Конституція Угорщини: «Держава відповідає за всіх угорців»

Олександр Ворошилов, "Старий Замок"  22 лютого 2012 12:46  7706443 06710
Конституція Угорщини: «Держава відповідає за всіх угорців»

Іштван Тот за освітою історик, а за покликанням – журналіст. Cвого часу був науковим співробітником угорського фонду імені Ласло Телекі, вивчав сучасну історію України та Росії в соціально-політичному розрізі. Його аналітичні матеріали публікувалися у відомих міжнародних виданнях, у тому числі в «Budapest Analyses». Мабуть, ця робота і вплинула на його дальшу кар’єру...

Відносини можна назвати хорошими

– Пане консуле, як давно працюєте в Україні?

– Я приїхав на Закарпаття як дипломат у грудні 2010 року. Доти працював в управлінні Міністерства закордонних справ Угорщини, яке займалося справами своїх одноплемінників, що проживають за кордоном, а саме в Україні. Також був голов­ним редактором «Pro Minoritate» – суспільно-політичного видання. Журнал висвітлював національні питання Угорщини, проблеми нацменшин Східної та Західної Європи.

Більшість угорського населення на Закарпатті проживає в Берегівському районі, тому голов­ні проблеми цієї національної меншини в Україні вирішуються саме тут. Хоча мій консульський округ – це не тільки Берегово і район, а й Виноградівщина, Тячівщина, Хустщина та Рахівщина.

– А як складаються нині угорсько-українські відносини?

– Думаю, їх можна назвати хорошими. Хоча з деяких питань іноді трапляються незначні непорозуміння. З місцевою владою працювати легко: у нас добрий контакт, тому всі проблеми швидко вирішуються.

З багатьох питань удалося досягти позитивних змін. В Україні ще всередині 1990-х було ухвалено низку законів, що стосуються національних меншин. Таких і досі не затверджено в інших країнах, які є сусідами Угор­щини.

Хоча цього року під час засідання змішаної комісії з питань нацменшин не були ухвалені деякі документи. Але, думаю, що це не позначиться на наших добросусідських відносинах. Оскільки з багатьох питань ми все-таки досягли домовленості.

 – Можна уточнити, з яких саме?

– Наприклад, в Угорщині тепер богослужіння для українців, парафіян греко-католицької церкви, правитиметься рідною мовою. Також буде надано фінансову допомогу Угорщини щодо відкриття дошкільних установ для дітей з української громади.

– Відомо, що одне із ключових питань, яке не раз пору­шувалося, – можливість складання іспитів в навчальних закладах України угорською мовою для представників національної меншини. Цю проблему вдалося вирішити?

– Найімовірніше, така можливість з’явиться для угорців при вступі до УжНУ. Але для цього потрібна постанова Мін­освіти України. Сподіваємося також, що буде ухвалений відповідний закон, аби не повертатися до цієї теми щорічно. Наскільки мені відомо, у Верховній Раді готується проект нового закону про освіту – і там, маємо надію, врахують і цю можливість. Що стосується шкільних тестів, то випускники угорських шкіл цього року зможуть їх складати рідною мовою. Але повторюся: потрібні зміни в українському законодавстві, щоб закріпити ці домовленості.

Про Притисянський йдеться давно

– У нашій пресі також обговорювали результати засідання українсько-угорської змішаної комісії, де вперше не був підписаний договір між делегаціями. Каменем спотикання стало питання про створення Притисянського територіального округу на Закарпатті?

– Так, це питання було важливим. Саме щодо нього не вдалося досягти згоди. Хоча слід одразу зауважити: Угорщина ніколи не висувала ніяких територіальних претензій до України. Тому створення такого округу також не має до цього стосунку, незважаючи на ряд публікацій в пресі, які стверджують протилежне.

Це питання порушується не вперше. Угорська сторона пропонує тільки такі варіанти вирішення, які не суперечать і не виходять за рамки українського законодавства.

– Яка головна мета такого округу?

– На Закарпатті є деякі проблеми у сфері культури та освіти. Наприклад, у селі Шаланки (Виноградівщина) нещодавно скла­лася неоднозначна ситуація. Методистка з управління освіти при перевірці побачила в одному з класів стенд угорською мовою. Різка негативна реакція з її боку  спровокувала конфліктну ситуацію... Представники КМКС кажуть, що подібні випадки у сфері освіти набагато легше вирішити саме територіальній громаді.

