Дзен на підсніжниках – за великі гроші

Хоча «восьмемарта» напівофіційно відмінили, але на стихійних ринках та площах закарпатських міст під звичний «шумок» вічного весняного свята всіх жінок побільшало торговців первоцвітами. Свій весняний куш сільські бабці, тітоньки та дядечки пробують зірвати на маленьких букетиках із підсніжників, білоцвітів та шафрану, дизайнерськи перекладених зеленню самшиту, плюща, туї чи смерековими гілочками. Зі свого боку, екоінспекція, як завжди, лякає штрафами, поліція грозиться штрафувати всіх і вся – але при цьому ні перші, ні другі не бачать армії бабусь, тітоньок та дядечок із букетиками у місті. А цих у свою чергу не лякають штрафи, їм до одного місця зникаючі первоцвіти: «сього року виросли, то й на другий виростуть, а мені 100 грн. в день з неба не впаде!». Схожа позиція і у горожан, які ці букетики купують на презенти своєму жіноцтву: «їх же все одно уже зірвали й привезли». Одним словом, замкнуте коло… 

Але разом із тим, приємно, що від року до року більшає людей, які справді здатні шанувати карпатські первоцвіти. Люди їдуть за тисячі кілометрів, аби просто подивитися на ці квіти та їх сфотографувати. При чому, заробити на таких туристах закарпатці можуть набагато більше, як ті кляті 100 гривень на викошених полянах первоцвітів. Бо ж якщо емоції туриста не мають грошового еквіваленту, то треба розуміти що приїхавши сюди напровесні за враженнями від квіточок, він разом із тим  заплатить місцевим за ночівлю, за обід та вечерю, за послуги  гідові, який знає диво-поляни з силою-силенною квітів, накупить сувенірів – отож у закарпатців й гроші є, й первоцвіти цілі. Але скільки має пройти часу, аби цей простий й нешкідливий алгоритм заробляння на первоцвітах закарпатці усвідомили й почали ним користуватися – ми спробували дізнатися у експертів.

Як зловити карпатський дзен

Справді, фототури на карпатські первоцвіти стають дедалі популярнішими. Як правило, організовують їх відомі фотографи, які добре знають, куди везуть людей, і що будуть показувати. Так, днями стартує тур по первоцвітам Боржавської долини, між Воловцем та Свалявою. Гідом тут – фотомайстер Михайло Богомаз. Каже, що в свій час вздовж та впоперек сходив Карпати, десятки разів сам знімав ці місця й зараз готовий показувати їх тим хто хоче на власні очі побачити дивовижну картину того, як оживають після зими Карпати.

– Мої туристи – це люди, які раніше вже бували на Закарпатті, бачили замки, водоспади, винні підвали та попсові видатні місця, й зараз шукають чогось унікального. Ми їм це показуємо. Подорожуємо невеликими групками – зазвичай це 5-8 чоловік, максимум можемо набрати десяток туристів.Адже наші вилазки – це ще й майстер-класи зі зйомки на природі, мені кожному треба приділити час та увагу, допомогти знайти «фотогенічну» квітку… Усі туристи, як правило, фотолюбителі або професійні фотографи, самітники, часто також парами їдуть. Але їдуть на первоцвіти не тільки за знімками – це непередавані відчуття єднання із природою, такий собі карпатський дзен, який дорогого вартий. Ну й знімки виходять, справді, неймовірними.

Як правило, збирають групу таких любителів первоцвітів у Києві, виїжджають на Закарпаття на 3-4 дні. За цей час група встигає змінити кілька локацій зйомки, із різними квітами. Деколи наймають місцевих в якості гідів, які можуть показати гарні поляни та найкоротшу дорогу до них.

– Для нас, з-поміж усього іншого, дуже важить добра погода, тому для таких турів вибираємо другу половину березня, – каже Михайло Богомаз. – В цей час, як правило, на Закарпатті сонячна погода.

Фотомайстер вважає, що такий напрямок варто розвивати на Закарпатті – це сприятиме розвитку еко-туризму. Але робити це треба – з розумом і обережно.

– Людям, котрі їдуть в такий тур, не треба зайвий раз казати під час подорожі: «не зривайте первоцвіти, не витоптуйте полян із квітами»… Але разом із тим, до пропаганди такого виду туризму треба ставитися обережно: масовість може дуже нашкодити. Якщо уявити, що українці із нинішнім світоглядом масово підуть в ліси подивитися та познімати поляни із первоцвітами, шкоди від цього квітам буде ще більше, аніж від бабусь, що продають букетики на ринках, – акцентує Михайло Богомаз.

