Неймовірна енергія, широка посмішка, стрімкість рухів – основні риси Роберта Горвата з отриманням і зміцненням статусу народного депутата України нікуди не зникли. Зате з’явилася помітна впевненість в собі і цілком очевидна здатність чітко і зрозуміло розмірковувати на теми, що помітно виходять за сфери, які ще недавно становили ядро інтересів відомого і успішного, навіть за загальноукраїнськими мірками, ужгородського бізнесмена. Нині Роберт Іванович чітко і принципово відстоює державні інтереси, щиро обурюючись тими, хто цього не робить, хоча зобов’язаний – і за статусом, і за вибором …
– Як вам працюється у Верховній Раді? Цікаво?
– Так.
– Подобається?
– … В процесі, як все в житті (посміхається).
Восени 2014 го перемога Горвата в непередбачуваному для багатьох політтехнологів Ужгороді на виборах до Верховної Ради була сприйнята як справжній тріумф демократів. Згадаймо, тоді конкуренцію йому складали особи, асоційовані або з колишніми режимами, або дискредитували себе, або відверто одіозні особистості. На цьому невибагливому тлі Роберт Горват виглядав відверто виграшно, а блискуче яскрава виборча кампанія додала відомому своєю відкритістю бізнесменові ще й публічності, лиску і додаткових симпатій виборців.
– Як вас сприйняли в "депутатській" компанії? Вас – новачка …
– Ну, я такий, який є … Якщо чесно, то на початку були моменти, коли було особливо важко …
– Настільки все погано?
– Щоб ви розуміли … Там все непросто: багато різних людей, різних думок та інтересів, які не завжди збігаються з інтересами державними … Для мене ж особисто усвідомлення того, що треба працювати, прийшло дуже швидко. Адже перед виборами я провів в Ужгороді понад 200 зустрічей: слухав людей, обіцяв їм … Рано чи пізно доведеться відповідати, а значить, потрібно працювати: взявся – роби!
– Основна робота депутата – законодавча …
– Так. Я брав участь в розробці декількох десятків законопроектів. Але зараз хочу говорити про тих, конкретних, над якими працював близько року, і не один – близько сотні народних депутатів з різних фракцій. Ми зібрали масу інформації – для того, щоб винести наші пропозиції на розгляд депутатського корпусу. Сподіваюся, конкретна робота по його прийняттю буде продовжена вже на наступному сесійному тижні, оскільки він внесений до порядку денного …
– З попередньої бесіди я зрозуміла, що йдеться про машини, що були у вжитку. Дуже актуальна для Закарпаття тема, прямо скажемо …
– Так, в тому числі – і про машини на закордонних номерах …
– Але ж багато політиків вже заявили про свою зацікавленість і підтримку наших "іноземців" …
– Це – їхнє право. Я готовий обговорювати ті пропозиції, над якими працювала наша група. Оскільки в них закладена ідея створення умов для можливості легально і вигідно купувати такі машини, а з іншого боку – поповнювати державний бюджет.
– У чому ж філософія цього законопроекту?
– Зниження ставок акцизного податку на використані машини до рівня ставок на нові машини. За рахунок цього в рази знизиться вартість "розмитнення", а значить, такі машини стануть доступнішими для наших громадян … Подивіться, що відбувається: сьогодні при покупці нового автомобіля сплатити необхідно близько 40-50% від його вартості, а при покупці машини "з досвідом "доходить до 2/3 вартості авто. У той час, як в Європі і нові і "беушні" машини обходяться в рази дешевше!
– Стоп-стоп, а вітчизняний автопром?
