Віктор Балога: Янукович повторює стратегічну помилку Богдана Хмельницького

Про сімейні плани в політиці, новий уряд Азарова, Митний союз і співпрацю з владою Віктор Балога розповів в інтерв’ю «Главкому».

– Вікторе Івановичу, в парламент пройшли два ваших брата – Павло Балога і Василь Петьовка. Ви з Петьовкою стали позафракційними, а Павло – вступив до фракції Партії регіонів, а через день заявив про вихід з неї. Можете пояснити чому так сталось?

 
-– Про деякі речі можу розповісти, а про деякі поки що ні. Хочу, щоб ви чітко розуміли – в парламенті не потрібно оцінювати, чи ти брат, чи ще якийсь родич. Тут всі рівні, особливо, якщо обираєшся по мажоритарці.
Що ж до Павла? Я хотів би цю тему забути і щоб її забули. Особливо в Партії регіонів. Не хочу зараз нікого звинувачувати, але вчинок Павла – це самозахист. Якщо інша сторона буде ініціювати ескалацію даного питання, тоді будемо деталізувати.

– Очевидно, що ви не плануєте пов’язувати своє парламентське життя з ПР…
– До березня подивимося, як працюватиме парламент та який визначать для країни основний напрямок розвитку. Для мене це Європейська Унія. Тим політичним силам, які будуть відстоювати підписання Угоди про Асоціацію з Брюсселем, я буду симпатизувати й з ними співпрацювати.
– Що має статися до березня? Невже зараз не зрозумілі для вас позиції сторін?
– Поки що вони не визначені. Найближчі три місяці покажуть, хто чим дихає й хто на що здатен в цьому парламенті, і Партія регіонів, і опозиційні фракції. Я маю на увазі три дійсно опозиційні фракції, комуністів я до них, зрозуміло, не зараховую.

– Ви кажете про європейську інтеграцію, але в останні місяці, ще при вашій роботі в уряді, Президент та прем’єр-міністр заговорили про інтеграцію з Росією й Митним союзом. У відповідь ЄС пом’якшує позицію до України. Митний союз – це залякування Європи чи реальні плани Януковича?
– Звичайно, іде політична гра навколо теми Митного союзу з боку України, Росії та ЄС. Росія бачить нас своїм партнером, бо без України неможливо відновити Радянський союз. Це начебто усвідомлює керівництво України. Головне, щоб ця політична гра в кінцевому результаті завела нас до Брюсселю. Україна має дотримуватись цінностей, які там продукуються – верховенство права та неупередженість судів передусім. У справді європейськоспрямованої країни не може бути політичних в‘язнів. Захід чітко каже, що допоки ми не випустимо Тимошенко і Луценка, з нами не говоритимуть. Цю проблему треба зняти.
ЄС посилає сигнал Януковичу – нас там ще чекають. Європа йде нам назустріч – це хороша позиція і я її підтримую: щоб зараз не нагнітати ситуацію, взяти нас з усіма проблемами, а потім по черзі їх знімати. Однак, нагадую, Тимошенко та Луценко повинні бути на волі.
– Президент 18 грудня має їхати в Москву, щоб там підписати якісь доленосні для стосунків з Митним союзом документи. Там будуть ухвалені важливі рішення?
– Чого хоче Президент? Якщо він хоче бути в Європі й стати людиною, яка привела Україну в ЄС, то його ім’я золотими літерами запишуть в історію. Якщо Президент хоче підписати Переяславську угоду – 2, стати й повторити стратегічну помилку Богдана Хмельницького, то це вже ми проходили. Я вважаю, що Віктор Янукович добре подумає, чи потрібно це робити. Що ж до того, що він там підпише? Одна справа поставити свій підпис під торгово-економічними угодами, а інша – під політичними. Не вірю, що Президент в Москві підпише політичну угоду.
– Ви нещодавно варилися у владному котлі, як бачите ситуацію і відсотковому співвідношенні – в якому союзі у нас більше шансів опинитися на даний момент?
– Особисто ви де хочете бути – в Митному союзі чи ЄС?
– ЄС…
– В тому ж і справа, що дорогу треба давати молодим. І у мого сина така ж позиція. Молодь є рушійною силою будь-якого прогресу. Ніколи люди, яким за 60 років, не будуть якісно й активно працювати, як ті, кому від 25. Сьогодні більшість молоді хоче бути в Західному світі і Президент на це повинен зважати.
В ЄС хоче більшість всього населення України. Статистика була б ще кращою, якщо б уряд провів роботу в цьому напрямку. В попередньому кабміні Азарова та й в тому, який зараз буде, хто з міністрів говорив про європейський вектор? Балога.
– Почекайте, Хорошковский й інші…
– Ще Хорошковский, Порошенко. Але повинен бути системний підхід. Президент має визначитися, що ЄС – це наша мета і дати доручення міністрам розвивати цей напрямок.

– Тобто, до сьогодні команди йти в Європу міністри від нього не чули?
– Якщо б давав такі доручення, то про ЄС говорив би не тільки Балога з Хорошковським та Порошенком.

