«Вандор» вирушає в путь. Перше інтерв’ю з новими-старими знайомими

Костянтин Черкай, для Uzhgorod.in  2 серпня 2017 21:28  1500157476 0158990
«Вандор» вирушає в путь. Перше інтерв’ю з новими-старими знайомими

Це, нарешті, сталося. Бо просто не могло не статися.

Свого часу, здається, в 2011 році, музичний простір спочатку Закарпаття, а потім і всієї України буквально підірвала поява гурту "Рокаш" (чи "RockH", я навіть не знаю, як краще, тому надалі використовуватиму обидві літерації).  Окрім свіжої творчої ідеї, дуже влучного, своєчасного іміджу, безумовної талановитості, цей гурт відрізняла ще одна цікава особливість: в складі Рокашів було аж два яскравих, харизматичних лідери  – засновник і композитор Віктор Янцо (котрий на клавішах і в шикарному капелюсі-циліндрі) і вокаліст Іштван Халус (котрий з широкими рукавами та тоненькою косичкою).

«Вандор» вирушає в путь. Перше інтерв’ю з новими-старими знайомими (Іштван Рокаш)

Два фронтмени такого рівня – справжня розкіш для будь-якого колективу, проте багаторічний досвід музичних гуртів доводить, що в таких випадках з часом виникає одна й та сама проблема. Двом лідерам стає затісно, які чудові людські стосунки між ними  б не були. І рано чи пізно, один з них залишає гурт. Так сталося і цього разу – приблизно три роки тому RockH почав виходити на сцену без Іштвана.

Це сталося без офіційних оголошень, на щастя – без гучних скандалів, без заяв у пресі. В той час Рокаш активно експериментував з різними проектами, спільними записами з несподіваними, часом аматорськими виконавцями.  Це було незвично і цікаво, і фанати не відразу помітили, що Іштван Халус більше біля мікрофона не з’являвся. А коли помітили, для багатьох шанувальників це стало мало не шоком. Адже стало очевидним – Рокаш змінився.

Я категорично не погоджуюся з тими фанатами,  які обурюються і заявляють, що гурт став гірше. Аж ніяк! Багато гастролей, нових дисків, кліпів, концертів, нових проектів – дітище Віктора Янца лишається унікальним, надзвичайно  цікавим явищем в українській музиці. 

Просто він став іншим. Ми любимо його таким, який він є, чекаємо нових пісень, не сумніваємося  в подальших успіхах і нових вдалих експериментах.

А що ж Іштван Халус? Шанувальники серйозної, академічної  музики насолоджуються його чудовим, характерним голосом в складі легендарного «Кантуса». А це саме по собі – знак найвищої якості.

«Вандор» вирушає в путь. Перше інтерв’ю з новими-старими знайомими (Іштван Кантус)

Всі інші – завмерли в очікуванні. Адже майже ні в кого не виникало сумнівів – його зірка ще неодмінно засяє на музичному обрії. Інакше просто не могло бути.  Просто треба почекати. Хоча це очікування затягнулося на три роки.

І ось раптом в останні дні липня  в соцмережах з’являється аудіозапис пісні  «Звізди мої, звізди» у виконанні невідомого гурту «Vandor». І з перших же слів ліричної пісні ми безпомилково  впізнаємо – ТАК! ЦЕ ВІН! ІШТВАН ПОВЕРНУВСЯ!!!! 

А вже 1 серпня з’явився відзнятий і змонтоіваний кліп, і сумнівів не лишилося. Отже, «Вандор» – новий проект екс-рокашівця Іштвана Халуса.

 

Було б непоправною помилкою для журналіста не відреагувати на цю подію і не спробувати домовитися про ексклюзивне, перше інтерв’ю.

І ось ми сидимо в затишній кав’ярні в центрі Ужгорода – я, Іштван Халус і, як виявилося, ініціатор, рушійна сила нового  гурту, один з найвідоміших ужгородських музикантів, бас-гітарист Родіон. Якого більшість знає за псевдонімом SunLion.  Розмова, як ви зараз побачите, вийшла веселою, невимушеною і дуже-дуже оптимістичною.

Хлопці, ви справді вразили несподіванкою, – звертаюся я до музикантів, – тому навіть не знаю, з чого починати. Давайте, заваліть  мене подробицями!  Як, що, чому, звідки?  Чому така назва?  

Іштван Халус (далі – І.Х.): Ми довго вирішували, як назвати новий гурт. Хотілося б якось цікаво, з певним натяком, з нашим колоритом.  Вандор – це мандрівник, подорожній. Тут і потяг до подорожей, і наш діалектизм, і з угорським корінням. Намішано, як все в усьому в Закарпатті...

– Коли з’явилась ідея? З чого почали?

