Наталія Засухіна - весела актриса з сумними очима: про себе, творчість і мрії

uzhgorod.in  22 січня 2012 15:58  8024447 14672
Наталія Засухіна - весела актриса  з сумними очима: про себе, творчість і мрії

Хтось, колись сказав: бійтеся першого враження - воно може виявитися правильним. Цей «хтось» в даному, конкретному випадку помилився. Наталія Засухіна, актриса Закарпатського обласного музично-драматичного театру - екстравагантна переможниця Ужгородського Параду наречених в частині оригінальності костюма; Міс-Всесміх-2010; епатажна циганка - незмінна «фішка» будь-якого закарпатського весільного застілля. Але в житті вона виявилася соромливою - до незручності, сумної - до співчуття, зворушливою - до бажання зрозуміти, жінкою.
- Здрастуйте, я - Наташа. Про що ми будемо говорити? Я дуже хвилююся ...

- Невже! Актриса, яка виходить перед сотнями глядачів ...

- Там захищає грим і костюм, звичайно - роль ...

- Але ж їх було досить багато, щоб і для такого випадку обрати відповідну ...

- Мені не дуже щастило на провідні ролі. Відразу в театр прийшло нас багато молодих. І якось так повелося, що я грала хлопчиків, зайчиків, інших казкових персонажів. А от з головною, великою роллю якось не склалося. Але не подумайте, що я скаржуся. Я дуже люблю цю роботу, люблю сцену. І дуже-дуже люблю грати для дітей. Мені можуть не повірити, але мені завжди подобалися казкові персонажі.

- Ну, напевно, Ви наполегливо йшли до своєї мрії грати на сцені?

- Зовсім ні. У моєму житті завжди відігравав особливу роль випадок. В училищі на режисерський факультет я поступила абсолютно випадково. Тільки після першого курсу зрозуміла, що це моє. А на вступних іспитах мене просили читати голосніше - занадто тиха завжди була. А через рік відбулася стрімка зміна - мене вже просили Не кричати. А я так розмовляла.

- Невже ж ніколи не хотілося зіграти Джульєтту?

- Та якось не думалося про це ... Ми були щасливі опинитися на сцені. Ми з відкритими, буквально, ротами ловили кожну репліку наших метрів, стоячи за лаштунками. Багато гастролювали, багато чого бачили. Я, наприклад, бачила «Юнону і Авось» з Караченцева ...

- А потім поверталися до Ужгорода ...

- Так. Але не було жалю. Нам, мені було дуже цікаво. Власне, і зараз я граю з величезним задоволенням.

- Саме тому у Вас так багато інших форм реалізації артистичного дару?

- Ви маєте на увазі моє захоплення Парадом наречених?
 

- І це теж ...

- Я, чесно, не знаю, навіщо це роблю. Але щороку починаю думати, що пошию на наступний парад ...

- Сім'я підтримує таке дивне захоплення?

- Ви знаєте, так. Чоловік - мій «спільник». Можливо, тому що сам - людина театру. Ми познайомилися в театрі, але потім довелося йому зрадити в інтересах сім'ї. Так от, він мене завжди підтримує. Гірше - з дітьми. Спочатку, особливо - дочка просила враховувати її існування ... Моя епатажність її явно бентежила. Але зараз, по-моєму, вона починає мене розуміти ...

- А думка інших людей Вас не бентежить? Думаю, чимало снобів від мистецтва вважає таку дивну роль певною зрадою високому театру.

- Це я з вигляду - відчайдушна. Звичайно ж, я прислухаюся до інших. І мені не байдужа думка колег і друзів. Але я ж не претендую на роль справжньої нареченої. Мені хочеться подарувати людям радість, отримати від них заряд позитиву, який допоможе мені грати, працювати, жити ...
 

- Але ж Ваша діяльність не обмежується вулицями міста. Чого варта Ваша знаменита «циганська» весільна інтермедія?

