Не капустою єдиною – у селі Заріччя, що на Іршавщині, де всі займаються вирощуванням ранніх овочів, теплицями для яких вкриті 400 гектарів, Марина Шерегі взялася за іншу справу. Вона вирощує квіти.
Каже – зарічанській капусті зрадила з двох причин: по-перше, має не такий великий город, як би треба для овочів, а, по-друге, ну надто вже любить квіти. Й от уже 6 сезонів у парниках на обійсті хазяйки панує не лише зелений, як у сусідів: тут кольори змінюються ледь не щотижня. І хай як нас не засмучує погода, у теплицях пані Марини – справжня весна. Власне, зелень та квіти там були іще до настання весни календарної…
"Так, уже на початку березня в мене квітнули цикламени – рожеві і червоні, дуже гарні. Звісно, були і примули та перші маргаритки й анютки. Вони вже готові були для подарунків на 8-ме Березня, та що там – дещо було і на 14 лютого", – розповідає пані Марина, кажучи, що ці ніжні квіти переважно не покидали меж області. А от пізніше чимало квіткової розсади таки їде і до Львова, і до Києва. Віднедавна пані Марина зайнялася ще й вирощуванням декоративних трав – так званих "килимків" для ландшафтного дизайну. Та квіти – то все ж головна любов.
Квітникарський сезон має свої закони та триває й узимку, коли за межами парників приорода спить. Те, що квітне зараз, бере початок у серпні-вересні: "Ми висіваємо "анютку" (так ми кажемо, а по-науці то віола), а в жовтні вона вже в палетах. Потім, коли досягне певного розміру, саджаємо в горщики, де вона ростиме, аби потім квітнути. А у січні висіваємо літні квіти: вербену, газанію, сальвію, лобелію…" – оповідає квіткова господиня. Власне, усього "репертуару" її квітучих парників і не перелічити: рослини у цвітінні – живою чергою, змінюючи одна одну, от зараз у фаворі – червоно-рожево-білі маргаритки та веселкові анютки…
Марина Шерегі каже: милі – усі, нема негарної квітки, але зізнається: дуже любить газанію (відому в народі як гербера) – мовляв, вона і красива, і непримхлива. Наразі її час іще не прийшов. Хазяйка розповідає: використовують у зарічанському квітникарстві лише голландське насіння та застосовують дещо сучасніші від "дідівських" технології. Ґрунт збагачують торфом і дуже ретельно дбають про формування рослини: у різні етапи її розвитку пересаджують у відповідні ємності, підживляють добривами та дбають про мікроклімат та правильний полив.
Зарічанка (а тутешні мешканці славляться працелюбністю) говорить: роботи з тією тендітною красою – надмір. "Квітка не виросте "просто так", тут треба працювати й працювати! Аби рослина була дійсно гарна, потрібен дбайливий догляд. Недогледиш – і квітки не буде…" – каже жінка і погоджується: біля своїх квітучих теплиць ще й учиться, бо надто вже капризні ці рослини. Але не приховує: від такої роботи – і віддача гідна. Власне, аби у цьому переконатися, може вистачити і фотографій, які засвідчують: у цих теплицях живе справжня весна…
Всі кольори справжньої зарічанської весни – у нашому фоторепортажі.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.