І.Х.: Ідея такого гурту, може це звучить заголосно, народилася ще за часів наших спільних виступів в "Рокаші". Часто з’являлося бажання заграти щось інакше, щось таке насиченіше, смачніше, по-своєму... От граємо щось, і ніби чудово виходить, але от тут би щось додав, тут дещо змінив...  Ну а вже після того, як я припинив спів в RockH,  це все крутилося, варилося в голові, визрівало.

Важке відчуття. Ти розумієш, що можеш, хочеш, що це треба і тобі і слухачам...  Але психологічно почати було важко – після того, що було вже досягнуто і получалося, знову все починати практично з нуля – непросто самотужки зробити перший крок, зрушити з місця.

– І тут з’явився поштовх у вигляді Родіона, так?

І.Х.: Так. Ми постійно десь перетиналися, дружили. Він став локомотивом, по суті – ініціатором. І в один прекрасний день Родіон прийшов, кинув на стіл пачку нот, практично готового матеріалу і заявив – хочеш-не хочеш, але воно вже написано, нікуди не подінешся, ходім на репетиції (сміється).

Родіон: Ну, насправді ти ж розумієш, що якби я не був впевнений, що Іштван погодиться, я б за це й не брався, не писав, не продумовував, не адаптував.

І.Х.: Але по факту все ж десь так і вийшло – ти не лишив мені вибору, та й часу на роздуми!

Родіон: Та в тебе і так часу було вдосталь... 

І.Х.: Важливий і людський фактор.  Цю людину я знаю, довіряю як другу, як музиканту, він мене завжди підтримував. З ним я готовий йти  в бій.

– І от ви й пішли...

І.Х.: Так, тепер ми пішли.

«Вандор» вирушає в путь. Перше інтерв’ю з новими-старими знайомими (Іштван Халус)

– І це супер. А узагальнюючи – який обрано стиль, яка ідея гурту, що ви збираєтесь запропонувати нового, такого, що "збиває з ніг"?

І.Х.: Щодо стилю... Гм, навіть важко сказати. Давай-но лишимо це на розгляд слухачів і критиків, у них це визначення краще вийде, правда?  

Залишатися на закарпатському фольклорі, на закарпатській говірці, домішати трохи угорської, словацької народної музики. Але щоб це були не просто, як кажуть, гицалки, а щоб було щось оригінальне. Може, з якимось нестандартними оборотами в музиці, на стику стилів, можливо – трохи приджазоване...

– Ну, коли я побачив Родіка, відразу виникла думка, що без  джазу, чогось "закрученого" не обійдеться...

І.Х.: Точно! Інколи навіть   доводиться його трохи стримувати: "Чоловіче, спинися, то вже аж дуже від землі відриваємося".

Сам Родіон слухає і тихенько посміхається. Мовляв, "стримуй-стримуй, аякже"...

–  Родіон, я так зрозумів, що автор всіх пісень ти?

Родіон:  Так, я. Ну ти ж чув, я готувався заздалегідь, мало не підпільно. (сміється) Музика повністю моя, а тексти народні – угорські, лемківські тощо.  Є пісні, де я лише приспів робив, десь адаптував жіночу партію під Іштвана. Музика різна...

– Я чув, у "Вандора" вже готово близько 20 композицій...

Родіон:   Десь так, приблизно двадцять. Але на концерті будемо грати тринадцять.

– Овва! У вас вже й концерт заплановано!

Родіон:   Це буде виступ на фестивалі Wild Wild Fest  в Лумшорах, вже в ці вихідні, 5 серпня. 

– Та ви вирішили часу не гаяти...

Родіон:  Вже доста прогаяно...

І.Х.: Та ми, відверто кажучи, самі на  Wild Wild Fest   фактично напросилися. Ще лише пару репетицій провели, з усім не визначилися, але вже прямо прийшли до Олега Орєшнікова (директор фестивалю) і сказали: ось у нас є гурт. Ти хочеш, можеш  нас запросити? Він відразу: "Ну ясна річ – так!". Щоправда, він, схоже, спочатку хотів, щоб ми знову разом з "Рокашем" щось відіграли, але ми пояснили: "RockH" – окремо, "Вандор" – окремо.

«Вандор» вирушає в путь. Перше інтерв’ю з новими-старими знайомими (Іштван вайлд)

А вже після цього, коли офіційно запрошення відбулося, пішли анонси, реклама і все таке, Олег питає: "Слухайте, хлопці, а що ви взагалі граєте?" Ми поки взялися пояснювати, він махнув рукою: "Вам  довіряю, грайте".

Взагалі-то знаючи цих двох хлопців не перший рік, я не маю жодного сумніву – вони зіграють на "відмінно". Якби мені хтось сказав, що Родік з Іштваном задумали проект в стилі євродиско 80-х чи гангста-репу,  я б здивувався, але, при всій фантастичності, все одно б вирішив, що воно, мабуть, варте уваги.   

