Європейське тяжіння, на відміну від усієї країни, Закарпаттю доводити не варто: традиційні родинні, історичні, географічні зв»язки міцно і дружньо доєднали Срібну землю до природного складу Старого континенту.
Проте інколи демонстрація інтеграції чи, бодай, її прагнення досягає воістину абсурдних форм. Чого вартий декларативний борд, чи-то вимог, чи-то бажань, про безвізові стосунки із західними сусідами, розміщений посеред бур»яну на задвірках обласного центру.
Залишається незрозумілим: чим викликаний вибір такого скромного місця розташування висловлення європейських амбіцій – усвідомленням власної немічності (з огляду на недолугість ландшафту) чи небажанням викликати подив іноземців (з тієї ж причини, як мінімум…).
Як би там не було, але власникам і виконавцям подібного замовлення можна нагадати фразу безсмертного, попри приналежність до нині опозиційної культури, класика: «Люблю Вітчизну я, та дивною любов»ю…» У смислі: або зніміть борд, або приберіть навколо, а то якось…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.