- Знову Його величність «випадок». Дівчатка - випускниці училища прийшли до нас у театр з цією сценкою, потім мені довелося замінити одну з вибулих. Так і пішло. І ось уже 10 років ми з моєю колегою «працюємо циганками». Мені подобається ... Але ж це не найголовніше, головне, що це, судячи з усього, подобається людям. А що може бути краще, ніж дарувати людям радість ... Трохи сумно, що мене знають більше саме за цим персонажам. Навіть мої друзі і колеги не відразу скажуть про мої ролі, зіграні на сцені... Що ж ...

- Невже Вам не хотілося зіграти трагедію?

- У мене є драматичні ролі. Я дуже люблю грати класику. Багато хто говорить: вона не актуальна. А хіба сюжет Шевченківської «Наймички» не актуальний? Раніше я грала Наймичку, тепер, «підрісши» - Настю. У ній є глибина переживань, пристрасть – все, найближче кожній жінці.

- І вистачає ролей для жінок, адже всі «топові», по-моєму, написані для дівчат?

- Я не соромлюся свого віку і чудово розумію, чого мені вже не дано. Тому шкодувати про нездійсненне - нерозумно, по-моєму. У новій постановці, наприклад, я граю бабусю. Дуже мені подобається ця робота - в ній стільки мудрості і доброти. Я дуже люблю свою Хануму. Так що і в нашому віці є, над чим працювати.

- А є для кого?

- Останнім часом глядач пішов до театру. Багато приїжджих розуміють особливо: Ужгород занадто малий для великого театру. Ні, прем'єри збирають аншлаг, але потім глядача стає менше. А ще він любить гастролерів, звучні імена ...

- А артистові потрібен глядач?

- Так, для успішної та класної роботи необхідний матеріал, режисер, партнер і глядач. Дихання залу завжди надихає по-особливому. Але я вважаю, якщо на тебе прийшло 30 чоловік, значить, ти чогось вартий і працювати треба - на повну.

- Чи завжди виходить жити роллю, чи не «вискакуєте» на техніці?

- Скажу відверто. Коли за своєю роллю мені треба зізнатися юнакові, що я його мати в кінці спектаклю, іноді сльози котяться, і стискає горло. Іноді - відпрацьовую. Начебто чесно, але осад залишається. Ось живу я, або граю? Як це виходить? Від чого це залежить? А від того, про що я сказала вище.

- А чого не вистачає актрисі Засухіній для повного комфорту?

- Жінці Засухіній необхідне розуміння дітей, хороші ролі, публіка в театрі. Але, знаєте, я - щаслива людина. Адже у мене є улюблена робота, дорогі і найближчі для мене люди! І, власне, це і є складові щастя.

Наталія Засухіна ось уже скоро 35 років працює на сцені головного в області театру.Значна частина Закарпаття знайома з її запальною циганкою Моргітою, що розважає гучні застілля, весь Ужгород знає її як найоригінальнішу учасницю Параду наречених. Більше того - для багатьох туристів Наталія стала знаковою фігурою нашого міста, а для городян вона такою і є. Вона веселить і фонтанує в гущі людей, створюючи для них свято.Весела актриса із сумними очима готується до чергового Параду наречених - головної «фішки» найзахіднішої обласної столиці, пише сценарії для мініатюр, звеселяючих публіку, мріє про взаєморозуміння і нові ролі. Але найголовніше - вважає себе щасливою, можливо саме тому робить своєю творчістю щасливими нас!

Наталія Засухіна - весела актриса  з сумними очима: про себе, творчість і мрії (0659)
Наталія Засухіна - весела актриса  з сумними очима: про себе, творчість і мрії (9492)
Наталія Засухіна - весела актриса  з сумними очима: про себе, творчість і мрії (GUD_2670)
Наталія Засухіна - весела актриса  з сумними очима: про себе, творчість і мрії (zasuxina 1)

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарі (1)

!!!  25.01.12 19:06

великолепная актриса! И изюминка Ужгорода! Дай Бог, ей здоровья!

Всего комментарів 1
]]>