«Вандор» вирушає в путь. Перше інтерв’ю з новими-старими знайомими (Іштван і Родіон)

Насправді ж щодо «Вандору» я, як глядач, в нетерплячому очікуванні. Судити по одній оприлюдненій композиції про майбутнє не візьмуся, а про інші деталі поки що навіть не визвідую. Нехай більшість деталей стане приємним сюрпризом. Як для мене самого, так і для інших глядачів. Стиль музики, антураж, сценічний образ... До речі, про образ...

– Іштване, я бачу, ти зрізав свою косичку...

І.Х.: Так, відразу як прийняв рішення розійтися з Рокашем. Майже в той самий день.

– До речі, не шкодуєш? Ну, скажімо прямо – саме в Рокаші до тебе прийшла справді широка популярність, навіть слава. Концерти, виступи, прихильники, обмін енергетикою. Сумував за цим?

І.Х.: Чесно? Так, сумував, не вистачало цього драйву дуже.

– Навіть не знаю, чи варто ставити це питання, але ж... Чому так сталося, чому ваші шляхи розійшлися? Відповідати не мусиш.

І.Х.: Та не проблема, я спокійно відповім. Тим більше ніякої «чорнухи», скандалів не було. Рокаш – справді чудовий колектив, Віктор Янцо – справді чудовий музикант, композитор, виконавець, я ставлюся до нього з величезною повагою в цьому. Калап долу, таких дуже мало в Україні, а тим більше – на Закарпатті. Просто на все свій час. На якомусь етапі він вирішив, що буде вокалістом сам, так себе реалізує повніше. Це його колектив, його творіння, тому він цілком має право. Тому я й пішов. І зараз я навіть вдячний, що так сталося, інакше б не створився «Вандор». Повторюся – на все свій час, і все стається так, як має статися.

– Родіон, ти продовжуєш грати в «Рокаш» і зараз. Не виникає якихось образ, ревнощів з боку  лідера?

Родіон: Мабуть, кожному лідеру було б трохи незручно, можливо – й неприємно.  Але повір, у нас нема жодного натяку на рабовласництво (сміється).  Я й  до цього брав участь в інших проектах, в тому числі – власних.  Віктор Янцо теж паралельно експериментує. Це природній творчий процес, тож ставлення цілком спокійне, нормальне.

– Але повернемося до «Вандора».  Хто ще у вашій команді?

Родіон: Нас четверо. Є ще ударник Дмитро Шевчук і Роман Мацкевич (лідер-гітара).

І.Х.: Але плануємо з часом щось додати. Це, може, аккордеон, може – скрипка…

– Скрипка?

І.Х.: – Так!  Свого часу, коли ми виступали в Торонто, почули виступ відомого скрипаля Василя Попадюка. Він тоді дуже вразив. А зараз ми вирішили, що нам гарний скрипаль дуже б пасував…

– Бачу, плани у вас амбітні, ніврочку…

Родіон: Звісно! Після фестивалю  запишемо ще одну композицію, теж дуже  ліричну і гарну, а потім в планах – записати дуже драйвові речі, навіть важкі.

І.Х.: Часом і занадто драйвові.

– А коли запишете диск?

І.Х.: Коли трохи фінанси знайдемо, то відразу в студію.

Родіон: З того матеріалу, що вже підготовили, хочемо спочатку записати міні-диск, композицій 7-8, але найкращих, найбільш ударних, таких, що здатні потужно «вистрілити».

Під час нашої дружньої розмови я дивився на Родіона і намагався згадати, коли ж ми з ним вперше познайомилися... Майже ще в минулому сторіччі, коли він, молодий і безтурботний, грав у вельми  неординарній ужгородській групі «Крістофер Робін». Чи багато ужгородців про неї зараз пам’ятає? 

«Вандор» вирушає в путь. Перше інтерв’ю з новими-старими знайомими (Родіон)

Родіон: Ти не повіриш! Пам’ятають! Коли наші теперішні записи почув Олексій Попов (відомий ужгородський фотохудожник), він сказав: «Ти знаєш,  як на мене – в  цьому стільки відлуння «Крістофера Робіна»»!  І як на мене – це ж чудово! Просто кльово! Я навіть скучив за тими часами, коли ми, ще діти, по підвалах щось там амбітно творили, писали, «пакували»...  Це насправді дуже добре, коли людина вже в старшому віці  має такі ж відчуття як в дитинстві: що ти можеш бути м’якою губкою, що всмоктує інформацію, ідеї – а не черствою пемзою.

Що ж, з таким підходом я вірю, що у нового, довгоочікуваного гурту попереду – успішне і славне майбутнє. Готуймося!


Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає