Крістіна Чакі й Міклош Берчені: кохання, що здолало століття

Тема кохання видатних людей минулого ніколи не втратить своєї актуальності ні сьогодні, ні завтра, ні навіть післязавтра. З деякими з таких історій ми вже знайомили наших читачів, нині ж пропонуємо розповідь про одну з найромантичніших, як вважають, пар Закарпаття – Міклоша Берчені та Крістіни Чакі – колишніх володарів Ужгородського замку. Нещодавно на акції «Ніч в Ужгородському замку» саме вони зустрічали гостей.

Та чи справді їхня історія була такою романтичною?

Коли граф Міклош зустрів Крістіну, йому на той час було 22 роки, а от їй – 40. Обоє мали вже трагічний досвід сімейного життя. Його перша дружина Крістіна Другет, одна з останніх представниць відомого та знатного роду Другетів, померла при пологах, коли народжувала третю дитину. Їх перший син, Ласло Берчені, продовжив військові звитяги батька, але вже у Франції, ставши там маршалом. 

Міклошу ж він подарував 12 онуків та онучок, проте вижили з них лиш шестеро. Але ще до всього цього, шестирічний Ласло та його молодша сестра, чотирьохрічна Жужанна, потребували матері та повноцінної сім’ї.

Залишившись самотнім батьком, Міклош знайшов розраду та допомогу в Крістіни Чакі, представниці старо-угорського дворянського роду, яка також була вдовою, бо обидва її чоловіки – угорський граф Шандор Ердеді і хорватський аристократ Міклош Драшкович – померли. Досить значна різниця у віці не завадили їм побратись. Шлюб уклали в червні 1695 року і був він вигідний обом, за Крістіною давалось велике придане, а от Міклош був дуже перспективним молодим юнаком.

Молодята обрали місцем проживання Ужгородський замок, який згодом стараннями господині перетворився не лише на справжнє «любовне гніздечко», але й на культурний осередок, місце світських прийомів, розкоші та заможного життя. Численні дослідники стверджують, що кімнати замку були буквально обвішані коштовностями, картинами та цінними гобеленами. Розмах подружжя та прагнення вести світський спосіб життя спонукали їх також до створення численних парків та зон відпочинку навколо замку, найбільш відомими з яких були Звіринець та Квітковий парк.

Розумна, вихована, освічена та скромна дружина якраз пасувала Берчені та його амбітним політичним планам. За кілька років до їх знайомства, відбулась інша історична зустріч, Берчені та графа Ференца ІІ Ракоці, керівника антигабсбурського повстання, яка і визначила їх подальші долі. З того часу, Берчені став активним учасником повстання, займаючи пост генерал-майора у війську Ракоці та будучи одним з найближчих його соратників. 

Така активна антиурядова позиція привели до того, що при викритті повстанців, Міклош змушений до кінця життя перебратись до Туреччини на добровільне вигнання. А що було робити вже не молодій на той час Крістіні Чакі? Звичайно вона їде разом з чоловіком на чужину, залишивши всі свої статки та майно напризволяще. Там їх чекали нестатки і важке життя без батьківщини і матеріальної підтримки.

Крістіна померла в 1723 році, проте й Міклош пережив її лиш на 2 роки,  встигнувши  одружитись втретє, з Жужанною Кюсегій.

Але чи так скоро він зміг забути свою Крістіну, чи просто нестерпно було жити самому на чужині? Зараз нам це не відомо, але хочеться вірити, що все ж це справжня історія про великі і нездоланні почуття, які пройшли випробування часом та життєвим обставинам.