Або екоосвіта, або – дієві штрафи

Ще один майстер, який влаштовує первоцвітні фото тури на Закарпаття – це Ярослав Козак, керівник столичного клубу екологічного туризму «Добре поїхали».

– Фототури місцями масового цвітіння первоцвітів уже кілька років дуже популярні. Ми працюємо в Києві, тому маємо різні варіанти для різних клієнтів. Якщо це одноденний тур, то веземо киян в Холодний Яр – там великі поляни первоцвітів, в околицях Києва ближче 200 км нині таких не знайти, уже все винищено. А от в Карпати такий тур не може бути одноденним, тому групу збираємо заздалегідь. Минулого року їздили знімати первоцвіти по заповідним лісам Берегівщини, злізали із потяга в Мукачеві й просто їхали із зупинками в берегівському напрямку. Як правило, в такі тури беремо зі собою спеціаліста-біолога, на Закарпатті нас консультував біолог із УжНУ: людям-бо важливо не тільки побачити унікальну флору, а й дізнатися про неї якнайбільше цікавого.

В лісах Берегівщини, розповідає Ярослав, туристи знімали підсніжники, проліски, білоцвіти.

– А от із іншого боку Мукачева натрапили на шафрановий рай – і не треба розказувати, що долина шафранів є тільки в Колочаві, ні, тут же, під Мукачевом, в Березинці справжній шафрановий килим, – ділиться інформацією Ярослав.

Разом із тим, акцентую гід, туристи були неприємно вражені купами сміття в закарпатських лісах та на берегах рік.

– Цей фактор також говорить про те, що еко-туризм у нас ще на низькому рівні, люди, які йдуть дивтися на живу природу, не мають бачити цих куп сміття, влада має про це подбати, – каже він.

Якщо Михайло Богомаз відзначав, що із ним в гори на первоцвіти їдуть шукачі спокійного відпочинку, то Ярослав Козак розповідає, що зі своїми туристами вони устигають за милуванням підсніжниками  та шафранами й у закарпатських замках побувати, й у термалах викупатися, й смаколиків місцевих покуштувати.

Починати треба зі школярів

– Такі еко-тури насправді можуть змінити усвідомлення свого сприйняття природи. Але для цього їх треба чим частіше проводити для школярів – бо любов до природи прививається змалечку. Дітей треба возити такими місцями й показувати, як любити та захищати природу. Наразі мушу констатувати, що на загал в українців еко-освіта на дуже низькому рівні зараз. Їз ним не можна змінити ставлення до первоцвітів – тому наразі поможе зберегти популяцію цієї унікальної флори тільки якісна боротьба із браконьєрами – штрафи та рейди повинні бути не на словах. Але у суспільстві попри усі заяви працює стереотип: це всього-навсього квіти, – висловлює свої думки Ярослав Козак.

Хоча експерт погоджується, що, дійсно, розвиток туризму в такому екологічному напрямку мав би сприяти збереженню первоцвітів.

– Для промоції цього руху владі на місцях варто створювати локації для огляду полян, по принципу відомої долини нарцисів, – ділиться думками Ярослав. – Це мають бути огороджені території, із позначками, стендами, місцями для фото, звісно, люди мають розуміти, що топтатися по поляні із підсніжниками чи шафраном єдино у пошуках кращого місця для селфі не можна.

Потрібна карта з найбільшими локаціями первоцвітів

Закарпатська гід Олена Кудря відзначає, що первоцвіти несправедливо обійдені увагою місцевих. Адже це добрий маркетинговий хід для міжсезоння, коли туристів на базах мало або їх майже нема. А можна зробити так, аби на Закарпаття спеціально їхали – на первоцвіти, як зараз їдуть «на сакуру».

– Є наразі певне коло людей, які організовують спеціальні фототури Україною на локації цвітіння первоцвітів. На Закарпатті поки до такого не додумалися, – іронізує Олена Кудря.

Проте, гід каже, що своїм туристам завжди дає таку можливість – вийти й по фотографуватися на фоні первоцвітів.

