Некоректні аналогії в останні хвилини легендарної крамниці...

Ян Гострич, для Uzhgorod.In  23 червня 2017 16:42  944154813 1156299
Некоректні аналогії в останні хвилини легендарної крамниці...

Всі діалоги нижче – вигадані автором. Будь-які співпадіння – випадкові. Та вони й не пов’язані між собою. На перший погляд. Чи таки пов’язані? Для кого як...

Франція, 1974 рік. Сивочолий кат Анрі повільно, буденно смикнув за мотузок і чергова, вже п’ята голова «контрреволюціонера»  скотилася в кошик.

– Що ж ти робиш? Це ж живі люди.. Ти вбиваєш....

– Питання не до мене. Їх засудив Комітет суспільної безпеки, моя справа – смикнути мотузку...

СРСР, Україна, 1932 рік.  Молоденький комісар забирає останній міх зерна з подвір’я селянина десь на Слобожанщині. «Не ревіть мені тут, бо мій наган давно за роботою скучив!» – сердито кричить на згорьовану селянку і дітей.

– Що ж ти робиш? Вони ж тепер приречені! Ти їх вбиваєш...

– Відійди, не заважай. У мене наказ з райкому. Моя справа – лише знайти і привезти зерно. Йди, кому кажу, бо мій наган...

Німеччина, 1944 рік. Втомлений солдатик в есесівському однострої буденно зачиняє двері газової камери. Провернув обидва важелі, витер піт з чола і махнув рукою іншому – мовляв, все, зачинено герметично...

– Що ж ти робиш? Ти знаєш, що буде з тими людьми? Ти ж вбиваєш...

– Знаю. Але я тут до чого? Йди до керівництва табором. Моя справа – щоб шпарин не лишалося...

Україна, Ужгород. 23 червня 2017 року. Загорілий робітник буденно, одноманітно і відверто нудьгуючи  б’є по залишку стіни важкеньким молотком. В дрібне кришиво перетворю.ться літери колишньої вивіски. BOR ÉS... mindennemü...  Пил від цегли, штукатурки... Лише побачивши наведений об’єктив, він зупиняється і намагається якось приховати обличчя. Невже стало соромно?

– Що ж ти робиш? Ти ж вбиваєш Ужгород...

– То не до мене. Є прораб, є власник. Моя робота – бити молотком... Йди собі, не заважай...

 

Некоректні аналогії в останні хвилини легендарної крамниці...   (unnamed (5))
Некоректні аналогії в останні хвилини легендарної крамниці...   (unnamed (6))

 

Некоректні аналогії в останні хвилини легендарної крамниці...   (unnamed (7))

Будинок Фунданича вмер. Одноманітний стукіт кувалди – це лише поминальна мелодія. Сумно. Громада ніби прокинулась, пише звернення, викликає правоохоронців, готує якісь акції. Але будинка більше нема і не буде. Винуваті завжди ті, хто віддає накази. Але молотком б’ють виконавці.

Так кортить, що, більше такого не було. Але йду вулицею Волошина в місто. Повз кінотеатра Ужгород.

Дежавю. Стукіт. Пил. КаМАЗ, наповнений погнилими, розбитими рештками ужгородської історії. І виконавці.

Некоректні аналогії в останні хвилини легендарної крамниці...   (unnamed (8))

Так-так, я пам’ятаю, вони ні до чого. Йдіть до власника, прораба. До керівника табору, секретаря райкому, комітету громадської безпеки...

Прощавай, історія...


Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарі (1)

Цуга Юрій  24.06.17 21:06

Збудували чехи сотню років тому один з туристичних притулків на горі Яворник у Великоберезнянському районі. Довго він слугував людям на прикінці свого життя був не в найкращій формі але цілком життєздатний і от прийшов новий багатий власник і не став його реконструювати а спалив його щоб збудувати на згарищі ультрасучасний притулок. І ніхто не став на захист майже столятнього будиночку в горах тому що бидлота й гроші рулять цим світом.

Всего комментарів 1