Погодний антирекорд: «Кубок Закарпаття» не відбувся

Ростислав РОГОЖА , Старый замок  4 серпня 2012 12:29  17318243 018742
Погодний антирекорд: «Кубок Закарпаття» не відбувся

 Можна лише уявити розчарування прихильників повітряного виду спорту (парапланеризму), котрі нещодавно завітали до села Пилипець на Міжгірщині. Їхнє захоплення безпосередньо залежить від погоди, але навіть досвідчені учасники в унісон заявляють: такого, мовляв, ще не було, аби чотири дні поспіль вітри і дощиська перешкоджали стартам. На жаль, цього року «Кубок Закарпаття» в кількох номінаціях так і не розіграли.

Про це та про розвиток парапланеризму в Україні й Закарпатті, зокрема, ми спілкувалися із головним суддею змагань, львів’янином Леонідом Сніцаруком.

− Часто так буває, що погода зводить нанівець усю підготовку?

− Погода дуже непередбачувана, і парапланеристи вже до цього звикли. Але щоб зовсім змагання не відбулося – такого не пригадую. Крім того, переважно Закарпаття в цьому плані прихильне до нас. Позаторік із запланованих 7 днів ми літали аж 9, адже погодні умови були до нас прихильними. Минулоріч усе склалося не так ідеально, але все ж із 7 днів 4 були погожими.

− Чому на теперішньому Кубку не було жодного старту – невже за 4 дні бодай на кілька годин негода не заспокоювалася?

− Уявіть собі! То вітер був такий, що з ніг збивав, то грози періщили, а іноді те й інше вкупі! Звичайно, були моменти «просвітління», але ми не хотіли ризикувати. І так маємо нарікання, що це не вельми безпечний вид спорту…

− А вони мають дещицю правди? Адже навіть у Закарпатті фіксували випадки падінь і травм парапланеристів…

− По-перше, відзначу, що наш вид спорту не вважається аж надто екстремальним чи травматичним. Принаймні, він не більш небезпечний, ніж альпінізм чи мотокрос. По-друге, погану репутацію нам робить другий вид парапланів (який входить до федерації парапланерного спорту) – парамотори. Це моделі парапланів із моторами, які розвивають більшу швидкість і мають вищий рівень небезпеки. Саме у цьому виді часто бачимо заборону на польоти через інциденти.

− І все ж, багато випадків, у нас зокрема, коли падають і травмуються парапланеристи без моторчиків!

− За кілька років це лише лічені випадки! І жодного б не сталося, якби спортсмени дотримувалися техніки безпеки. Торік упав хлопець на День Пилипця, котрий без належного досвіду на малій висоті (200 метрів!) вирішив похизуватися на публіку акробатичними прийомами. Акробатика взагалі дозволена лише над озерами й на великій висоті, щоб невдача не призвела до болючого падіння. Ще один інцидент із зіткненням на Закарпатті двох досвідчених парапланеристів завершився без серйозних травм, адже все проводилося на відповідних висотах і спортсмени встигли розкрити запасні парашути.

− Яка саме техніка безпеки у цьому виді спорту та як її підвищити, які заходи на змаганнях спрямовані на це?

− По-перше, спортсмени літають в шоломах, у хорошому взутті (яке б фіксувало ступню), спеціальних рукавицях та окулярах, мають запасний парашут. По-друге, на кожному змаганні при поданні документів на реєстрацію ми присвоюємо спортсменові відповідний рівень майстерності (5 рівнів + інструктор та експерт!). І, відповідно до рівня, парапланеристу дозволено виконувати ті чи інші маневри. Крім того, на старті завжди чергують рятувальники та лікарі на «всюдиході», адже саме на початку в спортсмена можуть виникнути найбільші проблеми. Тут хотів би подякувати Міжгірській РДА та голові Волівця Василеві Панасовичу за забезпечення рятувальників і медицини, а також організації «Рідне Закарпаття» за призи.

− Повернемося до спортивної складової. Скільки подіб­них турнірів є по Україні та яке місце займає закарпатське змагання?

− Загалом в Україні 5 таких турнірів: Кубок Дністра, Кубок Донбасу, Кубок Криму, Кубок Закарпаття та Кубок Коктебеля. За підсумками всіх змагань визначається  абсолютний переможець Ліги України… Крім того, проходить окремо чемпіонат України. Щодо закарпатського змагання, то воно одне з найкращих як із представництва, так і з організації, зокрема завдяки старанням федерації, львівського клубу «Кумулюс» та ваших чиновників.  Навіть тепер, коли турнір постійно відкладався через погоду, учасники із Литви, Латвії, Білорусі, України, Росії (загалом 65 учасників, що є рекордом для нашого змагання! − Авт.) не нудьгували. Адже їм запропонували хорошу культурну програму з розвагами та екскурсіями.

− Чи активно закарпатці беруть участь у всеукраїнських етапах, скільки їх і який їхній рівень, на вашу думку?

− На Закарпатті парапланеризм в останні роки почав розвиватися стрімкіше. Але щодо активності, то вона бажає бути кращою. Звичайно, можна зрозуміти, що для більшості цей вид спорту є лише хобі, яке суттєво б’є по кишені. Тож витрати ще й на поїздки Україною – це занадто. З іншого боку, якщо спортсмен хоче досягнути певних висот, слід брати участь не лише на домашніх етапах і тренуватися в різних умовах. На Закарпатті є чимало тих, хто займається парапланеризмом. Хтось співпрацює з нами, хтось вариться у власному соку, хтось більше сприймає це як вид заробітку, бізнес для туристів… Так чи інакше, до 2012 року лише Андрій Шмельов ставав призером Кубка Закарпаття.  

− Скільки треба вчитися, аби показувати хороші результати? І взагалі, як проходять змагання, в чому спортивна складова?

− Для кожної людини це індивідуально. Якщо ви добре орієнтуєтеся в просторі та маєте хорошу загальну фізичну підготовку, то за один сезон можна на міжнародну арену вийти. Щодо змагань, то вони проходять у відповідності до так званих «виставлених завдань». Це політ або перегони за мінімальний час за заданим маршрутом; політ за «трикутним» маршрутом; політ на відкриту дальність по прямій або через ППМ; політ на дальність до цілі; політ на дальність до цілі з поверненням. У кожному виді польоту свої завдання, техніка й визначення переможців.

− І на завершення. Що потрібно для кращого розвиту парапланеризму в нашій країні?

– Наш вид спорту дуже романтичний і динамічний. Завдяки йому можемо привернути багато молоді до здорового способу життя. Однак більшість витрат лягає на плечі спортсменів, а це дуже недешево («СЗП» нещодавно писав про вартість такого хобі як параплани. – Авт.). Національна федерація хоч і визнана на рівні міністерства, але лише у 2001 році держава виділяла кошти на поїздку на 2 світові авіаційні ігри. І це при тому, що Україна не мала би пасти задніх у парапланеризмі. Але за відсутності постійної практики не можемо конкурувати з провідними країнами. Бо їздимо на змагання, лише якщо знайдемо хоч якихось спонсорів…

 P. S. 17-19 серпня у Пилипці відбудеться 4-ий «Кубок Боржави» з одного з видів парапланеризму «на точність приземлення».

Читайте також

У небі на одному крилі
У небі на одному крилі
18743331 044049
13 серпня 2013 13:34
У небі на одному крилі (ФОТО)
У небі на одному крилі (ФОТО)
16143325 144041
13 серпня 2013 13:01

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>