Хотіли як краще

 «Замок» продовжує тему, порушену минулого тижня, – про непорозуміння, яке виникло між міською владою Ужгорода й мешканцями будинку № 3 в Чорноморському провулку. Ішлося про правомірність дій комунальників, котрі зрубали 15-метрову ялинку на приватному подвір’ї за усною згодою 80-річної Олени Повханич, котра там мешкає, але без дозволу її сина, який є співвласником обійстя.

Ситуація набула в Ужгороді широкого розголосу, ось тільки в міській раді переконують: було зовсім не так, як описують син і невістка 80-літньої бабці, і все це не більше, ніж провокація. Зокрема, начальник міського відділу інформаційних технологій та зв’язків із громадськістю Алла Хаятова розповіла, що в останньому кварталі минулого року до муніципальної влади надійшло 7 звернень від мешканців Ужгорода з проханням зрубати на їхніх приватних територіях ялинки. Серед них була й усна заява Олени Пов­ханич з провулку Чорноморського, яку вона подала, подзвонивши 29 листопада в КПЗГ «Агромікс». За словами Алли Хатової, бабуся просила працівників зеленгоспу терміново зрізати аварійну ялинку, яка загрожувала впасти на покрівлю її будинку. Прийти і написати письмову заяву старенька відмовилася через поганий стан здоров’я, тому комунальники діяли лише на підставі її усного звернення.

Вже 1 грудня працівники «Агро­міксу» разом із заступником мера Володимиром Фленьком виїхали на місце й оглянули дерево. Певно, тоді й з’явилася ідея використати його як головну ялинку міста, бо комунальники відреагували на прохання бабусі дуже швидко: вже 7 грудня, після кількох оглядин дерева, яке заважало Олені Повханич, приїхали з потужним 40-тонним краном, який шукали по всій області, і провели цілу операцію зрізання й транспортування дерева на Театральну площу.

«Прибрати таке велике дерево, – розповіла начальник відділу санітарії та благоустрою Департаменту міського господарства Олександра Турянчик, – справа нелегка. Я особисто неодноразово виїжджала на місце, був на обійсті Повханичів і мер, котрий розмовляв із хазяйкою і дістав від неї усне підтвердження того, що вона не тільки дозволяє, а навіть просить зрубати ялинку, бо гілки, які лежали на шиферній покрівлі, вже деформували дах.

Ураховуючи будівельні норми, відстань від дерева до будинку та велику зелену масу ялинки, ми дійсно рекомендували його спиляти. До речі, зробити це, а відтак забрати 15-метрову ялинку з подвір’я краном і транспортувати спеціальним автомобілем для негабаритних вантажів коштувало місту понад 5 тисяч гривень. Зазвичай люди нам дякують за таку роботу, чаєм працівників пригощають, а тут…”

Олександра Турянчик і справді показала кошторис на виконання робіт із видалення та встановлення новорічної ялинки. Лише аби зрубати дерево діаметром 40 см, комунальники витратили 1096,28 грн, роботу крану «Краян-40» оцінили у 2000 грн, а монтаж і демонтаж кабельних ліній обійшовся у 780 грн. Ще  ж були залучено гідропідйомник і вантажний автомобіль, усього набігло витрат на 5139, 83 грн. В іншому разі бабуся мусила би сама оплатити перелічене, та з огляду на те, що вона погодилася подарувати ялинку містові, складну операцію  профінансувала міська влада.

Як пояснила Алла Хаятова, у тому, що старенька віддала дерево в подарунок, ніхто з міської влади до останнього часу й не сумнівався, адже жодного разу відповідальні за це чиновники не мали з Оленою Повханич роз­мови про гроші. Виявляється, у комунальників є нормальною практикою виконувати такі заяви лише на підставі усного прохання, тому вони й не подумали взяти в бабусі письмову згоду на зрізання дерева. Не підозрювали чиновники й про існування сина бабусі Анатолія Повханича, котрого, як стверджують, жодного разу не бачили на обійсті. Тим більше не відали, що земля, на якій зростала ялинка, за законом, належить саме Анатолію, адже бабуся жодного разу не згадувала, що вона не є одноосібною власницею ділянки й будинку у провулку Чорноморському.

«Це стало для нас добрим уроком, – підсумувала своє бачення цієї історії начальник відділу санітарії та благоустрою Департаменту міського господарства Олександра Турянчик. – Відтепер перевірятиму всі документи й акти на землю перш ніж дати погодження на таку операцію». Тим не менше міська влада вважає дії комунальних служб цілком виправданими і не збирається відшкодовувати синові бабусі Анатолію Повханичу 50 000 грн, які той вимагає як компенсацію за дерево.

Як розповіла Алла Хаятова, у січні управління праці та соціального захисту населення виділило Олені Повханич 500 грн  матеріальної допомоги, але син і невіст­ка літньої жінки продовжують шантажувати міську владу. Також речниця мера заявила, що не виключає політичної складової цього інциденту, тобто, що хтось використовує історію з ялинкою, аби спрямувати це на шкоду репутації міського голови Ужгорода.  «Якби бабуся хоч раз натякнула, що хоче отримати за ялинку гроші, її звернення, безперечно, розглянули б, – підсумувала Алла Хаятова, – але старенька сказала комунальникам, що сама готова заплатити їм, аби лише ті прибрали з її подвір’я величезне дерево. Дивує й позиція її рідних, котрі в першій заяві вимагали 5 тисяч гривень, але потім власноруч виправили суму на вдесятеро більшу, що свідчить про їхні наміри дістати не відшкодування, а великі гроші».

Наразі питання правомірності дій комунальних служб відкрите. Триває перевірка у міській прокуратурі, син та невістка бабусі вже готують дальші звернення, а речник мера Алла Хаятова каже, що в міській владі не виключають можливості подати на незгодних Повханичів до суду на відшкодування вартості робіт із видалення дерева.

На запитання «Замку», якою ж була доля головної новорічної ялинки міста після новорічних свят (адже її можна було продати на дрова й тим самим віднайти кошти бодай частково перекрити суму, яку вимагають колишні власники дерева), у міській раді відповіли, що вона таки пішла на дрова. От тільки їх як матеріальну допомогу безплатно роздали малозабезпеченим ужгородським родинам, які використовують пічне опалення й під час нещодавніх холодів масово зверталися до міської влади з відповідним проханням.

Будьте першим, додайте коментар!

Залишити відгук