– Невже всерйоз можна міркувати про промислову "галузь" (якої де-факто немає), що виробляє в рік близько 5 тисяч машин, як це було в 2015-му, для 47-мільйонної країни? Зауважимо, з деталей – до останнього гвинтика – вироблених за кордоном! Адже мова йде про великовузлове складання (вироблених за кордоном деталей, повторюся), процес якого приносить в державну скарбницю лише ПДВ. Причому, претензії на те, що наше виробництво забезпечить величезний ринок, що знаходиться на сході, м’яко кажучи, викликає величезні сумніви. Погодьтеся, навряд чи споживач вишикується в чергу за Дейво або Тавріями … З іншого боку, аналіз, наприклад, польського ринку після подібних змін зі вступом у Євросоюз, показав, що падіння попиту на нові машини особливо не сталося, а потім повернулося на колишній рівень . Завжди є певний відсоток населення, яке здатне і бажає купувати нові машини. Це, до речі, відповідь на можливе запитання про "утиск" інтересів дилерів.
– Гаразд, а "засмітити" атмосферу беушним транспортом, це хіба розумно?
– А тут я вам скажу: стоп! У 2012 році при Азарові (залишимо за дужками політику), коли ми ще активно декларували своє бажання жити і працювати з Європою, в пакеті євроінтеграційних законів було прийнято вимогу реєструвати в Україні машини стандарту євро-2,3,4 поетапно. Зараз в Україну можна завозити машини так званого стандарту євро-5, викиди яких на 25-30% чистіше, ніж у старих автомобілів. Європа стоїть на порозі чергового стандарту, і зараз її ринок наповнений транспортом чинного. А він, повірте, цілком відповідає, адже машини цього стандарту в Європі почали випускати лише з 2008 року і зробили їх в кількості понад 6 млн. А цього цілком вистачить для задоволення потреб українського автолюбителя. Європа підвищує екостандарт постійно. До речі, з 2018 року в Україні буде запроваджено стандарт євро-6.
– Не думаю, що така новина буде цікава для людей, здатних вже сьогодні їздити на машинах, куплених за кордоном, без додаткових витрат з реєстрацією.
– Не все так однозначно! Ну, по-перше, така можливість існує тільки для жителів прикордонних регіонів (давайте опустимо розмови про цілком очевидніх незручності і ризики). По-друге, я розмовляв з багатьма власниками "закордонного" транспорту. І вони готові "скинути" цей, набутий з нагоди транспорт, і купити, поставити на український облік, з усіма наслідками і відрахуваннями в вітчизняний бюджет, нормальний транспорт, але за умови, що держава не захоче зайвого.
– Припустимо … Але ви говорили про бюджетне наповнення, який же сенс знижувати вартість держмита?
– Очевидний. За інформацією фіскальних служб, в 2014 році на територію України переміщено близько півтора сотні тисяч транспортних засобів. Виходячи з цієї цифри, в разі прийняття нашого законопроекту відбудеться наступне: при завезенні 40 тисяч машин, середньою вартістю 6 тисяч доларів, бюджет отримає близько 2 млрд. грн. додатково. Якщо їх стане 400, то мито збільшитися до 20 млрд. Звідки такі прогнози щодо кількості авто? Та ж Польща протягом 2003-2008 (період після вступу в Євросоюз) завезла 5 млн. машин, що були у вжитку. Рахувати вміємо?
– Навіщо ж нам наполягати на збільшенні кількості машин?
– Крім отриманих за "легалізацію" машин, ми повинні очікувати наступного. Сьогодні Україна в Європі – країна з найнижчим кількістю машин на тисячу населення: 201. Ці машини приносять в скарбницю близько 15 млрд. акцизу на рік, використовуючи паливо. Відповідно, якщо ми збільшимо кількість транспорту, скажімо, до 300, то ці відрахування в рік збільшаться на 7,5 млрд. Погано? Чи реальні показники кількості машин? Наведу приклад: в Італії їх – 621 на тисячу, в Чехії – 448, середній показник в Європі – 487 машин на тисячу населення. Свого часу – у 2007 році прийняттям диференційованого податку на транспорт, що був у вжитку, тодішній уряд просто вбив цей ринок. А що таке транспорт (крім цілком очевидних зручностей)? Це ще й відрахування на утримання доріг. Сьогодні близько 30% вартості палива – так званий акциз – йде на ці цілі. Очевидно, що збільшення кількості транспорту призведе до збільшення споживання палива і, як результат, збільшаться суми на утримання наших доріг.
