Церква зі швабликів. Закарпатський школяр творить із сірників усілякі споруди

Надія Вишневська, "Старий Замок"  20 грудня 2012 17:00  131026536 027110
Церква зі швабликів. Закарпатський школяр творить із сірників усілякі споруди

Зі звичайнісіньких сірників 16-річний Іван Візічканич із  Олександрівки на Хустщині «будує» хати, альтанки, церкви і навіть традиційні японські обійстя. Хлопець – справжня гордість села. Умілець хоч і не може похвалитися величезною колекцією, зате його роботи експонуються в сільському музеї, а  купити рукотворні швабликові шедеври в нього хочуть і з-за кордону. 
Жодного цвяха Іванко не використовує. Купує сірники, обрізає їм голівки й починає «будувати». Спершу розробляє макет споруди, креслить схему – й нумо творити. 
Шваблики змащує клеєм ПВА, прикладає один до одного в кілька рядів і чекає, доки виріб висохне. Якщо треба, вирізає з дерева потрібні деталі, використовує зубочистки. Замість вітражів наклеює на вікна кольоровий бісер, а Божі образи роздруковує на папері. Аби робота надовго збереглася, покриває її лаком. На один його шедевр ідуть сотні чи й тисячі дерев’яних паличок.
 А почалося таке не­звичне хобі три роки тому. Однокласнику Іванка батько передав із Москви сірники й книгу про те, що можна з них зробити. Той виготовив невеличку хатинку. «У тій книзі все сказано-показано було, – розповідає хлопець, – інструкції, готові схеми. Тільки купуєте сірники й вибираєте величину, яку хочете. 
От я й подумав: а ну й собі таку книжку куплю і спробую із сірників щось зробити. 
Вправлятися з отим ніде не вчився, але захопило дуже».
Нині зі швабликів Іванко уже змайстрував кілька альтанок, капличок, будиночків, дачі, корабель і традиційну японську оселю. Є в нього вдома навіть сірникова хатка на курячих ніжках. До вподоби хлопцю ліпити й закарпатські святині. Міні-копію церкви Святої Параскеви, яка височіє в рідній Олександрівці, він робив із місяць-два. Приблизно стільки ж часу, каже, йде на інші витвори. 
 Наразі вдома зі своїм другом молодий умілець зводить ту ж таки церкву Святої Параскеви. Утім від своєї сірникової попередниці вона дещо відрізняється за розмірами. Іванко каже, як закінчать роботу, буде в селі й півтораметрова копія храму зі швабликів. «Уже майже готова. Лишилося тільки купол звести», – тішиться він.
Хлопець якраз учиться в 11 класі й надалі планує вступати до вишу та вчитися на архітектора. Швабликів закидати не хоче, навпаки, запевняє, що буде вдосконалювати своє вміння. Зауважує: із сірників можна змайструвати різноманітні вироби – від простих одноповерхових будиночків до багатоярусних палаців. А оригінальне захоплення кишеню суттєво не спустошує: все потрібне приладдя не дороге й відшукати його можна всюди.
«Це делікатна робота, витримку треба залізну мати, – зауважує Іванко. – Люблю майструвати з сірників, можу цілий день просидіти за цим заняттям, коли є час і як нічого вдома робити та уроки готові. Схему вже з голови беру, малюю – і так беруся клеїти. Як почав з долу, так до самого верху сірник до сірника ліплю».
Іванко скромний: вважає, для повноцінної виставки ще робіт у нього не назбиралося, та й, мовляв, замалий для дорослих експозицій. Чотири його шедеври нині можна побачити в сільському музеї в Олександрівському будинку культури. Втім знайшлися туристи, які так уподобали вироби умільця, що захотіли купити в хлопця сірникову церкву за 200 доларів. Були й такі, що вже розміри давали, аби хлопець на замовлення будиночки поробив, мовляв, більше готові платити. Іванко ж наразі думками лише в навчанні: каже, часу на сірникові забавки наразі бракує. 

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>