Доброго ранку, Ужгород!

Виходжу зранку з дому, сідаю на ровера і хочу вже виїжджати з двору, коли вчергове помічаю інсталяцію у вигляді нічийного сміттєвого пакету. Ну ок, вішаю його на кермо поруч з власним сміттям і прямую до смітника.

Виїжджаю на проїжджу частину і бачу, як тротуаром їде на моторолері чоловік з донькою на колінах. Головне для нього в цей момент – зробити настільки "відморожену" пику, щоб йому без зайвих питань надали парковочне місце під жовтим знаком біля "Дастору".

Наближаюсь до сміттєвих баків, і бачу особу кочівної національності (ну давайте ж бути толерантними), яка ковиряє відпрацьований масляний фільтр від автомобіля і виливає масло прямо собі під ноги. Як туди міг цей фільтр потрапити? І чи усвідомлює кочівник, що у нього в руках концентрований канцероген? Риторичні питання.

Їду в центр. І тут прямо із дверей одного з магазинів, що реалізовує вироби легкої промисловості, жіночка виливає відро води з піною прямо під ноги пішоходам. Мабуть, сумує за середньовічною Францією. Лиш би не пахла так само.

Зрізаю шлях від Театральної до Поштової дуфортом і думка про середньовічну Францію лише підкріплюється побаченим. Біля шлагбауму навпроти Альпінарію вмостилась жона розміром 1,5х1,5 м і зі спущеними панталонами (о, Франція!) орошує бруківку. Я вже думав їй щось сказати, дістав навушник, проте вона мене випередила. Витонченою мовою, тобто зі словами "Шо,*** не видів? Ану гет утсі!!!" вона залишила мене з власними думками наодинці.

Не можу стверджувати, що наступна інформація достовірна, проте не раз у розмовах чув про угорців, які 100 років тому били закарпатців палицею по спині за неприбране обійстя або ж неохайний зовнішній вигляд. Вони були праві.

Доброго ранку, Ужгород!