Медична реформа: хотіли, як краще...

8 червня 2013 13:49  34037486 038182
Медична реформа: хотіли, як краще...

5 червня відбулися парламентські слухання з питань реформування медичної галузі. Своїми роздумами з цього приводу з мас-медіа поділився віце-президент Асоціації сімейних лікарів України, Заслужений лікар України, завідувач кафедри сімейної медицини УжНУ, доктор медичних наук,  професор Чопей Іван Васильович.

«Колись мудрий Конфуцій сказав: «Не дай, Боже, жити в період проведення реформ». Ще гірше жити, якщо ці реформи не проводяться, а імітуються. Головною проблемою, яка постала сьогодні в Україні є те, що у суспільстві наростає тенденція глибокої недовіри до національної медицини, до якості  медичних послуг, кваліфікації лікарів, ґрунтовності та сучасного рівня медичної освіти. Стало ледь не ознакою хорошого тону лікуватися за кордоном, від Угорщини до Німеччини та Швейцарії. Такий лікувальний туризм – ознака серйозних негараздів в українській системі охорони здоров'я, дефіциту її професіоналізму, та відставання від проривів у світовій медичній науці та практиці.

З іншого боку, дуже широкого розголосу в суспільстві набули проблеми оптимізації (читай – скорочення) мережі стаціонарів та структурування медичних закладів взагалі згідно їх типів та видів медичної допомоги, яку вони надають   населенню.

Не дивлячись на розмаїття культурних та духовних цінностей Європи, різні системи охорони здоров'я, країни Євросоюзу первинну медико-санітарну допомогу зробили основною. Кажуть, що все геніальне – просто. Так ось ця модель медицини дає більше можливостей забезпечити однаковий рівень медичної допомоги населенню. Кожна з європейських держав у своїй охороні здоров’я базується на загальнодержавному медичному страхуванні з обов’язковим переліком медичних послуг, що забезпечується державою. Проводячи українську медичну реформу, чиновники хотіли як краще, а вийшло як завжди.

Іншими словами, європейська медицина на первинному рівні надається центрами, а пацієнти мають право вільного вибору лікаря. Слід підкреслити, що лікар загальної практики працює за принципом воротаря. Що це означає? Ні один хворий не може звернутися до вузького спеціаліста без направлення сімейного лікаря. І, насамкінець, у кожного сімейного лікаря є прикріплене населення, але пацієнт отримує медичне обслуговування за фіксований страховий внесок.

Декілька слів про українську сімейну медицину. Якщо подивитися на організацію та устаткування клінік сімейної медицини, єдиним позитивом, дійсно, є те, що вони створені. Але ці, так звані клініки розміщені у старих, непристосованих будинках. Більше 8 тисяч оцих, так званих, «клінік» сімейної медицини не оснащені автомобілями. А це єдиний метод довезти хворого  до лікаря. І  найстрашніше в цій ситуації, що устаткування клінік відбувається за рахунок органів  місцевого самоврядування, а там грошей немає. Це повинно відбуватися виключно за рахунок держави.

Щодо кількості сімейних лікарів. Україна потребує біля 33 тисяч сімейних лікарів і на сьогодні забезпеченість ними складає 25-30%. Величезна проблема ще в тому, що 6 тисяч сьогоднішніх сімейних лікарів – це люди пенсійного віку. На нашу думку, лише в інтернатурі можна підготувати справжнього сімейного лікаря.

Вивчаючи європейський досвід переходу до первинної медико-санітарної допомоги, необхідно підкреслити, що в жодній країні Євросоюзу реформи не проводило відомство, яке саме потребує реформування. При цьому залучалися незалежні експерти, а не відряджені тимчасово чиновники. Яскравим прикладом вдалого реформування із бувших країн Радянського Союзу є країни Прибалтики, де медицина не відрізняється від світових стандартів».

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>