ГЕС ще немає, а хвиля вже пішла

4-го квітня у селі Чорноголові Великоберезнянського району мали відбутися громадські слухання щодо розміщення на території села двох малих ГЕС. Це вже третій випадок, коли інвестори, Ужгородське приватне підприємство «Комерцконсалт», скликали громаду на загальні сходини. Двічі – 14 березня і 1 квітня – анонсовані збори переносили з невідомих причин.

А з початку минулого тижня у вікні Чорноголовської сільської ради вже висіло оголошення, яке, втім, пропонувало місцевим мешканцям прийти о 17-й годині до місцевого клубу не на громадські збори, а щоб «ознайомитися із містобудівною документацією щодо ГЕС на території села».

Ще на початку лютого у Великоберезнянській райдерж­адміністрації відбулося засідання містобудівної ради, на якому обговорили питання по­годження розробки документації майбутніх електростанцій – потужністю 1 та 0,8 МВт на річках Бистриці й Лютянці. Потужність цих ГЕС, до речі, у майбутньому можна би було збільшувати.

Тоді ж представники фірми ПП «Комерцконсалт» розповіли, що мають плани звести ці дві електростанції на околиці села Чорноголови. Мовляв, така ініціатива пожвавить місцеве життя, а тутешній люд зможе підзаробити. Крім того, інвестори пообіцяли ще й посприяти розвитку місцевої туристичної галузі.

Залишалося всі ці благі наміри й ініціативи обговорити з мешканцями та, головне, дістати їх згоду на реалізацію проекту. Однак представники ПП «Комерцконсалт» чомусь проводити громадські збори не надто поспішали.

Тож 4-го квітня громада, вочевидь, дуже хотіла побачити всі документи і креслення, бо вже о пів на п’яту в центрі села зібрався чималий натовп, й увесь час підходили все нові чорноголовці.

Доки чекали на представників інвестора, активно обговорювали саму ідею будівництва ГЕС. Доволі емоційні дискусії зводилися до одного виснов­ку: люди категорично проти, аби «їхню річку заганяли в трубу». Мовляв, вони бачили, що спорудили в сусідній Тур’ї-Поляні, й не хочуть, аби і в них «корови на відстані кількох десятків метрів від ГЕС відмовлялися пити недобру воду».

Крім того, дехто розповідав, що нібито тих місцевих, які працюють на державній роботі, наче вже викликали у райцентр і там «пояснювали»: можуть втратити роботу через «неправильну» позицію.

До 17-ї години громада від усіх цих переказів і обговорень вже доволі роздратовано виглядала представників «Комерцконсалт». Нарешті до клубу під’їхала автівка «Toyota Land Cruiser», з якої вийшов молодий чоловік, буцімто – представник інвесторів. Він, схоже, не очікував побачити ані такої кількості людей, ані того, що загальний настрій громади виявиться не зовсім зговірливим.

Про те, що інвестори не розраховували на такий «інтерес» чорноголовців до події, свідчив і той факт, що в автівку, на якій мали транспортувати місцевих до ГЕС у Тур’ї-Поляні, могло б уміститися від сили з десяток людей. Як мали добиратися до сусіднього села інші 100 з лишком людей – не зрозуміло.

Молодик якийсь час постояв біля автівки, підійшов до групи людей й про щось перемовився з сільським головою Сергієм Пильником. Останній, до речі, згодом зауважив, що це таки був представник інвестора, але його прізвища голова не знає, тільки ім’я – Василь.

На питання віце-президента Асоціації міст, селищ і сіл «Закарпаття – ХХІ століття» Олега Лукші, чому ж не починається захід, молодий чоловік відповів, що ніякого ознайомлення з документацією й не мало бути, він же приїхав тільки для того, аби повезти людей на оглядини ГЕС у сусідньому селі. Знову ж таки виникає питання: чому інвестори «забули», що саме анонсували чорноголовцям в оголошенні.

За якийсь час чоловік підійшов до групи жінок і запропонував їм поїхати оглянути об’єкт. Пані доволі емоційно відмовилися, мовляв, вони вже все бачили й у своєму селі ніяких ГЕС не хочуть. Тоді хлопець роздратовано кинув, що «раз так, то й не треба», розвернувся й сів до автівки. Нарід, який чекав представників інвестора на холоді й під дощем тривалий час, обурився такою поведінкою й натовпом кинувся до машини, обступивши її тісним кільцем. Почали лунати заклики її перекинути.

