Влада каже, що сильна, як ніколи, а насправді – брехлива, як ніколи

Ірина Ващук, Старий замок  15 вересня 2012 11:31  12320837 021355
Влада каже, що сильна, як ніколи, а насправді – брехлива, як ніколи

Коли потрібно було виконувати показники щодо розселення дітей сиріт, Тячівська влада обіцяла сім’ї з Грушова гори-доли, а як дійшло до втілення сказаного, все обмежилося... старим пилососом.

Минулого року двоє дітей-сиріт знайшли нову домівку на Закарпатті – у селі Грушові Тячівського району, де чуйна родина прийняла їх у свої обійми. А в травні Василь Варга, батько прийомних дітей, знову взяв до себе в сім’ю 3 діточок із Чинадіївського сиротинця. І оселя родини має нову назву – тепер це вже будинок сімейного типу.

Кілька місяців тому Василь Васильович звернувся до Тячівської РДА. Просив, аби допомогли йому спорудити мансарду, перекрити дах та добудувати кілька кімнат для діточок. Хата в родини розміром 18х6, тож 4–5 кімнат, каже чоловік, звів би, щоб у кожній хоча б двоє мешкало. Голова Тячівської РДА Михайло Шелевер ніби й записав усе, комісію створив. На сесії районної ради вирішили негайно посприяти родині. Обіцяли навіть 5 тисяч гривень грошової допомоги. «Грозилися» також привезти у двір 7 тонн цегли, вдосталь деревини й металочерепицю. Та за діло так і не взялися, натомість «віднікалися» телефоном, мовляв, «вибачте, нічого ся не получить». Від влади донині ні слуху ні духу, а пан Василь залишився наодинці зі своїми проблемами. Тепер самотужки не тільки виховує 9 дітей (4 своїх і 5 прийомних), а й своїми силами заробляє гроші на будівельні матеріали, щоб дати дітям дах над головою і належний простір на ігри, навчання і сон. Влада навіть не виділила родині оздоровчі путівки – каже батько. Пропонували одну пільгову в санаторій, але Василь Васильович вирішив не зловживати дитячою довірою й виокремлювати когось одного серед інших. На його думку, це несправедливо.

«Я з ситуації вийшов: позичив гроші у сусідів і продовжую будувати. Ще раз у районі мені довелося бачити голову адміністрації Михайла Шелевера. Тоді я взяв гордість у кулак і знову попросив допомоги. Але конкретної відповіді так і не дістав. Тепер можу надіятися тільки на Бога та власні сили».

Держава допомагає фінансово всім, хто бере дітей у сім’ю. Василь Васильович каже, що на одну дитину отримують до двох тисяч гривень. Не скаржаться – поміч не мала, проте все йде на харчування й одяг. Проте останнім часом допомогу чомусь зменшили.

«Тепер діти маленькі, ми дуже очікували на цю поміч, адже треба їх і до школи збирати, і в університет підготувати, і одяг купувати. Коли брали дітей у сім’ю, то єдине, що отримали від місцевої влади, – це користований пилосос. Я та моя родина вдячні і за це, але держава має дбати про соціально незабезпечених дітей. Однак зовсім не шкодую, що прийняв до себе хлопців і дівчаток. Вони принесли мені казкову радість і впевненість у майбутньому. Також я подав хороший приклад для односельців, які тепер теж задумуються взяти у свої сім’ю сироту».

Нині велика сім’я живе дружно. Дівчатка Тетянка та Мар’янка допомагають матері на господарстві, а сини Михайлик, Іван та Юрчик майструють разом з батьком біля хати. Усі щасливі.

Тільки-от місцева влада виявилася не сильною і чуйною до дітей, а брехливою та байдужою! 

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>