В Ужгороді освятять сиротинець о.Волошина (АНОНС)

Оксана Штефаньо для Uzhgorod.in  17 липня 2015 13:13  161103429 0104452
В Ужгороді освятять сиротинець о.Волошина (АНОНС)

Хрестовоздвиженський греко-католицький кафедральний собор в Ужгороді збирається вшанувати 70-річчя з дня мученицької смерті о. А.Волошина у московській Бутирській в'язниці НКВД.

Вже нині 17 липня о 15.30 у дошкільному навчальному закладі №40, що на вулиці Волошина 36, відбудеться вечір пам»яті подружжя Волошинів, які колись віддали свій власний будинок під сиротинець, розповіли у соборі.  

А вже у неділю 19 липня об 11.30 у соборі відправлять Божественну літургію. Опісля вірники процесією вирушить до згаданого дошкільного закладу, де урочисто відкриють і освятять меморіальну дошку. Збираються освятити й сам заклад.

Саме у цьому будинку у 1933 -1938 рр. був сиротинець, в якому виховувалося 22 дітей-сиріт. Нагадаємо, що Августин Волошин був одружений із донькою професора Ужгородської гімназії Іриною Петрик — родичкою Будителя русинів, греко-католицького священника Мукачівської єпархії О.Духновича. У подружжя не було дітей, тому й вирішили опікуватися цілим приватним сиротинцем . Діти жили у великому двоповерховому будинку, який для цих потреб купив отець Августин. Вони були забезпечені харчуванням, гарним одягом, навчанням, вихованням та розвитком творчих здібностей. Існував домашній оркестр, танцювальна група і хор.

Кілька років тому 90-річна сестра Ольга, черниця–василіянка невеличкого жіночого монастиря у Хусті (у цьому будинку у 1938–1939 роках мешкав Августин Волошин) і вихованка сиротинця згадувала під час нашого візиту, що отець Волошин купив будинок під сиротинець у центрі міста у чеського лікаря. « Це було дуже зручно, адже поруч — василіянський монастир, навпроти — інтернат для попівських дітей, а через кілька будинків — помешкання рідних сестер Августина Волошина — Ольги та Олени. Чорно–біле фото берегла у молитовнику. «Цю фотографію зроблено на ґанку будинку сестер Волошина, — розповідає сестра Ольга. — З одного боку сидить отець Августин, а з другого — його дружина, пані Ірина. У них своїх дітей не було. Ми, до речі, кликали його «татком», а її — «мамкою». А вони нас називали «діточками». Вони нам сукні пошили за свої гроші. Ми дуже любили приходити до Волошиних у гості. Пригадую, що паніматка Ірина, коли мене цілувала, то низько схилялася, бо я була мала зростом, і приказувала: «Марусько, коли ти вже виростеш?».

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>