– Говорите ніби правильно про молодь, але реальність інакша – Президенту 62 роки, Миколі Азарову на днях виповниться 65, спікеру Рибаку – вже 66. Ви ще досі вірите, що ці люди можуть вести Україну в ЄС?
– Я з повагою ставлюсь до Володимира Васильовича Рибака. Проте я не голосував за нього. І в цьому немає політики. У Партії регіонів є більшість і вони можуть обирати керівників державних органів без проблем. Проте – мали дати дорогу молодим.
– Вам «пропонували» голосувати за прем’єра?
– Я із самої західної точки України – погано сприймаю «підказки».
– В колі братів узгоджували ці голосування?
– Ні.
– Чому Петьовка й ваш брат Павло зайняли іншу позицію, ніж ви й проголосували за Рибака?
Щодо Петьовки. Пам’ятаєте, в 2003 році події в Мукачево. Тодішній глава Адміністрації Президента Медведчук провів неконституційний указ Президента, яким зняв Петьовку з посади мера Мукачево. А на захист Василя став тодішній народний депутат Володимир Васильович Рибак. Вибачаюсь, але як Петьовка міг не проголосувати за Рибака? Це вже чисто людські стосунки. Ці взаємини є причиною голосування і Павла.
Давайте подивимося ширше. Василь Петьовка щось винен Партії регіонів? Ні. Так само я нічого не боргую опозиції. Нам на виборах опонували і ПР, і опозиція. Ми нікому нічого не винні, окрім Бога. Себе я зараз бачу не в опозиції чи в більшості. Українці повинні повірити в здатність Верховної Ради стати незалежною гілкою влади спроможною ухвалювати самостійні рішення.
– Про що свідчать бійки в парламенті в перші ж дні роботи нового скликання?
– Чим більше людей із власною позицією та потужним темпераментом в парламенті, тим самостійнішою буде Верховна Рада. Якщо є протистояння, то є якесь життя. Коли ж рішення приймається підкилимно поза парламентом, то це віддає нафталіном.
– Побиття й вигнання з сесійної зали Табалових вам сподобалось?
– Я аплодую таким діям. Аплодую тому, що, побачите, далі «тушок» буде ще більше, але це для них буде уроком. Вважаю, якщо Яценюк зробив помилку, а Табалови – це його фронтовики, то він має довести справу до кінця – забрати у них мандати. Якщо він цього не зробить, то хай іде й курить бамбук, а не керує фракцією. Якщо вони комусь платили за місця в парламенті – хай повернуть їм кошти.
А поки що Табалових лише вигнали з голосувань, але це ще нічого не значить. Вони знову зайдуть й будуть сидіти десь позаду.
– Майбутні «тушки» злякались?
– Давайте визначимось, хто такі тушки. Самовисуванців називати тушками не можна. Вони нікому нічого не винні. Ті ж, хто обирався під партійними брендами, а потім захочуть зрадити, то вони серйозно задумались після інциденту з Табаловими.
Проте я не розумію, навіщо було Партії регіонів створювати цей прецедент, якщо у них і так є більшість.
– Що ж треба було робити регіоналам, якщо комуністи дуже дорого коштують?
– Регіонали зобов’язані були провести консультації з всіма політичними силами, окрім комуністів, бо вони минуле. Партія регіонів мала зробити широку коаліцію з фракціями «Батьківщини» чи «Удару», а може і «Свободою». При цьому, уряд мав бути за Партією регіонів, а посада спікера – за опозицією. Тоді б ми розуміли, що будуємо єдину державу.
– Такий сценарій на фоні останніх двох років виглядає фантастичним. Ви про нього серйозно говорите?
– Вибачте, слабкий має подати руку сильному, чи навпаки? Треба поступатись на користь слабкого. Тому Президент мав запросити опозицію й сказати, що з комуністами не консолідуватиметься. Якщо б була широка коаліція з опозицією, то тема євроінтеграції була б вирішена. Ми б рухалися в Європу, а не відкочувалися назад.
– Коаліція з опозицією виглядає нереальною, самі згадували Тимошенко, у Президента не було виходу, крім союзу з комуністами…
– У Президента завжди є вихід. Якщо він ініціює широку коаліцію: спікер від опозиції, а прем’єр від влади – ми рухаємось. Із проблемами, із непорозуміннями, але буде якісний рух, а не ухвалення рішень, як на партгоспактиві. І шкода, що Президент цим не скористався.
– Після того, як «Беркут» «зробив» вибори, опозицію б з’їли за союз з ПР…
– Вибори були ганебними і недемократичними. Але всі це вже проковтнули. Є сформована Верховна Рада, треба зробити висновки, щоб такого не повторювалося, перегорнути сторінку й забути.
Будувати цю державу могла і може тільки широка коаліція. Але навіть попри все, головним завданням опозиції в цьому парламенті я бачу, щоб на кожному засіданні спонукати владу якомога швидше підписати Угоду щодо Асоціації з ЄС. Просити країни ЄС це зробити зі свого боку. Чим швидше підпишемо документи, тим скоріше почнеться рух, отримаємо безвізовий режим й більше громадян України побачить Європу й порівняє життя там і тут. Це змінить громадську думку, особливо на Сході і Півдні країни.
