Виставка, яких не буває

Алла Хаятова, для uzhgorod.in  6 листопада 2012 23:31  38224016 124561
Виставка, яких не буває

В Ужгороді відкрили мистецькі «7 днів». Експозиція, звісно, триватиме довше, ніж тиждень. «7 днів» – це назва-метафора для проекту, який об’єднав 7 творчих світів, 7 мистецьких дійсностей – сімох дуже різних і дуже самобутніх художників. Окрім альбому «7 днів» і цієї, однойменної, виставки їх об’єднує лише те, що кожен із них пройшов непростий шлях творчих пошуків, самоствердження і бунту. Об’єднати 7 творчих індивідуальностей було справді непросто, зізнається упорядниця альбому «7 днів» Наталія Гончарова.

«Усі художники дуже різні, у кожного різний характер… Я була в кожного в майстерні, знайомилися з їх роботами, з їх творчістю. А потім ми дуже багато сперечалися, доки дійшли до єдиного тексту, до їхніх висловів, які вони, кожен з них, подали в альбомі. Було важко…», - каже культуролог.

Важко, але, вочевидь цікаво. Адже вмістити під одну обкладинку і на одній виставці таких різних і творчо бурхливих людей – справді ризик. «7 днів» – це Сергій Біба. Влад Габда, Сергій Дубовець, Павло Ковач, Тарас Табака, Тарас Усик і Вадим Харабарук. Що у них спільного? Та лише те, що кожен особливий і всі вони разюче різні. А ще вони – це сьогоднішнє мистецтво Ужгорода.

Часто їхні твори більше знають і цінують за кордоном, ніж в Україні. Утім, це саме наш нинішній мистецький день. Точніше, 7 днів. Зафіксувати цей творчий час нашого міста і прагнула упорядниця.

«Ми всі такі дещо crazy, і треба було зробити дещо таке, здивувати, бо раніше такого ніхто не робив… Я намагалася цей час відтворити в цій книжці і отак залишити його, зафіксувати… Бо коли я почала працювати над сучасним мистецтвом Закарпаття, над історією, збирати її, то я зрозуміла – в Україні це є, пишуть, а про наших закарпатських художників – нема таких матеріалів», - розповідає Наталія Гончарова.

 «Ці всі митці пройшли час відлиги, вони, їх твори сьогодні показують як віру, так і бунт. Сьогодення вимагає саме цього мистецтва, саме цих художників. Я думаю, цей акорд дуже сильно прозвучить в нашому місті і сподіваюся, когось пробудить…Так, працюючи над проектом, я хотіла привернути увагу до цього мистецтва, воно - таке як воно є, і його теж треба розуміти», - наголошує  авторка проекту «7 днів».

Власне, Ужгород завжди прагнув новаторства. Наше місто завжди дихало одним повітрям з Європою, але вміло і вміє говорити власною мовою. Сьогодення нашого мистецтва – це непрості пошуки творчих ідей і вираження. Кожен із сімох авторів ставить власні творчі питання і шукає, і відтак знаходить на них лише свої авторські відповіді. Тим вони і цікаві, що схожі лише на себе самих. Такі різні і подібні лише в одному – що кожен важко йшов до своєї особливої мистецької мови. І хотілося б, аби правдива мова сучасного закарпатського мистецтва звучала впевненіше, гучніше і частіше, ніж уже набридливі стандартні розповіді на типових виставках. Так, сутужно у нас з неординарними творчими проектами, закарпатська мистецька спільнота є вельми затиснутою – каже Тарас Табака. Художник вважає – спільних арт-проектів нам бракує: «Бракує. Це певна практика… Такі речі потрібні, аби вносити певне розмаїття. Бо всі ніби один одного знають, у певних групах перебувають, і так поступово стають подібними один на одного…»

Він визнає: і сам є доволі закритим. Але водночас - завжди готовим «витягати» творчу молодь на цікаві імпрези. Мистецтвознавець Михайло Сирохман погоджується: зараз замало направду цікавих мистецьких проектів, а головне – чесних. «Було спроби влаштувати дещо «отаке». Навіть давалися якісь претензійні назви… Але варто було зробити саме ось таку виставку і показати, як воно є справді, показати людей, які працюють протягом тривалого часу… Показати, які були тенденції років тридцять тому, як вони розвивалися і до чого зрештою прийшли. Це є тенденції сучасної мови. Спроба реагувати, вбирати світ і через місцевий матеріал реагувати на виклики сучасності, а фактично - інтерпретувати своє відчуття світу… Власне, що художникам лишається робити, як не це?», - каже пан Михайло.

Тим часом як оці 7 сутностей тримаються купи – насправді невідомо. Бо усе ж неможливо звести до спільного знаменника 7 різних творчих світів. Але в кожному разі зрозуміло – таких проектів, які дозволяють побачити мистецтво, що твориться тут і зараз, в Ужгороді потрібно ще. «7 днів» – це виставка, яких не буває. Вона триватиме довше, ніж сім днів. А відтак Ужгород залишиться в очікуванні нового потужного і свіжого мистецького подиху. І дотичні до цього проекту кажуть: в Ужгороді дуже багато цікавої творчої молоді. І вже час новим авторам теж робити виставки, яких не буває…

Виставка, яких не буває  (6.11.12) (IMG_4799)
Виставка, яких не буває  (6.11.12) (IMG_4806)
Виставка, яких не буває  (6.11.12) (IMG_4809)
Виставка, яких не буває  (6.11.12) (IMG_4820)
Виставка, яких не буває  (6.11.12) (IMG_4786)
Виставка, яких не буває  (6.11.12) (IMG_4805)
Виставка, яких не буває  (6.11.12) (IMG_4791)
Виставка, яких не буває  (6.11.12) (IMG_4814)
Виставка, яких не буває  (6.11.12) (IMG_4811)

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарі (1)

Сергей  05.02.13 22:32

Очень понравился плагиат Тараса Табаки " Червона " точная копия " Красного квадрата " Малевича...

Всего комментарів 1
]]>