Колекціонер Аркадій Гендлер: Не думав, що й сам стану рекордсменом

Галина Ярцева для uzhgorod.in  8 вересня 2013 12:37  21145529 046272
Колекціонер Аркадій Гендлер: Не думав, що й сам стану рекордсменом

Володар найбільшої в Україні колекції спортивних автографів ужгородець Аркадій Гендлер звичайна скромна людина. Про своє захоплення особливо не поширювався, знали лише найближчі і спортивні функціонери до яких, час від часу, пан Аркадій звертався за допомогою. Тепер про унікальну колекцію почула уся Україна. А поштовхом став приклад колекціонера з Виноградова, який уже багато років збирає автографи космонавтів. Ще раз розібравши томи  з автографами Аркадій Гендлер зрозумів – час подавати заявку до книги рекордів Гіннеса і заповнив заявку.  У день коли представник Книги рекордів України (структурний підрозділ Книги рекордів Гіннеса) вручав пану Аркадію відповідну відзнаку ми й поспілкувалися з рекордсменом.

-         Пане Аркадію, чому саме автографи і чому саме спортсменів?

- Мені було лише 15, я активно займався спортом і, відповідно, відвідував усі важливі заходи, що відбувалися в Ужгороді. У 60-ті роки наше місто було спортивною базою для зборів команд з баскетболу, фехтування, легкої атлетики і дістати автограф людини, якою захоплювалися мільйони, було не складно. Саме тоді у 1961-році першу листівку мені підписав знаменитий бігун, рекордсмен світу Володимир Куц. З неї і почалася колекція.

-         Сьогодні у ваших альбомах понад 600 автографів, стільки прізвищ і в голові не втримаєш, а ви так легко оперуєте не лише іменами, а й роками і званнями, досягненнями…

-         На це пішла більша частина мого життя. Не можна сказати, що я перетворився на мисливця за автографами, але те, що я став фанатом спорту і людських досягнень – це так. Мене завжди дивували і надихали олімпійці, починаючи з найперших ігор. Яка сила духу, яка демонстрація волі і бажання перемогти. Я захоплююсь особистостями, людьми, які залишили яскравий слід в історії спорту, в історії своїх країн. Я слідкую за розвитком, становленням спортсменів, за їх кар»єрою,  життєвим літописом. А автографи, це згусток їх енергетики у мене вдома, це наче торкнутися зірки…

-         З багатьма ви особисто знайомі?

-         Ну, знайомством це назвати складно, але я пишаюсь тим, що більшість  автографів  здобув сам. У радянські часи було простіше, та й сам був молодшим, мобільнішим. Часто їздив на різноманітні вагомі змагання, на Олімпіаду 1980 року у Москві, матч СРСР – США в 1970 році у Ленінграді, кубок Європи з легкої атлетики у 1967 році в Киві та багато інших.  Бачив першу радянську плавчиху Олімпійську чемпіонку 1964 року Галину Прозуменщикову. Їй тоді було лише 16, на двох наступних олімпіадах вона виборола медалі усіх достоїнств. Якщо хвалитися – то хвалитися. За півстоліття мені вдалося зібрати автографи видатних спортсменів з 20-ти країн світу, а саме – призерів 24 олімпійських видів спорту, чемпіонів світу з шахів та шахових Олімпіад, чемпіонів світу з інших видів спорту.  Серед них футболісти київського Динамо двох складів 1966 та 1975 років, збірна СРСР з хокею у 70-х  роках, усіх просто складно перелічити.

-         Чи стало складніше поповнювати колекцію останніми роками?

–  Звісно, (зітхає)  складніше. Раніше і я багато подорожував, тепер часи змінилися, усе здорожчало. Раніше і спортсмени не були розбалувані публікою. Вони охоче спілкувалися з простим людом, роздавали автографи. Можна було почекати на виході зі стадіону і особисто потиснути руку своєму спортивному кумиру. Тепер не так: секюріті, брак часу, часто не бажання спортсмена. Давно перейшов у режим листування. Що це означає? Пишу листи через Олімпійський комітет, через федерації, інколи особисто спортсменам, пояснюю ситуацію, багато відповідають і надсилають мені автографи.

-         Є серед такої кількості найдорожчі для вас автографи?

-         Є. Це три листівки. Автограф Ніни Пономарьової, яка першої серед радянських спортсменів завоювала першу золоту олімпійську медаль, першого українського важковаговика Григорія Новака, який  у 1946 році першим завоював на чемпіонаті світу з важкої атлетики першу золоту медаль і володаря найбільшої кількості медалей 22 з них 18 золотих – американського плавця Майкла Фелпса. А дорогі вони не тому, що складно було здобути, а тому що це особливі люди в моєму житті, вони перші – найкращі!

-         Що у планах? З ким листуєтесь нині?

-         Я дуже-дуже мрію про розпис найвидатнішого спринтера сучасності ямайця Усейна Болта. Цю людину визнали найшвидшою в світі. До речі, шестиразовий олімпійський чемпіон заявив, що планує піти зі спорту після Олімпіади в Ріо в 2016 році. Треба поквапитись…

-         Тепер уже й у вас можна брати автограф, адже стати рекордсменом Книги рекордів це дуже почесно…

-         Звичайно почесно, хоча це була не самоціль, просто в один момент захотілося аби люди дізнались про моє захоплення, про справу мого життя, оцінили її. Кілька місяців тривав розгляд моєї заявки до Книги рекордів України, експерти досліджували, визначали і вирішували. Виявилося, що поки я такий один. Один – значить – перший. (сміється) Повішу диплом на видному місці у своїй кімнаті…

Колекціонер Аркадій Гендлер: Не думав, що й сам стану рекордсменом (рекорд_1)
Колекціонер Аркадій Гендлер: Не думав, що й сам стану рекордсменом (рекорд)

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>