Захистити права викладачів: заява Центру дослідження суспільства щодо законопроектів про вищу освіту

Ірина Світящук, Центр дослідження суспільства  12 червня 2013 12:28  8537838 038534
Захистити права викладачів: заява Центру дослідження суспільства щодо законопроектів про вищу освіту

Круглий стіл “Закон про вищу освіту: що, де, коли?”

По-перше, у контексті громадського обговорення законів про вищу освіту, критично важливим є залучення у дебати викладачів. Серед студентів присутні доволі впливові групи інтересів/лоббі, котрі різними шляхами від вуличних акцій до перемовин з політиками, отримали можливість впливати на розробку законопроекту. Проте викладачі залишились фактично виключеними з дискусії. Під час заходів інтересів викладачів як таких не представляє ані профспілка, ані жодне інше об'єднання. Захист прав студентів - це важливо, але для розвитку освіти необхідно ґарантувати також нормальні умови праці для викладачів, котрі власне і забезпечують освіту. Важливо перед кінцевим ухваленням законопроекту внести зміни до найпопулярнішого на сьогодні законопроекту Згуровського, норму про обмеження навчального навантаження на викладачів. Зовсім нещодавно широке громадське обурення викликали плани Президента збільшити кількість студентів на одного викладача. Результатом такої ініціативи стало б різке зростання і без того неймовірно високого навантаження на викладачів. Впровадження цієї норми було б не можливим зараз, коли існує законодавче обмеження щодо навчального навантаження. І в умовах нестійкого політичного режиму та відсутності демократії на рівні окремих університетів, цю норму конче необхідно залишити. Це не означає, що університети не можуть мати права встановлювати нижчу планку навантаження, проте верхня межа має гарантувати мінімальний захист прав викладачів. Наслідком відсутності цієї норми можуть стати суттєве збільшення такого навантаження за умови скорочення бюджетних видатків на освіту, наприклад, а також перетворення викладання на конвеєр, оскільки на наукову роботи чи на зміну лекційного матеріалу часу практично не залишатиметься. Очевидно, що така норма пов’язана зі способом нарахування заробітної плати викладачів, яка на сьогодні переважно прив’язана до навчального навантаження. Дуже важливо змінити такий підхід та враховувати інші показники роботи викладачів.

Другий важливий аспект обговорення, на який я хотіла б сьогодні звернути увагу, такий: потрібно чітко усвідомлювати, що прийняття нового закону не є панацеєю для усіх проблем у вищій школі і сам по собі новий закон (навіть найкращий з них) не зможе радикально змінити статус-кво. Дійсна реформа передбачає чітко визначені цілі, показники, яких треба досягнути, період їх досягнення, незалежні установи оцінки успішності реформи тощо. Сьогодні про це навіть не йдеться. Ми зосередились лишень на питанні прийняття закону, що не є поганим, але не може бути єдиним питанням до обговорення. Для того, щоб дійсна реформа відбувалась, треба значно більше. Як приклад можна навести популярну сьогодні ідею університетської автономії. Центр дослідження суспільства підтримує надання автономії університетам. Проте автономія суб'єкта автоматично означає більшу відповідальність та підзвітність. Чи готові до цього університети? Питання дуже складне.

Експерти Центру дослідження суспільства зараз реалізують проект з дослідження механізмів формування заробітньої плати викладацького складу в національних університетах. Користуючись правами, наданими законом про доступ до публічної інформації, ми надіслали запити до всіх національних ВНЗ з проханням надати деякі дані. Оскільки ці дані стосуються видатків вишів як бюджетних установ, відповідно до вказаного закону їх не можна приховувати. І варто зазначити, що деякі університети надали максимально широкі відповіді та копії внутрішніх документів, котрі регулюють питання нарахування зарплати викладачам. Проте значна частина університетів відмовились надавати цю інформацію попри наявність законодавчих зобов'язань. При чому серед них були і потужні та авторитетні виші (наприклад Львівський національний університет ім. Франка).

Прийняття закону про вищу освіту — це важливо, проте це не останній крок, а перший, на шляху реалізації критично необхідних та важливих реформ у цій сфері. І вже зараз необхідно починати розробляти ширшу стратегію реформування вищої освіти шляхом широких громадських обговорень та аналізу існуючих практик. При чому ця стратегія має містити максимально чіткі показники, яких треба досягнути, за який період це має бути зроблено тощо.

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>