Про особливості оподаткування земель історико-культурного призначення

26 листопада 2015 08:41  71110574 0111662
Про особливості оподаткування земель  історико-культурного призначення

Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України від 28 жовтня 2011 року № 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам’ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» із змінами та доповненнями землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З урахуванням викладеного, з приводу отримання підтверджуючих документів щодо віднесення земельної ділянки до земель історико-культурного призначення необхідно звернутись до відповідних підрозділів землевпорядних органів. Податковим кодексом України передбачено подання до контролюючих органів платниками плати за землю лише довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не визначено особливих умов оподаткування земельним податком за земельні ділянки, які розташовані на територіях історико-культурного призначення.

Поряд із цим ст. 10 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно в частині плати за землю належить до місцевих податків і зборів.

Згідно з пп. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні й міські ради наділені правом встановлювати ставки й пільги з місцевих податків і зборів.

За матеріалами Хустської ОДПІ

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>