– А ось ви знаєте, мені здається, що саме поповнення бюджету "пересічного" українця турбує найменше …
– Мені дуже прикро чути, що ви в цьому впевнені … Більш того, мене обурює, що це не турбує багатьох державних мужів. Ну, та Бог з ними … Для того, щоб переконати "пересічного" українця, потрібно пояснювати, працювати системно. Наприклад, ми дотепер говорили з вами про один законопроект, номер якого 3251. А з ним системно пов’язаний ще один, який безпосередньо стосується автодилерського "цеху" – №3046-д. Ми пропонуємо вивести з тіні ринок машин, що були у вжитку, шляхом приведення оподаткування до європейських норм. Сьогодні держава чинить як справжній лихвар: зобов’язує автодилерів – платників ПДВ при покупці транспорту у неплатника ПДВ заплатити цей податок з повної вартості транспорту, що був у використанні. Уявляєте, так? Наприклад, якщо машина коштує 30 тисяч гривень, продається за 35 тисяч, то ПДВ нараховується на всю суму. Тобто, держава змушує заплатити цей податок вдруге, адже перший раз він був відрахований при першій покупці транспорту. Ми хочемо зменшити апетити держави, щоб дилер платив ПДВ з "маржі", в нашому випадку – з 5 тисяч гривень. Що це дасть? В першу чергу, інтерес і для автодилерів, і для потенційних продавців працювати в легальному полі. Цей же крок стимулюватиме банки до видачі кредитів кампаніям, які займаються продажем, для придбання таких машин. Не забуваємо і про страховки. Погодьтеся, з ринковими продавцями банки зв’язуватися навряд чи захочуть, інша справа – серйозні партнери, які мають і статус, і досвід. Крім того, для фізичних осіб відпаде необхідність витрачати час і бензин на поїздки на базар: прийшов, здав машину або на комісію, або відразу отримав гроші і забув. Зверніть увагу, майданчики такого транспорту існують при всіх великих автодилерах в Європі. І це нормально, прозоро і вигідно, що найголовніше, для всіх учасників процесу.
– Чи є розуміння цього в середовищі "депутатських" колег?
– Давайте не будемо забігати наперед. Але те, що розгляд законопроектів внесено в порядок дня, дає право припустити, що розуміння таке є. По-перше, законопроекти підтримані фракцією, по-друге, я провів переговори, практично з усім депутатським корпусом, ця ідея знайшла підтримку у спікера парламенту Володимира Гройсмана. Скажу відверто, лобіював їх активно.
Палаючі очі, переконаний і впевнений тон – Горват не змінює звички запалювати співрозмовника власним ентузіазмом! Треба віддати належне – досвідчений за минулі місяці в "радівські" кулуарах, нині він набагато обережніше в роздачі оцінок і характеристик відомим і не дуже особистостям. Просить про особисте, більш цікавому широкому загалу, говорити наступного разу – нині повністю "заражений" ідеєю "розбуркати" авторинок країни, "здешевивши" його на 30% – до європейського рівня. Що ж, будемо терплячі: невгамовний, як сам себе характеризує Роберт Іванович, найімовірніше, матиме привід поговорити, попліткувати і обговорити: багато і багатьох. Але вже під час наступної зустрічі …
– Невже в такий розрусі можна домогтися … Хоча б чогось?
– Я впевнений в цьому. Вважаю себе досить конструктивною людиною, і коли бачу перспективу, переконаний, що її потрібно досягати. Не можна нескінченно і все красти. Ну, не можна … І ось в цих, наших пропозиціях я бачу конкретну користь – і для людей, і для країни. А що стосується розрухи … Скажу так, після кількох років навчання за кордоном моя дочка категорично виявила бажання продовжити його в Києві – це її країна. Це – вибір дочки, і я не маю права її відмовляти. І бажання, чесно кажучи, теж. Жити потрібно тут і робити так, щоб жити було краще! І у мене є інформація, що очікувати змін на краще в найближчому майбутньому є всі підстави …
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.