В одному з найпотужніших клубів області з художньої гімнастики «Закарпаття» займається вже більше 60 дітей, 35 з яких можуть представляти наш край на всеукраїнських та міжнародних турнірах, мають відшліфовані програми та хороші подальші перспективи. Уже з початку року дівчата привезли цілу колекцію медалей із турнірів у Будапешті та Львові. Про успіхи та плани «Закарпаття» «Замок» спілкувався з керівником клубу Валентиною ПЛАВАЙКО.
5 гімнасток поїхали – і всі з нагородами!
− Ваші вихованки щойно повернулися із турніру у Львові. Що це за змагання і скількох спортсменок представило Закарпаття?
− Триденний міжнародний турнір (тривав із 24 по 26 лютого) під назвою «Золоте Левеня» проходить уже сьомий рік поспіль і вважається досить авторитетним змаганням. Ми щоразу обов’язково беремо в ньому участь. Цьогоріч це ще був і перший старт у художній гімнастиці в межах країни. Тому цікаво було подивитися, як конкуруватимемо з рештою провідних шкіл України. Везли дітей різних вікових категорій. Від найменших (2005 року народження) до юніорок. Загалом – 12 спортсменок. Дуже рада, що більшість змогла себе показати з найкращого боку, а шестеро повернулися з медалями.
− Чи були серед них спортсменки найвищого ґатунку і в яких категоріях здобувалися нагороди?
− У нас у наймолодшій категорії (2005 р. н.) − ІІ місце у Тамари Рудман, а Євгенія Кузьма (2004 р. н.) взагалі виграла золото в категорії «А» у своїй віковій групі.
Відзначу, що турнір був досить масовим, а більшість вікових груп поділено на категорії за видами вправ, які вони демонстрували. Друге місце в категорії «Б» (два види програми) серед учасниць 2004 року народження отримала Ольга Ціцак. Відзначу, що вона була найсильнішою серед своїх опоненток, але в останній вправі з обручем трохи схибила і втратила бали, аби здобути абсолютну перемогу. Втім, ми розуміємо, що найвищий результат для неї – поки не головне завдання, адже шліфує нову важку й ризиковану програму. З нею матиме чудове майбутнє і тріумфи на високому рівні. Цю дитину вже серйозно сприймають і вона гідно конкурує з гімнастками Криму, Донецька, Львова…
Серед решти медалісток − ІІ місце у Валерії Юзвяк (1999 р. н., юніорки), бронза – у Насті Сакал (1997) та Марії Іванової (2003).
− Тобто дебютом року в Україні задоволені. А як проходили перші змагання в році за кордоном?
− Львовом, звичайно ж, задоволені. Ще більше – виступом у Будапешті. Перший старт року в столиці Угорщини (11 лютого) на турнірі «PGSE» був досить вдалим. Троє виграли змагання у своїх категоріях: Евеліна Путраш (2006 рн), Ольга Рогач (2005), Марія Іванова (2003). Ще два срібла у Ольги Лявер (2004) та Каті Лях (2002).
− Кого взагалі відзначите серед вихованок як таких, що мають хороші перспективи?
− Серед понад 60 наших гімнасток більше половини дуже серйозно тренуються та мають готові програми й можуть у будь-який момент достойно виступати на турнірах. Серйозні заявки і хороші результати показують Настя Сакал (1997), Валерія Юзвяк (1999), Валерія Рубаняк (2000), Дарина Кузьма та Беата Шип, Інді Агапова, Каріна Федьо, Валерія Лявер та Юля Макар (всі – 2001 р.н.).
Медалі наразі – не головне
− Яким загалом був у плані результатів 2011 рік?
− Урожайним. Чого варте хоча б третє командне місце на відкритому чемпіонаті України серед представників ФСТ «Динамо». Це дуже високий результат для Закарпаття! Крім того, у нас чимало виїздів кожного року. Команду визнають, дітей впізнають – це дуже важливо у нашому спорті. І кількість чи якість медалей не може бути абсолютним показником. Адже більш важливою є якість роботи, підготовка до майбутніх серйозних стартів та виконань нормативів. Намагаємось брати участь у змаганнях різного рангу, адже це неоціненний досвід. Тож тепер ледь не щотижня розписуємо графіки поїздок.
− Які плани на цей рік?
− Сезон тільки-но почався. Підкреслю, що завдяки нашому гостинному прийому на турнірі «Карпатія» маємо запрошення на авторитетні старти по всій країні як на рівні офіційних чемпіонатів, так і на міжнародні змагання. В області ж плануємо відновити ще один турнір, який триватиме восени. Дуже хочемо проводити його у Мукачеві, повернути місту над Латорицею свято краси і грації. Адже нам там було дуже комфортно, завжди відчували безвідмовне сприяння та ентузіазм влади і меценатів.
Щодо виїздів, то хотілося б відзначити масову поїздку (25 гімнасток із Закарпаття) у Пряшів у квітні.
− Скільки спортсменок із клубу є кандидатами у збірну області та який принцип її формування?
− Лише у минулому році почалося більш-менш об’єктивне формування збірної Закарпаття. Адже відбір має проводитися на основі чемпіонатів області. Тобто за силою та підготовкою спортсменки, а не за якимись квотами від клубів краю. У нас 4 міцні претендентки у категорії юніорок (програма кандидата у майстри спорту) – це вже згадувані Юзвяк та Сакал, плюс Оля Юска та Марія Капустей. А в групових та індивідуальних вправах за першим розрядом – узагалі 6 гімнасток. Тобто і цього року клуб «Закарпаття» ініціюватиме офіційні відбіркові старти, аби в чесній боротьбі конкурувати з суперницями.
− А як щодо фінансового забезпечення?
− Не звикли жалітися, хоча буває й дуже важко. Основний тягар, на жаль, і досі лягає на батьківські плечі. Вони практично повністю фінансують поїздки й екіпіровку. З іншого боку, є постійна підтримка щодо домашніх стартів, на яку можемо завжди розраховувати. Ми ж, клуб, у свою чегу намагаємося надати комфортні умови для занять. Маємо прекрасний зал у ЗОШ № 10, віднедавна (з початку лютого) по суботах тренуємося у комплексі «Зінедін». Ну і, звичайно ж, зал ФСТ «Динамо». Але дуже хочеться мати постійне приміщення, аби не кочувати з місця на місце
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.