Березень на Закарпатті – місяць фіолетового кольору. Зірка сезону – маленька квітка, котра тендітною красою сповіщає настання весни після надто довгої і холодної зими. Вабить і тішить спраглих прекрасного і природного шафран та його ранньовесняні «колеги»-квіти.
Цьогоріч ранньовесняному цвітінню Закарпаття – особлива увага. Чи то даються взнаки загальна соціально-політична напруга, надмір негативу і втома від важкої зими, і відтак розквіт такий очікуваний і бажаний своїм позитивом… У кожному разі, навесні 2017-го область міцно закріпила на своєму туристичному намисті перлини ранньовесняних квітів: доки очікуємо на радість Долини нарцисів під Хустом і розкіш ужгородських сакур, тішимося самі і кличемо гостей помилуватися на ці дива. Ба більше – у «квітковому» Закарпатті «відкрито» нові території, і зірка на ім’я шафран Гейфеля тепер асоціюється не лише з гірськими районами та знаменитою Колочавою, а й із дендропарком «Березинка» та й іншими осередками. Серед них, безперечно, й лісова Виноградівщина. Де і радіємо весні з фахівцями-екскурсоводами в зеленій формі.
Представники Виноградівського лісгоспу показують «утаємничені» квітучі галявини. Видів, які прикрашають іще дещо «сонний» ліс ранньої весни, власне, чимало: ціла сторінка з ботанічного довідника. А от квіткові «килими» утворюють передовсім червонокнижні рослини: білоцвіт та шафран Гейфеля, відомий також як крокус. Подекуди вони сусідять та в умовах теплої Виноградівщини вражають розміром і рясністю. Красень-шафран живе як на високогір’ї, так і в низовині, віддає перевагу зволоженим місцинам, а квітне майже протягом місяця, починаючи і завершуючи яскравий період свого життєвого циклу в різні тижні – залежно від погоди та розташування: зрозуміло, що крокус у горах цвістиме пізніше.
Вважається, що квітка узгоджує свою яскраву появу з передвеликоднім періодом і квітне саме під час тижнів Великого посту. Власне, із прекрасною квіткою, котра буває не лише бузково-фіолетовою, а й білою та жовтою, пов’язано чимало чи то легенд, а чи історій. Не приховуючи гордощів за галявини на території лісництва, фахівці лісу розповідають, що є теорії про те, що крокуси принесли нам іще римляни. А от щодо угорської шляхти, котра свого часу мала великий вплив на Закарпатті, то кажуть, що в ті часи шафран культивували мало не як виноград – тобто, розсаджували.
І в розповідях під час прогулянок галявинами лісівники повідають, що певні осередки шафранів на Закарпатті мають штучне походження: були занесені умисно та відтак розрослися і стали невід’ємною частиною екосистеми. І, звісно, охоронюваним природним об’єктом. Шафран заборонено зривати, викопувати і всіляко нищити. Його статус у «Червоній книзі» наразі призупиняє і культивацію шафрана в «промислових» масштабах, хоча рослина є цікавою і для комерції, утім, зовсім не для букетів. Яскраво-жовті «ниточки» в «нутрощах» квітки вважаються однією з найцінніших спецій, можна використовувати квітку і як сировину у фармакології.
«У кулуарах» лісівники йдуть в історичні екскурси і зазначають, що колись давно шафран використовували і для виготовлення коштовних барвників та навіть зілля для зміцнення чоловічої сили…
Утім, позаяк у рослини особливий статус, комерціалізацію та окультурення крокусів важко втілити, адже для експертиз і так потрібно вилучати квітку з природи , – розповідає головний лісничий Виноградівського лісгоспу Василь Староста. Натомість, не приховуючи закоханості в крокусові галявини, ділиться іншими успіхами: «Відзначаємо, що в останні років зо п’ять браконьєрство не завдає такої шкоди місцям зростання шафранів, як раніше. Чи то ми з лісовою охороною ефективніше працюємо, чи люди краще усвідомлюють неприпустимість цього явища, чи даються взнаки інші причини, але не спостерігаємо, аби площі зменшувалися. На щастя», – каже пан Василь.
Лісівники хваляться тим, що біля адмінбудівлі лісництва процвітає нова фіолетова галявина, котра утворилася після висаджування цибулинок з конфіскованих у браконьєрів рослин, і щороку більшає. Ще зі втіхою показують у телефоні знімки з гір, де перші тендітні рослинки пробиваються крізь шар снігу… Цьогоріч розквіт шафранів був особливо очікуваний: через сувору зиму і відтак пізню весну затрималися майже на два тижні проти 2016-го року. Зате – вразили рясним квітом.
Найбільшим ворогом крокусів, звісно, є людина та її діяльність. Утім, шафран може вижити навіть при переорюванні землі: якщо цибулинка буде поділена хоч і на три частини, рослина проросте. Шкідником у дикій природі вважається кабан, якщо група тварин знищить галявину вщент. Але коли цибулини будуть розтоптані чи розкушені, але лишаться в землі – популяція навіть побільшає. До слова, рослина полюбляє «мігрувати», і з року в рік локації рясних цвітінь здатні змінюватися. Шафран є і медоносом та розмножується насінням, тож, якщо галявинам не шкодити, вони спроможні більшати. Цього і чекають лісівники, адже шафранові «килими» ранньої весни стають ще одним брендом закарпатського лісу та нашого туристичного краю загалом. Запрошують помилуватися прекрасним природним явищем, застерігаючи: лише якщо дивитися, а не збирати! Адже квіти, що навесні перетворюють Закарпаття на біло-фіолетову казку, безперечно, заслуговують на повагу. А ще це варто подяки: людям – за роботу й турботу, та природі – за те, що прекрасна і щедра.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.