Петро Сарваш: "Ужгороду дуже пощастило"

Вікторія Ковальова  10 липня 2016 10:17  1339128926 0130200
Петро Сарваш: "Ужгороду дуже пощастило"

10 липня 2016 року виповнюється 80 років від дня завершення будівництва Будинку Земського уряду ( нині приміщення ОДА). Автор проекту чеський інженер-архітектор Франтішек Крупка.

Колись я записала для радіо інтерв’ю з ужгородським архітектором Петром Сарвашем про цю споруду. Ось вирішила «розшифрувати» і надрукувати, можливо вас зацікавить.

«Чисто випадково, я (П. Сарваш) колись працював 10 років у будинку Крайового уряду, в Народній раді. І настільки перейнявся духом цієї будівлі, що коли прийшлось змінити місце роботи, я зрозумів що я втратив! Щодня я йшов на роботу із задоволенням. Це була ніби подія. В той час ще постійно ходив ліфт -“paternoster”( до речі, він споживає дуже мало енергії ). Піднімався на 5-ий, 6-ий поверх йшов по коридору. А у зворотньому напрямку, коли йшов додому, завжди виходив через хол (атріум), бо це є найкращим місцем в цій споруді! Це фактично перекритий склом внутрішній двір. І там людина вже взагалі розгубилась.. попадала в такий простір магічний.. хотілось зупинитись і далі не йти. Дивним чином працівники ОДА ( їх 500 чи більше) ніколи не ходять через той хол. Його обминають, ідуть вліво, вправо- це, я думаю, менталітет такий , люди чогось бояться..

Франтішек Крупка був у команді архітекторів, які проектували урядовий квартал, починаючи з 20-х років ХХ ст. Це час, коли Підкарпатська Русь входить до складу Чехословаччини і стає окремою адміністративною одиницею зі столицею в Ужгороді. Виникає необхідність у створенні інституцій влади. Була вибрана територія на правому березі річки Уж, яка до того часу затоплювалась. Це територія приблизно 100 га, яку з весни по осінь болгари засаджували овочами і забеспечували фактично всю Ужанську долину перцем, помідорами та цибулею. Були вкладені величезні гроші, щоб підняти рівень грунту, були побудовані дамби, побудований великий залізобетонний міст. По генеральному плану, який розробив Адольф Лібшер, була розбита територія і приблизно 27 споруд одночасно почали будуватись. Це адміністративні і також житлові будинки. Адже чехи принесли сюди свою адміністрацію разом з людьми. Це був як полігон - комплексна забудова. Треба ще сказати, що в ті часи були модні такі маштабні містобудівні проекти. Наприклад в Берліні, в Москві, в Римі, де на той час панували тоталітарні режими. Диктатори цими проектами ніби возвеличували себе, використовуючи для цих цілей стиль неокласицизму. І тут Чехословаччина зробила таку ж архітектурну експансію. І в центрі цієї комплексної забудови будівля Земського уряду архітектора Ф. Крупки. В нього є загалом три споруди в Ужгороді -ще Будинок легіонерів (там, де зараз податкова адмінстрація) і будівля Народного банку (сьогодні Нацбанк).

Споруда Народної ради виконана в чистому неокласицизмі – врівноважена, від неї віє така впевненість! Простір дуже простий, але статично правильний, що цікаво, коли заходиш у середину, в інтер’єри, він перетворюється в абсолютно гуманне середовище і все... людина «попала» - ходить, ходить і може ходити до безкінечності... Стоїть будівля на тисячі дубових палях і в сейсмічному плані дуже стійка.

Досконалі пропорції (правильне співвідношення просторів) інтер’єру створили фантастичну акустику і тому, зокрема, він має такий піднесений і урочистий характер. Коли будівля була побудована, там постійно проходили урочитості - бали, прийоми, концерти. Цікавий елемент будівлі - це апартаменти губернатора. Вони знаходились у західному крилі на 3 поверсі ( є такий еркер, який виступає з площини фасадів). Там був навіть свій ліфт, який ходив тільки до 3 поверху, але його одразу «перетворили», тобто простіше сказати знищили.

Будівлю звели дуже швидко, всього за 3 роки. І за цей період Франтішек Крупка був всього двічі!! на будівництві. Це і не дивно, адже по всій Чехословаччині у архітектора одночасно будувалось понад 50 об’єктів. В один свій приїзд, перевіряючи бюджет будівництва, він мав готувати і фінансовий звіт. Один з прорабів йому доклав, що вони зекономили цвяхи. Ф. Крупку це надзвичано обурило : «Як залишились цвяхи?! Адже я все прорахував, значить ви десь їх не додали!»

Був один випадок. Це було десь 15-20 років тому, коли я ще там працював. 30 студентів з Відня приіхало на екскурсію в Ужгород. Їх супроводжував по району Малий Галагов професор Мартін Кубелік, директор Віденського архітектурного інституту. Він знав про цей р-н набагато більше ніж ми всі разом взяті. Нас долучили до цієї екскурсії і ми були разом з ними. А держадміністрація тоді дивилась на це все діло боязко, все питали : «А у вас є дозвіл, а керівництво в курсі? Ми брехали, що все є.» І ось коли ці студенти зайшли в хол ОДА, вони всі просто полягали на підлогу і так, лежачи, розглядали.. ці діти вже були підготовлені і знали, що побачать щось надзвичайне.

...Чомусь у суспільстві таке ставлення до архітектури, що її можна переробляти. Ну, нікому ж не прийде в голову переробляти, наприклад, твір Баха.. Треба все максимально зберегти, адже це видатна архітектура. Можна сказати, що Ужгороду надзвичайно пощастило, що тут таке створили.» 

Фото зі сторінки Transcarpation Heritage.

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>