Блог Віктора Човки

Нещодавно в мене відбулась цікава розмова з доктором філологічних наук професором Ужгородського національного університету Наталією Прокопівною Бедзір про тему ромів у творах класиків української та зарубіжної літератури.

Історія ромького народу сповнена загадками. Аби розкрити, бодай, частину з них, почну з «Першого ромського конгресу», який відбувся 8 квітня 1971 року у передмісті Лондона, в Орпінгтоні.

За фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» відбулась знакова подія для ромської молоді Ужгорода. А саме - відвідини Музею ромської культури в місті Брно.

Дивись та не забувай! Під таким гаслом ромською мовою цього року відбувся пам’ятний візит молоді України до Кракова.

Цей матеріал готувався для одного журналу. Проте увійшли до друку далеко не всі, викладені у ньому факти.

Мій народ – чи не єдиний, в якого немає своєї держави. У кримських татар – бодай - нині, Крим, євреї здобули Ізраїль… А роми все ще гадають, чому вони розпорошені по всьому світу?

Свята у ромів подекуди проходять не ординарно. Жінки з самого ранку встають, йдуть за покупками, приходять додому, починають готувати страви на персон, щонайменше, 10 оскільки зазвичай ромські родини великі. Чоловіки тим часом відпочивають або працюють, хто на роботі.

Зима – у повній красі, проте літня спека ще міцно тримає в обіймах наші спомини. А можливо, саме через морозні дні і ночі так хочеться пригадати сонячні дні і оте, неодмінне бажання відчути на шкірі прохолоду закарпатських водойм).

Удивительный город, город, который многие сравнивают с Вавилоном: слияние, противоборство и противостояние культур, традиций, нравов… Каждый голос в этом потрясающем оркестре интересен и неповторим - самобытен, загадочен. Вот - одна из красок, полутонов, почти загадок. Ее нам приоткроет человек, глубоко понимающий и чувствующий эти интонации. Давайте слушать, а главное - слышать…