Гімалаї схожі на… наш Свидовець - Ужгородка Світлана Черняхова побувала у найвищих горах світу

Наталія Тернавська, Старий замок  9 вересня 2012 12:17  21720463 020977
Гімалаї схожі на… наш Свидовець

Побувати у Гімалаях – найвисотнішій гірській системі планети – напевне, бажання кожного, хто хоча б трохи цікавиться активним відпочинком та горами. Ужгородці Світлані Черняховій, інструктору з йоги, таке бажання цілком нещодавно вдалося втілити в життя. Цього липня вона мала нагоду разом із представниками інших міст України, а також країн-сусідок здійснити трекінг-подорож Гімалаями.
 Зустрічі із горами передували авіаперельоти, кілька днів акліматизації, екстремальні переїзди гірськими серпантинами – в Індії найвищі гірські дороги у світі.

Індійська демократичність

– Які цікавинки, звичаї чи порядки з життя місцевого населення вразили або здивували найбільше?

– Напевно, Делі. Це місто контрастів. У центральній його частині правил дорожнього руху, у нашому розумінні, просто не існує. Кожен їздить так, як хоче та вважає за потрібне. Іноді це просто схоже на якісь перегони на виживання. Бокові дзеркала на багатьох авто відсутні, бо потік машин дуже щільний. І при цьому аварій, як мені здалося, значно менше, ніж у нас.
 Що ж до пішоходів, то з ними теж не все звично як для нашого, європейського, сприйняття. Наприклад, багато людей там просто ночують на вулицях – на траві або й на асфальті. Ми з друзями навіть жартували, що через такий сприятливий клімат індійці геть розлінувалися, адже в них нема необхідності будувати житло чи навіть винаймати його.

Здивували продуктові ринки. Якість харчів там далека навіть від «задовільної», часто над базаром стоїть задушливий сморід зіпсованих овочів. При цьому ціни, наприклад, на яблука чи банани практично такі ж, як у нас. До речі, з індійською екзотикою слід бути дуже обережними. Від незвички легко зіпсувати собі шлунок.

– Приблизно яку відстань ви подолали в горах?

– 60-70 кілометрів за 8 днів. Це лише здається, що небагато. Насправді на такій висоті відстань і час переходу сприймаються зовсім по-іншому. Через те, що повітря розріджене, будь-які фізичні навантаження даються зі значними зусиллями. Раніше я не дуже розуміла, коли мені розповідали про Гімалаї щось на кшталт: мовляв, після кожних десяти зроблених кроків потрібно хвилину-дві відпочивати, віддихуватися. Маючи досвід гірського трекінгу в Карпатах, я це сприймала дещо скептично: ну що таке 10 кроків? Проте в Гімалаях довелося усвідомити все на власному досвіді.

– Наскільки серйозною має бути фізична підготовка для того, щоб людина могла вирушити в таку подорож?

– Основне – ви­тривалість. І обо­в’яз­ково – поперед­ня акліматизація на висоті 3500 та 4500 мет­рів. Адже навіть уже досвідчених і з доброю фізичною під­готовкою людей го­ри можуть «не пустити». Так сталося цього разу з нашими друзями-львів’янами, які прилетіли пізніше, не пройшли акліматизаційний період і змушені були повернутися через стан здоров’я. «Гірська хвороба» несподівано може розвинутися навіть у тих, хто вже робив висотні сходження. Вона непередбачувана. Кілька днів на висоті, які здаються «безцільно втраченими» просиджуванням на місці, насправді здатні позбавити від жахливого головного болю, нудоти, слабкості, шлункових розладів та багатьох інших симптомів «гірської хвороби». Тому такими важливими є акліматизація та йогівські практики. На мою думку, це таке собі очищення на всіх рівнях – фізичному, ментальному та духовному. І тоді вже Гімалаї готові прийняти людину для подорожі своїми вершинами.
 

Чарівне слово «джулей»

– Що найбільше здивувало в горах?

– Те, що Гімалаї часом дуже нагадували наш… Свидовець! Я, коли їхала, чомусь уявляла їх якимись більш суворими, засніженими… Проте на тих (хоч і досить серйозних) висотах, де ми подорожували, тільки іноді вранці пролітав сніг. Ладакх – найхолодніша пустеля світу. Дуже сухий клімат, бідна рослинність. Однак нижче, вздовж річок, зеленіють невеличкі оазиси. До речі, там же паслися гімалайські отари овець. Також ми бачили вкритих довгою шерстю гімалайських яків.

– А чи багато туристів у Гімалаях?

– Дуже. Ми зустрічали представників багатьох країн. Одного разу навіть розговорилися із літньою сімейною парою з Італії. Дідусь із бабусею, років так під 70, були в Гімалаях разом ще в молодості і тепер знову з маленькими рюкзаками приїхали пригадати ту свою давню подорож.

– Яких нових екзотичних слів навчилася за час подорожі?

– Найбільш універсальне вивчене мною слово – це тибетське «джулей». Так у горах усі віталися, прощалися, бажали смачного, успіхів, гарного дня тощо. Чарівне слово!

Гімалаї схожі на… наш Свидовець   (14-2)

Читайте також

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>