Перше квітня - брехня всесвітня: народжений у День сміху

Оксана Штефаньо для uzhgorod.in  1 квітня 2014 17:03  28265131 065957
Перше квітня - брехня всесвітня: народжений у День сміху

Іршавський читець гумору народився у День сміху.

Коли я вперше побачила Юрія Мельника, то більше сміялася не з гуморески, яку читав, а із його манери виконання. Знайомтеся, Ю.Мельник – читець гумору, лауреат 6-и всеукраїнських та міжнародних конкурсів сатири і гумору, тамада та фотограф із села Кушниця Іршавського району. 

Який, до всього, ще й народився у День сміху 1 квітня. Тож пропонуємо телефонне бліц - інтерв’ю із фіглярем.

-          Пане Юрію, мама вам не розповідала, коли ви народилися, то плакали чи сміялися?

-          Взагалі не вірили, що народився. Батько прийшов до свої мамки і оголосив новину. «Но ти, Юро, й фіглярний»,- казала. Він теж любив фіглювати, тому ніхто й не повірив, що я народився в День сміху.

-          Як гадаєте, поява на світ 1 квітня визначила вашу подальшу долю?

-          Майже абсолютно. Усвідомлюю, що саме в той день Бог нагородив мене тими талантами, які маю нині, до тамадування, нести людям сміх. Але не сміх заради сміху, а вдумливо.

-          Хист до читання гуморесок, коли з’явився?

-          У шкільні роки. Із 6 класу читав С.Руданського, С.Олійника. Те, що за шкільною програмою було.

-          Який ви гумор любите?

-          Серйозний - Альтова, Жванецького, Глазового. А також закарпатський гумор Павло Чучки та Михайла Чухрана.

-          Коли Юрій Мельник буває серйозним?

-          Завжди. Люблю бути на самоті, писати вірші. Нариси в школі писав, тому те в минулому. І це не зважаючи на те, що смішу людей. Бо це не стільки сміх, скільки серйозно. Не дозволяю собі некоректно жартувати, висміювати риси характеру, до прикладу, когось. Бо кожна людина-особистість, і гуморист робити це не повинен.

-          Закарпатці вміють сміятися?

-          Ще й як. Я був в захваті від слів кума, який був на весіллі, де я тамадував. Він зробив зауваження, мовляв, чому ти тамадуєш українською, говори по-нашому. Тому, кіть ниє на свальбі гостів із області чи іншого регіону, то фіглюю по -закарпатськи. Іде на «ура». Літературний гумор прекрасний, але в наших краях краще все ж люди сприймають народний.

-          Вдавалося комусь розсмішити Юрія Мельника до сліз?

-          Так. Кілька років тому був ведучим на Чемпіонаті асоціації КВН України, що проходив в Іршаві. Була друга гра і я не втримався - я ся так насміяв. Я, загалом, люблю щиро посміятися. Як, до прикладу, із російських Хазанова чи Райкіна. Їх вже не транслюють, як і Петросяна (зробив бізнесовий гумор). Колись дивився гумористів «Кривого дзеркала» (яка назва, до речі, така й програма) на сцені, з телевізора лине сміх, а я по той бік екрану не сміюся. Як таке можливо? У «Comedy club» теж не все цікаво, бо якось грубувато і вульгарно (я за внутрішню цензуру, яка повинна бути в мистецтві), а вже «Вечірній квартал (колись «95 квартал»)» - доволі професійно. Але говоріть українською, її розуміють всі!

-          Мульфільми закарпатської «Нашої файти» бачили?

-          Ні. Але подивлюся.

-          Бувало, що над вами кепкували?

-          Це були легкі жарти, але яскраві. У бесіді, у дружній компанії, слово обіграти чи щось подібне. Але вже, як допадуться цімбори, то по повній ся на мені носять.

-          Сміх продовжує життя?

-          Безперечно. Тут і сперечатися чи щось доказувати нема сенсу.

-          Ваше життєве кредо?

-          Творити добро і бути до всіх людей уважним, поважати.

-          Гуморист має хобі?

-          Фотографія. Читання книг перед сном. Читаю Оксану Забужко, Марію Матіос. Замовив собі по Інтернету нову книгу Ліни Костенко. Але не люблю твори Акуніна.

-          Улюблені страва і напій?

-          Ратота (яєчня) із пір»ям цибулі. Моя мамка мені готує, як приходжу в гості, кіть не говіння (піст). З мукою і молоком, вбити до того яйця, збити - і на палачінтовку (сковорідку). Щодо напою, то я прихильник води із кирниці (криниці).

-          Яка музика заряджає?

-          Душевна, інструментальна. «Океан Ельзи», бо це не просто гурт, а явище. Шкода, що поки це не всі розуміють.

-          На останок щось із гумору, будь ласка.

-          Люблю короткі фрази, афоризми. Наприклад, Мирослава Дочинця: "Ми, мужчини, дуже сильні у своїй слабкості до жінок". Або ще: "Я дивився в її очі й не міг відвести погляду від її ніг…"

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>