– Але згаданий епізод, напевно, не надто значний, щоб вплинути на політичні питання.

– Можливо, конфлікт дрібний. Але такі випадки впливають на роботу навчальних закладів, де навчаються діти з угорських сімей.

– Якими можуть бути наслідки того, що договір так і не вдалося підписати?

– Сподіваюся, що все, зрештою, вирішиться позитивно. Протокол буде підписаний, попередня домовленість про це вже є.

– З’явилася інформація, що офіційний Будапешт зацікавлений у тому, щоб до українського парламенту пройшов представник угорської громади.

– Така зацікавленість є. Тому й було висунуто пропозицію щодо створення Притисянського територіального округу на Закарпатті, де проживає більшість угорського населення України. Це не новина. Адже такий 72-й виборчий округ існував до 2002 року, завдяки чому представника угорської громади було обрано до Верховної Ради. За останньою інформацією, Європейський парламент також зацікавився цим питанням...

– А яка головна причина відмови української сторони в розгляді цього питання?

– Було зазначено, що створення округу не в компетенції змішаної комісії.

Угорщина не хоче впливати на  КМКС та УМДС

– Хто саме фінансує угорські культурні товариства на території України?

– В Угорщині є фонд імені Ґабора Бетлена, який асигнує угорські культурні організації за кордоном. Це не має ніякого стосунку до політики – тільки підтримка в галузі освіти, культури, збереження пам’ятників...

– Але на Закарпатті угорські культурні товариства, як-от УМДС та КМКС, з культурних трансформувалися в політичні. Виходить, що Угорщина сьогодні спонсорує саме політичні партії на території України?

– Так, частково маєте рацію – на минулих виборах ці організації виступали як політичні партії. Але в інший час вони займаються тільки питаннями угорських меншин. Можливо, їх діяльність набуває інколи політичного відтінку. Проте, думаю, що це все-таки радше культурні організації, ніж політичні. Так уважає більшість угорців в Україні. Тому моя держава також такої думки.

– Чи планує Угорщина спри­яти об’єднанню цих двох організацій, які сьогодні розкололи угорську громаду на Закарпатті?

– Дійсно, спільно працювати над загальними цілями набагато краще. Але в суспільстві завжди були різні групи з різними інтере­сами. Тому Угорщина не хоче впливати на внутрішні справи цих організацій.

– Яку фінансову підтримку мали угорські організації в Україні минулого року і чи планується збільшення цих коштів 2012-го?

– Близько 170 мільйонів форинтів. Бюджет підтримки не змінився і на цей рік.

– Чому саме КМКС має стосунок до отримання шенгенських віз, інших документів для представників угорської громади?

– Справді, КМКС дістав дозвіл видавати гарантійні листи для отримання шенгенських віз. Також раніше в компетенцію культурних товариств входила видача «Посвідчення закордонного угорця». Цим займалися в УМДС, але фонд, який фінансував організацію, не зумів відзвітувати повною мірою за витрачені кошти. Тому тепер видає такі посвідчення винятково Генеральне консульство Угорщини, а гарантійними листами переймається товариство угорської культури Закарпаття (КМКС).

– Минулого року, на думку лідера КМКС Міклоша Ковача,  СБУ переслідувало закарпатців, які вирішили подати прохання на отримання громадянства Угорщини. Сьогодні таких випадків уже немає?

– Українська й угорська сторони домовилися про те, щоб такого більше не було. Як бачимо, СБУ не займається нині цим питанням.

В Угорщині є закон про нерозголошення

– Багатьох цікавить питання спрощеної процедури здобуття громадянства Угорщини. На жаль, про це дуже мало офіційної інформації українською мовою...

– Закон про громадянство стосується угорців, які проживають у будь-якій країні світу. Якщо на Заході представники угорської діаспори мали можливість зберегти своє громадянство, то на Сході цього зробити не вдалося. Тому наша влада прагне, щоб не існувало жодних перешкод між співплемінниками, ніякої дискримінації. І передусім, щоб громадянство могли дістати ті, хто проживає в країнах, які сусідять із Угорщиною. Тільки 2010 року наш парламент підтримав такий закон. Тепер кожен закордонний угорець самостійно обирає: отримати громадянство чи ні. Угорщина не веде жодної агітації з цього приводу. Все відбувається лише завдяки індивідуальному рішенню кожної окремої людини. Також у законі було зазначено, що Будапешт не надаватиме ніякої публічної інформації про таких громадян. Відповідний закон, що регламентує нерозголошення відомостей, в Угорщині досить суворий. Тому, мабуть, інформації не багато.

