Життєва історія. «Я не військовий, я – інвалід із дитинства. У мене своя війна»

Оксана Штефаньо, для Uzhgorod.in  15 серпня 2015 14:02  862104755 0105788
Життєва історія. «Я не військовий, я – інвалід із дитинства. У мене своя війна»

Цього чоловіка не так давно зустріли на пішохідному мості в Ужгороді.

Чесно, одразу чомусь подумалося, що на травмованому військовому хтось заробляє гроші. Поруч стояла дівчина у білому халаті – накидці із чиїмось ініціалами. Виявилося, це ім’я і прізвище чоловіка, який сидів у візку. Знайомтесь - Олексій Залогін.

-         Доброго дня, ви повернулися із АТО? Де вас було поранено?, - підходжу і запитую емоційно.

-         Ні, я не військовий, я - інвалід з дитинства.

Розговорилися із ним і виявилося, що родом із Херсонщини, але нині мешкає у Львові. Його інвалідний візок геть не схожий на ті, що у людей із фізичними вадами – вища і має певні особливості конструкції. Олексій каже, що сам її змайстрував. «Вона дуже зручна. Дивіться, можеш опертися не тільки плечима, але й головою. Я сиджу на рівні із людиною, яка стоїть. Зручно розмовляти», - пояснює. І це не зважаючи на те, що має важке захворювання (атрофовані скелетні м'язи), і кожен вдих-видих дається важко. Тому про хоча б якесь самостійне пересування взагалі не йдеться. «Переклади мені, будь ласка, ногу», - попросив чоловіка, який з’явився за кілька хвилин. Виявилося, це - власний лікар.

Чому опинився на мосту? Олексій збирає кошти. Скриньки для цього акуратно прикріплені до візка із обох сторін. Каже, що гроші потрібні, щоб …розробляти новітні візки для інвалідів. І що різними технологіями цікавився ще із дитинства, постійно розповідав про них батькові. Розповів, що є засновником та головою громадської організації “Axon”. За його словами, вона працює у сфері впровадження інноваційних технологій на покращення рівня життя людей. Створили навіть власний сайт axonpublic. org (після спілкування ми промоніторили веб-ресурс. Там інформація про штучні кінцівки, які розробляють у світі). Вже згаданий лікар додав, що поки інтернет-сторінка у стадії розробки, але з часом запрацює повноцінно. Тим часом Олексій так захоплений своєю ідеєю, що пояснює нам про якісь «космічні» деталі до нових візків, комп’ютерні технології і тому подібне. «Розумієте, за цим майбутнє»,- каже. Хоча в Інтернеті майже нема інформації про Олексія.

Кошти на свою мрію збирає, мандруючи різними містами України разом із «підтримкою». Тому, зізнається, життя йому не здається нудним, він не впадає в депресії. Бо щоразу бачить щось нове - міста, обличчя, природу. Саме у спілкуванні бачить сенс життя. Але, розповідає Олексій, ставлення до нього різне. Каже, що у Львові його обізвали шахраєм, місцеві активісти навіть виганяли із місця, де «припаркувався». «Рахували» пожертви. Втрутилася міліція. Луцьк теж був непривітним.

Натомість в Ужгороді, каже, проблем не мали. Тут він не вперше. Не дошкуляють навіть жебраки, які мають «свої» місця на мосту. Люди привітні, кидають гроші, питають, як здоров’я. Пробув тут кілька днів, мешкали в готелі.  

Ми не втрималися, щоб не спитати: «Вам не здається, що ви трохи спекулюєте на військовій темі?» Наше запитання сприйняв спокійно. «Це сталося одного дня. Моя команда запропонувала вдягнути камуфляж –і я вдягнув. Так, скажу чесно, що після цього люди почали кидати більше грошей. А от  слово «спекуляція» тут недоречне , бо я ж не купую-продаю… Підтримую наших хлопців. У мене теж війна. Своя війна. За життя», - відповів впевнено.  

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>