне – різноманітні. Це і повільна лірика, і переджазовані композиції, і дещо простіше, як то кажуть, "гицалки", і більш драйвові речі.

– Ну і де його послухати?

І.Х.: – Та не пилуйся так, поки що ніде. Ми ще не робили презентацію. От презентуємо офіційно , тоді й наслухаєшся...

–  Ну от, що ви за люди... Заінтригували і обламали. Ну добре, а коли ж презентація, і де?

І.Х.: – 10 грудня в "Галереї Ілько". Буде і певний сюрприз і експеримент: ми виступатимемо з хором.

– Та ну!

"Вандор": про довгоочікуваний альбом, творчу кухню, хриплий блюз і дідівщину (v01)

І.Х.: – Так, це буде дівочий хор Коледжу культури і мистецтв. Це цікаво, такого у мене  ще не було, раніше працювали з симфонічним оркестром, інструментальщиками. Я сам, як ти знаєш, працюю в хорі, і часом виникають думки "от тут би якось трохи "прокачати", підсилити гітаркою". то ж буде цікавий експеримент.

– А які ще експерименти плануєте?

І.Х.: – Подивимося. От нещодавно зателефонував диригент Луцького симфонічного оркестру. Чудовий оркестр, не лише класику грають, але й обробки сучасних пісень, наприклад System of a Down. Думаю, і з ними попрацюємо.

– Зазвичай ви граєте у жанрі етно-року, з використанням саме закарпатського матеріалу. Так, вносите чимало нового, дуже урізноманітнюєте, але... Ви не відчуваєте, що це якось обмежує в творчості? Не виникає бажання зробити щось за межами етніки?

І.Х.: – Можливо, це з часом і прийде. Багато гуртів  шукають нові шляхи. Але зараз нам є що сказати саме в цьому обраному стилі. Закарпатський фольклор –  це ж настільки неозорі широти, що ми самі дивуємося.

З іншого боку, ми і в цьому руслі сильно змінюємося. Перші пісні і те, з чим працюємо зараз – сильно відрізняються, повір.

– До 10 грудня буду вірити, потім вже – перевіряти...

 Родіон: – Мені особисто дуже цікаво підняти, оновити, представити такі народні пісні, яких люди не знають – або забули, або і не чули ніколи. А вони є, і вони чудові! Їх так цікаво знаходити, "викопувати", представляти у абсолютно новому вигляді і звучанні.

– А не відчувається, не заважає, що ви таким чином працюєте на одному глядацькому полі з "Рокашем"?

І.Х.: – Додам: і з багатьма іншими гуртами, насправді. Ну а що найкращого можеш ти показати, якщо ти з Закарпаття, і відчуваєш себе частиною, дитиною цього чарівного краю? Це абсолютно нормально, і головне – цього, як ти кажеш, поля вистачить для всіх ще на довгий-довгий час.  

"Вандор": про довгоочікуваний альбом, творчу кухню, хриплий блюз і дідівщину (v04)

–  Родік, а привідкрий трохи "кухню" – де ти їх береш, де шукаєш?

Родіон: – Джерела різні – в першу чергу книги Антонія  Годинки, він був видатним фольклористом з величезним доробком. І те, що чуємо в селах самі, і те, що знаходимо в Інтернеті.

І.Х.: – Якщо інші гурти беруть готові народні мотиви, то Родік в музику вносить власне бачення, інколи – просто  "з нуля", але все одно в народній мелодиці.

Родіон: – Ну і звісно ж, обираю тексти, в яких є зміст, а тоді вже вникаю в ритміку. Обираю тональність, відштовхуючись від  тональностей Іштвана як вокаліста. Зачепило, відчув поштовх  – і поїхало... Разом засіли, порадилися, дійшли сільну думку – можна працювати.

І.Х.: – Взагалі це найкращий варіант, коли разом працюють композитор і вокаліст. Часто буває так – композитор написав пісню і ходить, продає її гуртам і виконавцям. І починається: не та тональність, не той настрій, по голосу не підходить,  ще якісь нюанси. А у нас такі моменти вирішуються ще на стадії створення пісні.

