На самому заході Криму, ховаючись від спеки, безкраї степи скочили в прохолодне море. Мис Тарханкут не дарма називають кримським кінцем світу — пласкі береги круто обриваються молочними скелями у глибокі води.
Поїзди-автобуси — і нарешті стежка стелиться майже краєчком скель. Зліва — степ, справа — море. Споруджений майже зо два століття тому, 42-метровий маяк грізно попереджає: то військовий об’єкт Російської Федерації. За кам’яною Черепахою біліють вапнякові Малий і Великий Атлеші. У товщі цих 30-40-метрових виступів — гігантські арки, крізь які пропливають човни. Ще з античних часів тут ховалися пірати й контрабандисти і саме тут колись відзняли радянські «Людину-амфібію» та «Піратів ХХ століття». Є на Тарханкуті й унікальна підводна галерея — «Алея вождів». Дайвери-ентузіасти знайдені на звалищах бюсти партійних лідерів та письменників СРСР перенесли на глибину 12 метрів. Отак і відпочивають собі нині в морі Ленін, Кіров, Пушкін, Єсенін, Блок, Маяковський… Такого підводного музею, кажуть кримчани, нема ніде у світі.
Виявилося, відпочивати на Тарханкут народ їде зусібіч, тож колись непідкорена диковинка зовсім «скурортилась» — узбережжя захрясло людьми, на Атлешах будують відпочинкові бази… Воду, молочні продукти, пиріжки й туалетний папір розвозять бусики кілька разів на день, тож умерти від спраги чи голоду тут малоймовірно. Захотілось «дикарям» шашлику, плову чи пельменів — до найближчого кафе зо п’ять-десять хвилин ходу. Щоправда, така «поляна» у добрячу копійчину стане — лише пляшка «Живчику» тут коштує 30 гривень.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.