Федір Шандор - про тренди закарпатського Великодня та свій пасхальний кошик

Uzhgorod.in  15 квітня 2017 18:05  644149507 0150964
Федір Шандор - про тренди закарпатського Великодня та свій пасхальний кошик

Громадський діяч, професор УжНУ, туризмознавець Федір Шандор оглянув для нас великодні традиції Закарпаття. Відомий закарпатець розповів про живі старі звичаї й нові тренди, та поділився -  що в його пасхальному кошику.

«Якщо характеризувати закарпатські традиції, маємо розбити регіон на зони: гірську «гуцульську», угорську – католицьку і протестантську, та, звісно, міську зону, де слабке відображення справді старих народних традицій. У кожній з груп святкування Великодня має свою специфіку, але, звісно, дуже багато спільного.

Зрозуміло, з’явилися нові тренди. Варто зазначити, що закарпатська молодь ходить на Великдень до церкви, часто це саме той єдиний раз у році («як у церкву не прийду – все Пасха»).

Буває, що католицькі звичаї сплутуються з ортодоксальними. Цікавий момент – на святкову службу йдуть іще напередодні, й нерідко бачимо, що в суботу після обіду в ужгородських храмах уже освячують кошики. І цьогоріч зможемо бачити (а у 2017-му збігаються в часі всі три свята: ортодоксальне, католицьке та іудейське), як з 18.00 і до 8 ранку в різних храмах триватиме цей обряд.

Ще з трендів – це американізація кошика: від шоколадних зайців і потяток і до «кіндерів». Не виключений вплив і на оформлення самої кошарки в яскраві кольори. До цього додається освячення непритаманних для традиційного великоднього кошика продуктів: вважається, що дітки мають їсти свячене, й тому на до церкви несуть те, що вони люблять, наприклад, банани. Це, строго кажучи, порушення традиції, але є утилітарним моментом, і церква мусить іти назустріч.

Щодо звернення людей до традицій, то, переконаний, що, наприклад, цього року в церквах буде неймовірна кількість людей у вишиванках. Той момент «вишиватництва», що мав десь і штучне та політичне забарвлення, минув, і це вже від душі, справжнє. Адже здавна вишиванки не носили кожного дня, і тепер ми тяжіємо до того, що в церкву треба піти в гарній сорочці, чимось особливій. Це вже сакральний момент – доходимо до того, що в вишиванці душа народу, це викристалізовується», - оповідає наш знавець.

Також, попри тенденцію американізації і велику вірогідність появи кошиків навіть із Tesco, а не з Ізи, Шандор прогнозує більшу кількість дійсної краси: «справді гарних, добротних, вишуканих кошиків в традиційному та еко-стилі – без штучних квітів і навішаних пластикових «прикрас»».

Також, вважає, що тенденцією є спрощення вмісту кошика: взяти на освячення всього потрошки і гарно посмакувати в родинному колі, а не наїстися, аби ледь не луснути. «Люди нарешті почали думати про здоров’я, а всі наші економічні моменти цьому ще і сприяють», - каже Шандор.

Для самого ж Федора Федоровича Великдень є хорошою нагодою зупинитися і подумати про важливе: «Я під час служби сконцентровуюся на думках про головне, й це у церкві особливе для мене». Родина Шандора – греко-католики, і йдуть до храму ввечері. А цьогоріч очікують на участь молодшої Тетяни в церковному хорі. У великодньому кошику сім’ї, каже, класика. «Обов’язково, зрозуміло, паска. Файноє закарпатськоє сухе вино (повірте мені, я на цьому знаюся). Це перше. Були в мене роки, коли я після служби так і смакував: хліб і вино, а вже щось інше – лише в неділю. Інший перелік традиційний: м’ясо (шовдар і ковбаса, бажано щось на зразок салямі), збите масло, хрін, сіль, сирна грудка та неодмінно – свіжий часник. Така традиція пішла від закарпатських угорських і словацьких родин: до кошика клали молоді  часничини, так би мовити, замість вугільних таблеток, адже на Великдень наїдалися після тривалого посту, й рослина покликана допомогти травленню».

Що ж до легендарної грудки – домашнього сиру з молока і яєць, то Федір Федорович пропагує його як не тільки великодню гастрономію, а сир, який можна і треба їсти в різні сезони.

«Наш кошик не є великий, адже свячену їжу треба всю з’їсти, і грішно викидати. Своє місце в кошику має і воскова свічка, котру потім тримають в хаті цілий рік. Є такий звичай, що якщо хтось у родині хворіє, свічку запалюють, скропують воском і гасять в куті кімнати». «Така собі стара традиція закарпатських жон», - говорить Шандор.

До церкви родина Шандора несе крашанки, але небагато: «адже до свяченої їжі слід ставитися з особливим пошануванням, наприклад, шкаралупу зі з’їдених яєць не викидають, а спалюють або закопують». Великодні яйця у родині неодмінно дарують дітям. Сам Федір має багатий досвід виготовлення і писанок, і крашанок, і шкробанок, і вже четвертий рік проводить акцію «Писанки для Енді», котра покликана «дати нове життя великодньому яйцю».  

Федір Федорович каже про продовження свята вже після церкви і розговіння: «З оригінального, того, що асоціюється з Великоднем по-закарпатськи  – це будуть спільні поливанки, це будуть парфуми, це суто закарпатське, традиція, яка пішла від швабів, її взяли угорці і далі поширилося серед тих, хто живе тут: не так поливатися водою, як пшикатися парфумами. З особливого – і паління коліс, звичай, що пішов від старих Великодніх вогнищ. Можливо, це з точки зору екології і неправильно – спалювати покришки, але на всіх головних пагорбах ці купи вже заготовлені і в неділю палатимуть».

Підтвердив Федір Шандор і збереження традиції прагнути першим повернутися з освяченим кошиком зі служби (аж так, що навперейми тікають, буває): «Ця людина, котра найшвидше прийде домів з освяченою паскою, вважається, матиме в домі добробут, в житті успіх і буде найщасливішою. Чого з бажаю усім закарпатцям! Зі світлим Великоднем!»


Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає