Так своє захоплення файєр-виступами, тобто виступами з вогнем, описує ужгородка Ірина Мартин. Дівчина нещодавно завершила факультет міжнародних відносин, однак, не виключає, що її професійним захопленням стане саме робота з вогнем.
Для учасників театру вогню «Fire life» (а їх уже більше десятка), що працює в Ужгороді, «вправи» з вогнем захопливе заняття чи-то хобі. Ужгородські хлопці та дівчата переважно студентського віку третій рік поспіль тренуються виробляти складні фігури з вогнем у руках. У репертуарі ужгородського театру різноманітні фігури. Найскладнішим був торішній виступ на льоду, бо окрім викрутасів із вогнем, доводилося ще й впевнено триматися на ковзанах. Віднедавна файєрники долучили до своїх виступів і піротехніку, що тільки додає ефектності шоу. Хлопців і дівчат запрошують на різноманітні свята й фестивалі, тому техніку виконання і номери доводиться повсякчас відпрацьовувати та оновлювати. Коли є можливість, тренуються по кілька годин на тиждень.
Свої навики у файєр-шоу Ірина Мартин починала з елементом, що зветься пуї. Це знаряд на ланцюгу. Нині вправляється із конструкцією-віялом: «…вогонь дає таку енергетику максимальну, таку містичну, сильну, що вона зачаровує. Таке все це дійство. Коли вогонь навколо тебе, він шумить, він гріє, він манить. Коли я починала, то не думала виступати на публіку. А потім так уже склалося, що почалися виступи і людям подобається. І це, звичайно, дуже приємно», – ділиться враженнями дівчина.
Окрім пуй, файєрники використовують стефи (палиці, обидва боки яких «горять»), віяла, віднедавна навіть конструкції у вигляді кубу. Подібні виступи справляють враження. Плавні та наперед вивчені рухи в повітрі створюють картину, намальовану вогнем. Особливо вражаючі такі полотна вночі. До речі, дуже допомагають у вогняних тренуваннях навики гімнастики, танців або ж узагалі спортивний досвід, що впливає на координація рухів, їх плавність, пояснили нам учасники гурту.
Файєрниці сестри-близнючки Світлана й Любов Кинів родом із Іршави. В Ужгороді навчалися в університеті. Тоді ж брали участь у гуртку середньовічної реконструкції. А після – долучилися і до вогняних виступів. Люба каже: «…це зараз хобі. Ну, взагалі воно дуже добре розвиває і координацію тіла, і синхронізує праву й ліву півкулі мозку (усміхається). Узагалі дуже добра розминка така. Так, це хобі. І підзаробіток заодно, – додає Світлана. – за виступ можна отримати і 250 гривень. По-різному буває».
Коли «рух вогню» в Україні тільки зароджувався, знаряддя для тренувань та виступів охочі робили власноруч. Сьогодні можна придбати, їх виготовляють самі файєрники, що вже мають досвід роботи зі специфічними інструментами. До прикладу, у Києві пара віял коштує 650 гривень.
До речі, сьогодні в колективі більше дівчат, ніж хлопців. Ми зауважили це на тренуванні. А от керівник вогняного гурту Юрій Кочут і не помітив, здивовано зводячи плечі та посміхаючись.
Тренування файєрники проводять переважно без вогню – практикують окремі фігури та синхронність виконання рухів. Тільки після того, як упевняться, що все відпрацьовано, запалюють елементи конструкцій, обливши їх керосином. Попри складність номерів, хлопці та дівчата ніколи не забувають про безпеку. Вона основний чинник вдалого виступу. Юрій Кочут пояснив: «у першу чергу натуральний одяг має бути. Такий, щоб не був легкозаймистий, типу джинс, котон. Він може пригоріти, але він не буде сам по собі горіти. Не варто забувати, роботу з вогнем треба здійснювати в тверезому стані. Це, напевно, всіх занять стосується». А ще берегти волосся, додають дівчата. Волосся перед виступами з вогнем варто прикрити або ж туго зв’язати. Випадки незначних опіків чи ударів були, зізнаються ужгородські файєрники, однак, це не привід залишати улюбленого заняття.
Не зупиняє це й тоді, коли доводиться відпрацьовувати партнерські номери. Під час таких виступів, двоє учасників, крутячи без паузи пуї на ланцюгах, ще й намагаються схрещувати руки навколо себе та партнера. Тут треба спрацюватися, пояснюють файєрники Роман Кочут та Іонелла Левдер «Просто на це більше часу треба, – розповідає Іонелла. – Тут уже більше переживання за партнера. Дійсно, щоби з ним нічого не сталося. Він за мене переживає, я за нього. Я менша зростом, мені більше треба якось до нього прилаштовуватися».
Кожного з учасників гурту ми запитували, чи не має страху перед вогнем. Усі впевнено переконували, якщо і є, то на початку навчань і тренувань. Але кожен виступ, кожна вивчена фігура чи рух тільки підігрівають бажання продовжувати бавитися з вогнем та удосконалювати свої навики. Нині театр вогню «Fire life» працює над новими номерами. Їх хлопці й дівчата вигадують і ставлять самі, долучаючи власну фантазію, досвід. І все це під музичний супровід.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.