– Як вам вдалось так швидко налагодити нормальні стосунки з Партією регіонів після тієї запеклої боротьби з регіоналами на виборах в Закарпатті? Ми бачили, як у Павла Балоги забирали перемогу на окрузі. Але потім регіонали відступили. Можливо, це було зроблено в обмін за зобов’язання вступити у фракцію ПР. Після всього цього ви одразу готові протягнути їм руку…
– Питання не в мені. Якщо будемо будувати стосунки на конфронтації, суспільство цього не зрозуміє. Треба вміти прощати. Якщо я сказав, що не піду працювати у владу бо не бачу прогресу у русі до Європи, не означає, що радикально не сприймаю навіть позитивне зроблене Партією регіонів .
А те, що у нас були війни на Закарпатті з місцевими регіоналами, то хіба можна повірити, що вони проводилися без санкції із центру. Не ми їх організовували і не на нашій це совісті.
– Ви працювали у цій владі в першому уряді Азарова за президентства Януковича. Наскільки другий уряд Миколи Яновича буде іншим?
– Може кілька облич зміниться. Другий Кабмін Азарова нічим не відрізнятиметься від першого, якщо не буде завдання рухатись на Захід. Я відразу відчую це в риториці міністрів, глави МЗС, першого віце-прем’єра.
Не кажу, що нам не треба працювати з Росією. З нею потрібно жити мирно і співпрацювати. Але, вибачте, не можна сидіти відразу на двох стільцях. Якщо не буде визначений зовнішній вектор, не буде ніякої різниці між урядами. Міністри нічого стратегічного не вирішують.
– Не може бути, щоб ви нічого не вирішували. Мали ж мати якийсь вплив на керівництво?
– Доносив свою позицію, дозволяв собі власну думку. Латав дірки по всій країні, де виникали надзвичайні ситуації. Повноважень для цього було достатньо, чого не скажеш про технічне оснащення як МНС, так й інших відомств. В моді – лом та лопата.
– Пропонували зберегти посаду?
– Так, я відмовився.
– Яка з груп у владі навколо Януковича захищає європейський вектор?
– В першій лінії вже жодного. Був Хорошковський, але його відставка красномовно говорить сама за себе. Немає поступу до Європи – немає аргументів залишатися Хорошковському в уряді як відповідальному за євроінтеграцію. Ще й без жодних повноважень.
– До речі, минулого року вся країна сміялася з намагань влади слідом за Росією відмінити перехід на зимовий час. Тоді дехто стверджував, що Янукович намагався догодити Росії при торгах за ціну на газ. Ви вже не міністр, розкажіть, звідки тоді взялася ця тема?
– Ви не повірите, але ігри з часом пішли від маразму деяких людей. 85% України лежить в другому часовому поясі, Закарпатська область лежить в першому й частина Донецької та Луганська області – в третьому.
Деякі проросійські розумники при владі заявляли:«Украина же сближается с Россией, нам надо, чтобы не было разницы между Киевом и Москвой, надо большую разницу с Западом».
Я побачив, що це чиста політика. Зайшов до Азарова. Він зібрав нараду, на яку були запрошені академіки Академії наук. Вони були одностайні – прив‘язувати визначення українського часу під російську кон’юнктуру може тільки дурень.
– Ми згадували Арсенія Яценюка. У нього ще є шанс стати лідером опозиції?
– Доволі проблемний.
– А Кличко?
– Він повинен втримати фракцію та бути послідовним. Якщо це йому вдасться, то перспективи можливі.
– В кого з них кращі шанси на 2015 рік?
– Рано ще говорити про шанси на 2015 рік. Варто не думати про президентські вибори рік, або, принаймні, не говорити. В країні досить складна економічна ситуація. Потрібна бути консолідація, а не «дельож» примарної президентської булави.
– В цьому контексті можна згадати Петра Порошенка. Які у вас з ним стосунки були в уряді?
– Хороші, давні й приязні.
– Вели з ним переговори про спільну групу, поки не змінили регламент і не збільшили мінімальну її чисельність до 32 людей?
– Я ніколи не поспішаю. Ні з ким і ні про які групи не вів та не веду розмови. Я взяв для себе три місяці для оцінки ситуації в парламенті.
– Ваш давній затятий «друг» Віктор Медведчук….
– Не хочу про нього говорити…
– Але ж це має безпосереднє відношення то Митного союзу та ЄС. Нещодавно ухвалили закон про референдум, який відкриває шлях до Митного союзу в обхід парламенту. Медведчук причетний до ухвалення цього закону, це його гра?
– Думаю, що реклама «Українського вибору» та закон про референдум пов’язані. Головний фігурант «Українського вибору» в цьому питанні співпрацює з нинішньою владою. Це вже спільний продукт.
– Тобто, Медведчук вже веде гру разом з Януковичем? Історія, що Президент не терпить Віктора Володимировича вже не актуальна?
– Зрозуміло, що коли стільки реклами по всій країні, то це не просто так. Закон про референдум – спільний продукт Медведчука та влади. Якщо вони хочуть законом про референдум створити новий СРСР – українці цього вже не проковтнуть.