— Справа в тому, що кожен закарпатський гід знає певні місцини, але нема зведеної інформації, якось карти з локаціями різних первоцвітів для того, аби організовувати спеціальні тури. А вони б були затребуваними, й ми могли б заповнювати турбази, які в цю пору простоюють, — каже гід. – Такі карти могли би створити на кафедрі туризму в Ужгородському університеті, проконсультувавшися зі спеціалістами з біофаку. Від цього усім була би користь.

В Хусті та Колочаві це уже усвідомили

Ну а по-справжньому заробляти на квітах на Закарпатті (не винищуючи їх при цьому) таки навчилися поки-що тільки в двох локаціях. Мова про долини нарцисів та крокусів.

До слова, знаменита Долина нарцисів, яка сповнена туристами в травні, напровесні теж не пустує. Тут зараз – розмай білоцвіту весняного та шафрану. Працівники Карпатського біосферного заповідника кажуть, що цвітіння ранньовесняної флори несправедливо позбавлено уваги широкого загалу. Цвітіння ранньовесняних тут порівнюють із вишиванкою: мовляв, саме такий образ створюють дрібненькі квіти білоцвіту з вкрапленням фіолетових крокусів. А над цим килимом стоїть непередаваний тонкий аромат.

Є на Закарпатті ще одна локація первоцвітів, побачити яку в цю весняну пору з’їжджаються звідусіль. Мова – про долину шафранів (місцеві називають їх брандушками, маслянками або серенками, растиками) у селищі Колочава, на території скансену «Старе село». Завдяки цвітінню тисяч шафранів, цей музей щороку потопає у фіолетовому морі. Долина шафранів – єдина локація первоцвітів, на якій закарпатці навчилися заробляти (мова саме не про зривання та продаж квітів, а про організацію турів). Причому, непогано: цьогоріч ціна шафранового туру стартує від 1000 грн. з людини, це вам не жебрацькі 100 грн. в день на букетиках.

«Хочете «море підсніжників»? Шукайте агента»

Таких локацій із великою кількістю первоцвітів на Закарпатті справді чимало. І сенс у карті первоцвітів є. Зібрати інформацію про це теж не видається надскладним завданням, допоможуть у цьому соцмережі. Також добрими агентами можуть стати ті ж такі бабусі, тітоньки та дадячеки, що торгують на ринках та площах. Хто, як не вони, знають найбільш «злачні» місця? Іноді навіть місцева влада в цьому може бути корисна.

От наприклад, про велику локацію білоцвітів в урочищі села Бронька, що на Іршавщині, розповідає в мережі Броньківська сільрада. Тут, кажуть,  майже три гектари вкриті білим килимом. Кажуть також, що від року до року більшає туристів, яких завозять на це броньківське диво поглянути. Місцеві навіть жартують, мовляв, Ужгород має свою алею сакур, Хуст — долину нарцисів, а Іршава — долину підсніжників.

Ну й насамкінець зі свого боку поділюся ще однією локацією  – як місцевий житель. Вона унікальна тим, що на порівняно невеликій площі можна спостерігати в певний час цвітіння різних первоцвітів – мова про проліски, підсніжники, шафран та білоцвіти. Ексклюзивна місцина знаходиться поблизу Мукачева, на хребті, що розділяє села Визниця, присілок Клочки – з одного боку, й Лохово, присілок Ленівці – з іншого. Дістатися транспортом туди простіше з боку Визниці та Клочків, але з боку Лохова та Ленівців цікавіше – треба підніматися близько 6 км по лісовим схилам до локації підсніжників на горі, яку місцеві називають Сарканичка, також це місце відоме тут як «Вишка». Звідти по лісовій дорозі можна перейти на Клочки – там над потічком унікальні галявини крокусів та пролісків. А в урочищах, що виходять на Визницю – великі галявини білоцвітів весняних. За інформацією місцевих, усі первоцвіти (крім білоцвіту) уже квітнуть, то ж бажаючі уже можуть відправлятися шукати свій весняний дзен. Для тих, хто погано орієнтується на місцевості, на місці можна найняти провідника – хтось із сільських «дітваків» за невелику плату згодиться відвести й показати дивовижні місцини. Тому не баріться! Можуть же японці щороку милуватися цвітінням своєї сакури – дивитися на ніжні квіточки й думати про вічне. Повірте, у нас це вийде не гірше! Тільки пам’ятайте: японці не ламають свою сакуру додому у вази. То й ви свої первоцвіти бережіть! Повірте, краще аніж у весняному лісі це диво природи ніде не виглядає.

Фото з архіву Ярослава Козака