Родіон: – По факту – не було б Іштвана, не було б "Вандора", я б просто не писав ці пісні. Вони під конкретну людину.

– Слухайте, а я колись дочекаюся блюзу від "Вандора"?

І.Х.: – Ну, все колись може бути...   Якщо буду багато пити, курити, кричати, щоб захрипнути... І тоді щось видати в стилі Лі Хукера... (сміється)

Родіон: – Ми про це поки не думали. Але з хрипотою почекаємо поки що... В блюзі багато хто зараз працює.

Для мене головне в групі – вокал. Якщо у тебе такий потужний вокаліст, то ти - на коні, ти можеш робити в музиці будь-що... Не має значення, хто з тобою на одній сцені грає - "Океан Ельзи", "Друга ріка", та все одно – ти почуваєш себе впевнено. 

– Я звернув увагу, що в радіо-прокаті ви вже представлені. І львівські радіостанції крутять, і  в Чернівцях...

Родіон: – Так. Ми відправляємо нові записи на FDR-media, а вони вже розсилають по станціям.

І.Х.: – Чесно кажучи, чимало допомогла введення квот на українську музику. Раніше потрапити в ефір було набагато складніше, тепер станції самі звертаються за треками в пошуках якісного українського контенту. 

–  Склад групи з того часу не змінився? Пам’ятаю, говорили про те, що непогано б включити в склад скрипаля. І у записах, наприклад, "Вівчарику", скрипку чути. І досить вдало...

І.Х.: – Ми багато це обговорювали. Шукали, обдзвонювали знайомих, всю область по суті. І от раз на студії зачепили хлопця, для початку просто прописати партію. Це Іштван Ясниський  з Міжгір’я – чудовий хлопець, дуже добре відчуває і рок-специфіку і етно. Приглядаємося, "притираємося".  

Родіон: – 28 листопада будемо грати в облмуздрамтеатрі на концерті в підтримку колеги – Василя Кохана. Тоді, по суті, і "обкатаємо" скрипаля вживу. 

"Вандор": про довгоочікуваний альбом, творчу кухню, хриплий блюз і дідівщину (v03)

Родіон: – Іштван чудово співає лірику, але сам буквально вимагає драйву, важких пісень. А я дещо боюся, що з більшою ритмікою дещо губиться його колорит, який, по суті, і люблять слухачі. Тож і намагаємося балансувати, давати і те, і те. Тому й лавіруємо.

– А сваритеся в процесі роботи?

І.Х.: – Щоб доходило до сварок, образ – ніколи. Споримо – так. Але це і дає результат, кінцевий продукт не є однобоким, авторитарним.

Родіон: – У нас трохи легше в групі через те, що є двоє більш старших, а двоє більш молодих. Коли всі одного віку, часто зустрічається боротьба амбіцій, позиція "та що ти там мені розповідаєш, що ти мені "пакуєш"?  В нашому ж випадку хлопці більш зважені, більше прислухаються і довіряють досвіду.

– Ага, і тут дідівщина?

І.Х.: – Ні! Ми теж до них прислухаємося, враховуємо слушні ідеї! І віддаю належне – молоді привносять багато користі і позитиву. У них буває більш свіжий погляд.  Просто остаточне рішення все ж залежить більше від нас.

Родіон: – Дідівщина? Ха! Та нас двох ці молоді за пивом ганяють! Кажуть, "кіть що – будеш, діду, без нас грати!"

Обидва відверто регочуть, а я розгублено кліпаю очима... Коли береш інтерв’ю не просто у цікавих людей, але й у друзів, не завжди зрозуміло, коли хлопці жартують, а коли – говорять абсолютно серйозно.  Але цим такі розмови і цікаві.

Тепер чекаємо на сольний концерт. Нагадаю – 10 грудня, "Галерея Ілько", Ужгород.

Там і  зустрінемося.

 


Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає