«Олімпіада – не самоціль. Важливіше – привити молоді любов до спорту»

Ростислав РОГОЖА , "Старий Замок"  25 січня 2012 12:51  8034599 04833
«Олімпіада – не самоціль. Важливіше – привити молоді любов до спорту»

 Зима у розпалі, наша представниця – на юніорській олімпіаді, лижники та сновбордисти готуються до відповідальних стартів, а міністерство продовжує курс економії на «білих» видах спорту – чим не привід поспілкуватися із виконавчим дирек­тором обласної федерації лиж­них видів спорту Аланом Капралем. 
 «Найважче – з’ясувати, хто за що відповідає»
 – З лижною федерацією в області не завжди все було гладко. За два роки, відколи Ви на посаді, стало ніби спокійніше й конструктивніше… 

 – Справді, було багато протистоянь, тертя. Вся енергія функціонерів була спрямована в неконструктивне русло. Виникло питання компромісної, неодіозної фігури, аби налагодити нормальний робочий процес, щоб відстоювати права спортсменів, розвивати інфраструктуру, слідкувати за діяльністю ДЮСШ тощо. Я на той час пройшов лижну школу в Катерини та Йосипа Пеняків, мав досвід роботи як у спортивній галузі (у гірськолижному комплексі «Красія»), так і на чиновницькій ниві (понад 5 років в обласній раді та ОДА), тому мою кандидатуру й підтримали.  

 – У чому секрет успіху і що було найважче на перших порах?

 – Найважче – з’ясувати, хто за що відповідає і хто на що впливає. Бо коли мова йде про присвоєння якихось досягнень, бажаючих багато. Починаючи від тренерів і закінчуючи функціонерами різних ланок. Але коли йдеться про реальну підтримку спорт¬сменів, то часто з’ясовується, що держава не може, а інші не дуже й хочуть. Тож знач¬на частина тягаря лягала на «Фішер-Мукачево». 

 – З приходом нової обласної адміністрації певні види спорту отримали палких ентузіастів та меценатів. Ви відчули якийсь «протекторат»?

 – Якоїсь особливої уваги чи підтримки не відчули. Досі кожен виїзд спортсменів на змагання – головний біль. Адже якщо за допомогою «Фішера» хоч якось перекриваємо питання спорядження та інвентаря, то в питанні фінансування – дуже сутужно. 

 – Це загальноукраїнська тенденція: задекларована жорстка економія, зокрема суттєво урізане фінансування зимових видів…

 – Ми важко сприйняли таку звістку. З одного боку, це був шок як для спорт¬сменів, так і для тренерів та функціонерів. Адже для Закарпаття та України зимові види – в числі перших, які прославляють імідж країни на найпрестижніших турнірах. З іншого боку, це вкотре стало ілюстрацією того, що не вельми доцільно об’єднувати на міністерському рівні кілька різнопланових відомств. Бо однозначно буде «перекіс» у певний бік, а необізнаність в інших сферах призводить до непоправних рішень… 

 – Тобто цими рішеннями Київ, зокрема, погіршує підготовку і перспективи представництва на наступній зимовій Олімпіаді?

 – Завжди кажу, що Олімпіада – не самоціль. Це лише бонус, результат комплексного підходу. А основна мета – мережа спортивних шкіл, налагоджена система спортивного виховання в школах і як результат – здоров’я нації.
 «Після відомих спортивних сімей – прірва» 
 – Нинішня ситуація може призвести до якихось серйозних наслідків?

 – Ну, зокрема, прогрес припиниться після того, як закінчаться досягнення знаних у краї спортивних сімей – Пеняків, Чундаків, Білосюків, Гісемів, Мінаїв та інших. Вони прогресували швидше наперекір, ніж завдяки підтримці. Лише на власному ентузіазмі та старішій, ще радянській тренерській школі й батьківському бажанні. Ба навіть їх область може втратити як тренерів. А це вже буде кадровим ударом. Адже кому, як не їм, готувати прийдешню зміну? 
 – Тобто ви вважаєте, що теперішня молодь менш перспективна? 

 – Ні, є окремі талановиті спортсмени. Але немає такої потужної генерації. І та молодь, що є, не відчуває своєї потрібності, належної підтримки…

 – Як реагує на ці процеси «спортивне» управління ОДА?

 – Вони, звичайно, стараються хоч якось пособити. Але особливих приводів для оптимізму немає. Ми пробували півроку тому чітко домовитися, аби знати – скільки нам на квартал виділять хоча б приблизно коштів, аби розраховувати на ці фінанси. Але у них зв’язані руки, адже не отримують повної суми річного бюджету, а мусять кошти розподіляти «за фактом поступлення». Крім того, бюджетне законодавство настільки недосконале, що поки сформують усі бюджети, січень та лютий практично не фінансовані. А для нас це гаряча пора! Знову ж таки, коли починають надходити певні кошти (весна-літо), то вони вже більш потрібні іншим видам. От і виходить, що наші досягнення – найвагоміші, а на фінансуванні це не відображається…

 – Якось можна змінити ситуацію?

 – Намагаємося пробувати різні методи. Єдине, в чому впевнений: жалітися на кожному кроці або воювати – не вихід. Будемо переконувати, в тому числі депутатів облради, адже фінансування частково надходить з обласного бюджету, шукати компроміси з управлінням, дискутувати самотужки і через національних членів федерації.
 «Боржавський хребет відповідає олімпійським вимогам!» 

 – А які конкретно функції федерації?
 – Це, насамперед, захист інтересів тренерів та спорт¬сменів. Контроль чиновників, зокрема через центральний, всеукраїнський орган федерації. Якщо конкретніше – приміром, призначення тренерів має погоджуватися федерацією. Тобто, кого-небудь із вулиці не візьмуть. Далі – відслідковування принципів формування національної збірної (жовтень-листопад). Адже завжди були нарікання, що наших спортсменів якось штучно відсувають на другі ролі. Відзначу, що в багатьох випадках ці підо¬зри безпідставні. А проблеми наших спортсменів пов’язані з об’єктивними причинами: дисципліна, стосунки «тренер-підопічний» тощо. 
 – До більш конкретних тем. Зі всіх закарпатських кандидатів на юніорську Олімпіаду поїхала лише гірськолижниця Анастасія Горбунова. Як вона виступила і чому не брав участі Ігор Гам?
 – Настя стартувала кілька днів тому. І хоча доїхала трасу (навіть потрапила до тридцятки!), проте отримала травму. Тож у комбінованій дисципліні (супер-гігант + слалом) виступила лише в першій частині. Натомість настояла, аби лікарі зробили все можливе, щоб стартувати ще в одній дисципліні – слаломі-гіганті. 
Щодо Гама, то трохи не вистачило балів, аби кваліфікуватися. Причина, гадаю, криється більше в психології, дисципліні і стосунках із тренерським штабом, ніж у малій кількості стартів.
 – Загалом, охарактеризуйте стан справ у лижних видах – щодо спортивної підготовки та інфраструктури.
 – Прогресує сновборд. Чундак і Пеняк додають із кожним роком. Уже зарано списані фрістайлісти-акробати Кравчук та Аблаєв отримали ще один рік спортивної кар’єри і доводять, що можуть підніматися на п’єдестал найсерйозніших змагань. Крім того, берегівська школа акробатики намагається готувати молоду заміну, і коли Кравчук з Аблаєвим перейдуть на тренерську роботу, процес пришвидшиться. У лижних перегонах брати Білосюки пробиваються в національну команду. Щодо інфраструктури, то добре те, що Красія визнана базою національної підготовки. Там згодом відкривається окрема школа зі сновбордингу. Загалом же відзначу, що нинішні бази в області можуть витримати навантаження й стати хорошою підготовкою для юніорського та навіть національного рівня. Але не більше. 
 – Україна мала намір подавати заявку на зимову Олімпіаду 2022 року. Чи знайдеться у наших Карпатах місце, що відповідає олімпійським вимогам за перепадами висот для гірськолижних змагань…
 – Була створена спеціальна група, в яку входили, зокрема, Йосип Пеняк-старший та я. Згідно із замірами та розрахунками Боржавський хребет відповідає вимогам. Але треба було розробити план техніко-економічного обґрунтування. Зазначу лише, що тендер виграла фірма, про яку немає жодної інформації в Інтернеті. І наскільки мені відомо, Україна так ще й не подала заявки…

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>