Тоді хлопець опустив скло, якийсь час слухав людей і попросив дати йому проїхати. Якоїсь миті молодик збагнув, що все це фотографує кореспондент газети «Старий Замок» Лариса Романюк і він «засвітився» в кадрі. Тоді в кліп ока вискочив з автівки, кинувся до журналіста, вимагаючи віддати фотоапарат. А почувши відмову, схопив кореспондента за ремінь фотоапарата й одяг і взявся смикати жінку на себе. Чорноголовці, побачивши, що коїться, з обуреними криками посунули на молодика з усіх боків. Той прожогом вискочив з натовпу, закрився в машині й поволі виїхав.

Злі і роздратовані люди, які залишилися ні з чим, але вже зібралися громадою в одному місці і з певною метою, вирішили зайти у клуб та обговорити ситуацію, що склалася, і подальший план дій. Перед присутніми виступили Олег Лукша, заступник директора Ужанського національного природного парку Валентин Волошин та місцевий активіст, адвокат Сергій Зеленяк.

Олег Лукша та Валентин Волошин, які серед інших свого часу опротестували в суді рішення облради від 4 листопада 2011 року № 310 «Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій», розповіли людям, як ГЕС може зашкодити місцевій екології, та роз’яснили, як ті вправі діяти, якщо вирішили таки не давати погодження на подібне будівництво.

Тут же чорноголовці прийняли рішення створити групу активістів, які самі ініціюють проведення громадських зборів у селі. Наразі вже зібрали для цього понад сто підписів місцевих жителів, а сільський голова видав розпорядження про проведення громадських зборів 14 квітня о 15-ій годині. На захід запросили представників інвестора. Далі буде?

Щиро співчуваємо!

Напад на журналіста «Замку» став однією з топових подій минулого тижня. Наступного після подій у Чорноголовій дня, 5 квітня, наша колега Лариса Романюк подала заяву до Закарпатського УМВСУ з клопотанням встановити особу нападника. Водночас через мас-медіа попросила читачів допомогти ідентифікувати чоловіка на світлині. Майже одразу у людині на фото впізнали Василя Козака, зятя народного депутата-регіонала, колишнього багаторічного керівника «Закарпаттяобленерго» Василя Ковача.

Того ж дня, 5-го квітня, відомості про цей факт внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочали кримінальне провадження за ч. 1 ст. 171 ККУ (Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів – карається або штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років).

До часу, коли верстався номер газети, ні журналіст, ні редакція ніяких роз’яснень, повідомлень про хід справи офіційно не отримали. Ніхто з представників влади, прес-служб не спромігся навіть зателефонувати і бодай запевнити, що з’ясування особи нападника активно ведеться. З наших джерел стало відомо тільки, що авто належить мешканцю Ужгорода, але зовсім не тому, хто напав на жінку.

Після емоційних розмов редактора з представниками міліції і нагадування, що, як запевняли громадськість, злочини щодо журналістів на особливому контролі у Генпрокурора, нам «по секрету» порадили: всю інформацію може отримати тільки безпосередньо потерпіла. Так Ларису Романюк запевнили, що нападник – таки дійсно Василь Козак, зять нардепа Василя Ковача.

Розуміємо, що молодий чоловік просто був не в дусі, бо чорноголовці не повелися як папуаси на брязкальця на намагання «ощасливити» їх побудовою ГЕС. Розуміємо, що зірвався, не витримали нерви. І щиро співчуваємо – матиме серйозну пляму на біографії.

Наші співчуття і фірмі «Комерцконсалт», комерційні інтереси якої він так недолуго вирішив, що, як сказано у заголовку, ГЕС ще немає, а хвиля вже пішла.

Окреме співчуття усьому керівництву обласної адміністрації та обласної Партії регіонів – маємо інформацію, що наступного після інциденту ранку, 5 квітня, син Василя Ковача Сергій бігав кабінетами третього поверху обласного «білого дому».

Особливе співчуття народному депутату Василеві Ковачу – ледве чоловік «заокруглив» історію з ДТП доньки, в якій загинув байкер, а тут новий сюрприз – від зятя. До слова, вибачень ні від хлопця, ні тим більше від нардепа, відомого далеко за межами краю виборчою кампанією, увічненою народною фотожабою з 200-гривневою купюрою, навіть не очікуємо.

Зате сподіваємось таки на належне реагування правоохоронних органів. Принагідно нагадуємо: на минулорічний випадок, коли персональні дані журналіста «Замку» з інформаційного запиту ужгородській міськраді злили в Інтернет, формально відписали лише з СБУ – від прокуратури і міліції досі реакції жодної.

Хтось може сказати: та ж нічого особливого не сталося. Але якщо будемо мовчати сьогодні, завтра не слід дивуватися, коли влада або мажори, яких вона наплодила, вбиватимуть, а правоохоронці не реагуватимуть.

Джерело: Старий замок

Будьте першим, додайте коментар!

Залишити відгук