– Але це породжує домисли.Питанню набуття громадянства Угор­щини присвячений окремий сайт, у тому числі фран­цузькою, німецькою та англійською мовами. Можливо, є сенс перекласти його й іншими, щоб зруйнувати будь-які двозначності.

– Спасибі за пропозицію, варто подумати.

– На Закарпатті проживають люди, які мають угорське коріння, але не володіють материнською мовою. Вони мають право на спрощене отримання угорського громадянства?

– Знання угорської – одна з вирішальних умов при поданні документів. Але при цьому не по­трібне знання «академічної» мови. У деяких випадках цілком достатньо лише розуміти й уміти висловлюватися угорською. Іноді питання може вирішуватися індивідуально.

 На жаль, неможливо дізнатися про кількість людей, які вже дістали угорське громадянство на Закарпатті. Це якась секретна інформація?

– Це теж пов’язано із законом Угорщини про нерозголошення  інформації. До того ж у закарпатців є можливість подавати прохання про громадянство і на території Угорщини. Тому про цифри говорити складно: ми не отримуємо інформації про кількість таких громадян.

 – У Верховній Раді планують ухвалити закон про сувору відповідальність за наявність у громадян України іншого громадянства. Як офіційна Угорщина ставиться до цього ?

– Так, нам відомо про це. Але оскільки законопроект не ухвалений, то говорити про це поки не варто. Гадаю, він ще зазнає змін. Адже  доведеться вносити поправки до Конституції. Там записано, що в Україні визнається лише одне громадянство, але санкцій за порушення цієї статті не передбачено. Тому уважно стежитимемо за ситуацією.

До того ж, як відомо, в Україні проживає на порядок більше росіян, ніж угорців. І такий закон може створити досить неприємну ситуацію для України. Правда, це тільки моя особиста думка.

– Угорщина нині витрачає величезні кошти для допомоги закордонним співвітчизникам. У період кризи, чи варто розкидатися такими ресурсами? Прості угорці підтримують таку політику держави?

– У Конституції Угорщини сказано, що держава відповідає за всіх угорців, що перебувають за межами країни. Переважна частина громадян Угорщини нічого не має проти цього. Та й більшість країн Європи тримає такий курс.   Звичайно, під час кризи коштів значно менше, але наша національна політика від цього ніяк не змінюється.

Ужгородщина – моя маленька батьківщина

– Пане консуле, які у Вас враження про перебування в Україні?

– Я не можу сказати, що Україна для мене незнайома земля.  Давно вивчаю її історію й політику. Що стосується Закарпаття, то це моя маленька батьківщина – я тут народився – у Галочі, маленькому угорському селі в Ужгородському районі. У рідному селі буваю не часто. Заїжджаю іноді, щоб навідатися на кладовище...

– Хотілося б дізнатися Вашу думку про шанси України стати членом Євросоюзу.

– Угорщина робить усе, аби Україна наблизилася до ЄС. І допомагає в усіх євроінтеграційних питаннях. Але, на жаль, у самій Україні є роздвоєння: частина населення за інтеграцію в Європу, інша – за те, аби бути в складі СНД або в іншому союзі, де домінує Росія. Не секрет, що Москва не завжди дивиться з позитивом на прагнення «меншого» брата. Тому нелегко в Україні проводити подібну політику. Слід зауважити, що Європейський Союз сам сьогодні переживає кризу. І все-таки Європа зацікавлена ​​в інтеграції України, але чи бути в Європі, спочатку мають вирішити самі українці...

– Ви ще займаєтеся журналістикою?

– На жаль, ні. На це просто не вистачає часу. Правда, найближчим часом в Угорщині вийде книга – збірка статей, куди увійдуть мої попередні матеріали. Але, оскільки сам маю стосунок до журналістики, завжди радий спілкуванню з пресою.

– Не з’являлося бажання написати мемуари?

– Це дещо особисте питання. Звичайно, не раз думав, аби описати те, що мені вдалося побачити у  житті. Але поки це лише в планах...

Фото автора

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>