Якісна театральна вистава в Ужгороді – явище доволі рідкісне, на жаль. І тим паче є привід радіти, коли місто відвідують з гастролями цікаві колективи. Цими днями Ужгороду пощастило. Тут гостює «Театр у кошику» зі своїм уже майже легендарним «Річардом».
Моновистава «Річард після Річарда» у виконанні Лідії Данильчук у постановці Ірини Волицької за «одним з найвідоміших та найпроклятіших творів» Вільяма Шекспіра – це година чистого і мудрого мистецтва.
Акторка відтворює образ короля-злочинця, яскраво показує, до якої трагедії призводить бажання владарювати попри все й демонструє муки, до яких призводять як мрії про корону, так і спалахи притлумленого сумління.
Великий твір класика-британця тут відтворено в порівняно невеликій формі і концентрація – на душі короля. Жертв його потягу до корони у виставі уособлюють голівки капусти, які є для Річарда як важкою ношею, так і предметом шматування ножами. Після вистави в спілкуванні з акторкою у жарт питаємо, чи береться вона вдома за шинкування капусти, коли так багато її ріже на сцені. «Час від часу таки готую. Репетиції ж забрали чимало капусти, безповоротно, так…», – усміхається пані Лідія.
Сам спектакль вирізнявся оригінальністю ще й через місце: виставу грали в Ужгородському замку, перетворивши один із залів біля казематів на камерну сцену. «Наш театр має особливість – ми граємо в різних приміщеннях. Я моментально вживаюся, приймаю за своє, люблю його і воно мені допомагає. Мені тут добре. Я яскраво відчуваю простір. Звісно, інтер’єр непростий, є обмеження в просторі і я грала «у вертикаль» і це потребувало більших зусиль», – каже актриса.
«Театр у кошику» приїхав на запрошення любителя театру, головного редактора газети «Неділя» Михайла Носи. А ідея є серйозніша й навіть амбіційна – влаштувати в Ужгороді театральний фестиваль. Пані Лідія, як акторка, котра здебільшого грає у моновиставах, запевняє – ідея прекрасна і дуже підходяща для нашого міста. Мисткиня стверджує, що «такому особливому народу як моноспекталісти буде дуже цікаво приїхати в Ужгород». Тим паче, що сучасний театр, і, до прикладу, такий як, скажімо, «мінімалістичний» «Театр у кошику», не потребують для виступів надміру декорацій, тощо. Пані Лідія запевняє: моноспектаклі нині дуже пошанований у Європі жанр, котрий вважається елітним. Тож будемо сподіватися, що ідею дійсно втілять в Ужгороді.
Сьогодні ж «Театр у кошику» подарує своє концентроване мистецтво ужгородському глядачу – у театрі «Бавка» (Закарпатський обласний театр ляльок, що на театральній площі) о 18-ій показують «Річарда після Річарда» і це не варто пропустити. Година абсолютного занурення в творчість за допомоги сильного твору, особливо викладеного і з повною віддачею відтвореного на сцені та те, що вирізняє справжнє мистецтво , а саме тривале повернення думками до вистави і її тем – це те, що сьогодні точно не зашкодить…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.